Connect with us

Думка експерта

Реформа конституційного правосуддя: результатів поки немає

Юлія Кириченко,
експерт, Центр
політико-правових реформ

У червні 2016 року в Україні відбулася конституційна реформа щодо правосуддя, частиною якої було реформування статусу Конституційного Суду України з метою забезпечення його незалежності. Політично мотивовані рішення КСУ за часів режиму Януковича, насамперед неконституційна зміна Конституції у вересні 2010 року, яскраво означили проблему залежності конституційного судочинства в Україні.

Богдан Бондаренко, експерт, Центр політико-правових реформ

На цю проблему звертала увагу й міжнародна спільнота, адже однією зі сфер співробітництва між Україною та Європейським Союзом є утвердження верховенства права та підвищення ефективності, гарантування незалежності судової влади.

Ключовими конституційними новеллами щодо статусу Конституційного Суду стали:

— нові повноваження Конституційного Суду (нарешті з’явився інститут нормативної конституційної скарги, чим було розширено доступ фізичних та юридичних осіб до КСУ; розгляд конституційності питань, які виносяться на всеукраїнський референдум за народною ініціативою; виключено повноваження щодо тлумачення законів);

— нові вимоги до суддів КСУ: високі моральні якості та визнаний рівень компетентності правника;

— конституційне закріплення відбору суддів Конституційного Суду на конкурсних засадах (суб’єкти призначення суддів КСУ залишилися незмінними: по 6 суддів призначає парламент, Президент, з’їзд суддів);

— зміна підстав та суб’єктів звільнення суддів Конституційного Суду (сьогодні звільнення здійснюється самим Конституційним Судом, якщо до цього це робили суб’єкти призначення суддів — парламент, Президент, з’їзд суддів, при цьому спостерігалися немотивовані політичні звільнення).

Усі ці конституційні зміни мали одну основну мету — забезпечення незалежності Конституційного Суду.

Проблемним етапом реформи щодо забезпечення незалежності КСУ стала законодавча імплементація нових конституційних положень. Верховна Рада лише 13 липня 2017 року з другої спроби ухвалила Закон України «Про Конституційний Суд України» в новій редакції. Варто підкреслити, що це мало бути зроблено ще до 30 вересня 2016 року.

Основною проблемою нового закону є процедура відбору нових суддів Конституційного Суду, оскільки вона ставить під сумнів успішність всієї реформи щодо підвищення незалежності КСУ. Кадровий потенціал Конституційного Суду визначатиме, чи буде орган конституційної юрисдикції незалежним. У висновку на попередній законопроект який мав схожі недоліки щодо процедуру відбору суддів КСУ, Венеціанська комісія зазначала, що окремі положення, які залишилися в діючому законі, можуть зробити конкурсний відбір безглуздим. Наразі ми вимушені констатувати, що ситуація з відбором нових суддів відповідає прогнозам Венеціанської комісії.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Конституційний Суд України», відбір кандидатур на посаду судді КСУ на конкурсних засадах щодо осіб, яких призначає Президент, здійснює конкурсна комісія, яку створює глава держави; щодо осіб, яких призначає Верховна Рада України, підготовку відбору кандидатур на посаду судді КСУ здійснює комітет ВРУ із питань правової політики та правосуддя; щодо осіб, яких призначає з’їзд суддів України таку підготовку проводить Рада суддів України (як і з’їзд суддів — один з органів суддівського самоврядування). Всі органи, які мають здійснювати відбір, є напряму залежними від суб’єкта призначення, що ставить під сумнів можливість проведення конкурсного відбору.

За процедурою відбору, встановленої в законі, відбувається лише формальна перевірка відповідності кандидатур законодавчим вимогам, встановленим для судді Конституційного Суду, та співбесіда. У законі відсутні положення щодо проведення різноманітних тестувань (практичних завдань, психологічних тестів тощо), що не дозволяє реально встановити визнаний рівень компетентності чи високі моральні якості.

Минулої осені, а саме 13 листопада, з’їзд суддів призначив одного суддю за своєю квотою. Верховна Рада та Президент досі цього не зробили за своєю квотою, хоча строк для здійснення такого призначення, відведений законом, сплив ще в грудні 2017-го. На думку Центру політико-правових реформ, процедури відбору суддів як і в з’їзду суддів, Верховної Ради та Президента мають суттєві вади й суперечать Конституції України.

Як наслідок, наявність чотирьох вакантних посад призводить до того, що через внутрішні протиріччя в Конституційному Суді він не може ухвалити регламент — у зв’язку з браком голосів. Це призводить до блокування розгляду конституційних скарг, яких зараз майже 500. Зазначимо також, що в 2017 році КСУ спромігся ухвалити лише 3 рішення.

Укомплектовування Конституційного Суду шляхом заповнення 4 вакантних посад політично нейтральними правниками (2 — парламентом та 2— Президентом), які мають високі моральні якості і відповідають критерію правника визнаного рівня компетентності, дозволить КСУ подолати кризові явища всередині та вийти на рівень спроможності захисту Конституції. Проте такі політичні гравці, як парламент, а насамперед Президент, демонструють небажання втрачати вплив на Конституційний Суд.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Клікніть для коментування

You must be logged in to post a comment Login

Залишати коментар

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.