Думка експерта
«Реформи», які знищили прокуратуру
Як невиконання органами прокуратури передбачених конституційних функцій впливає на стан національної безпеки і оборони нашої держави?
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Свого часу я критично (в цілому) оцінив чергові наміри нашої влади в який уже раз «реформувати» органи правопорядку і прокуратури, які були викладені в «Комплексному стратегічному плані реформування органів правопорядку», затвердженому Указом Президента України В. Зеленського в травні 2023 року. Разом із тим у цьому нормативному акті до сектору оборони і безпеки було справедливо віднесено не тільки воєнізовані формування органів правопорядку, а й прокуратуру.
Протидія злочинності та корупції – це й питання нацбезпеки
Я погоджуюсь із тим, що протидія злочинності та корупції при суворому дотриманні законності, прав і свобод людини і громадянина – це дійсно запорука посилення спроможності і стійкості національної безпеки та обороноздатності нашої країни як під час кровопролитної війни, так і, особливо, в післявоєнний період, коли рівень злочинності буде, без перебільшення, «зашкалювати», а протистояти їй, наголошую вчергове, нинішні правоохоронці і прокурори явно не готові.
Читайте також: Чому справи ДБР та БЕБ часто гальмують санкційний процес?
Хоча, якщо чесно, то я був і неприємно здивований тим, що запропонованим вище «Комплексним стратегічним планом» реалізація запиту суспільства на рішучі й позитивні зміни у правоохоронній сфері запланована лише на післявоєнний період, неначе війна вже закінчилась. Зокрема, як можна оцінити віднесення до пріоритетів запропонованих главою держави пропозицій щодо «гарантування прав і свобод людини і громадянина», а також «розбудови нової демократичної держави», в якій неухильно забезпечується верховенство права, лише на майбутнє? Склалося таке враження, що їх не обов’язково дотримуватися зараз, під час відчайдушного опору нашого народу окупантам. Я не заперечував і проти того, щоб основним принципом діяльності органів прокуратури стали саме верховенство права, запобігання та протидія злочинності з необхідним дотриманням прав людини, а також підвищення ефективності виконання органами правопорядку та прокуратури покладених на них функцій. Навпаки, я до цього постійно закликаю нашу владу, в тому числі і керівників органів прокуратури та правопорядку. Тим більше, що саме про це говорив і Генеральний прокурор А.Костін не так давно на нараді, яка пройшла під головуванням Прем’єр-міністра Д. Шмигаля з приводу узгодження конкретних кроків щодо єдиної так званої «дорожної карти реформ», пріоритетами якої абсолютно правильно називали протидію корупційним злочинам, олігархічному впливу та системну боротьбу з організованою злочинністю, що є запорукою захисту демократії всередині країни на тлі зовнішніх загроз.
Наміри і реалії
Інша справа, чи збирається наша влада ці обіцянки виконувати? Тут є сумніви. Поміркуйте самі. Навіть під час своєї промови на вказаній нараді той же Генеральний прокурор, при переході на конкретику, озвучив зовсім інші основні заходи (чи ідеї) так званого «Концепту посилення стійкості демократії в Україні», а саме:
– підвищення інституційної спроможності антикорупційних органів України (не зрозуміло тільки, скільки їх ще треба підвищувати за 8 років існування);
– загальну оптимізацію системи управління органами правопорядку та прокуратури з дотриманням принципів відкритості, конкурентності, відповідності стандартам ЄС (про що тут йшлося я так і не зрозумів);
– оптимізація національної системи захисту учасників кримінального провадження (якщо хтось може пояснити, що мав на увазі очільник Офісу Генерального прокурора, то буду вдячний);
– посилення механізмів для забезпечення боротьби із «відмиванням коштів» і фінансування тероризму на основі оцінки ризиків (приблизно те ж саме враження).
Читайте також: Служба в поліції зараховується до вислуги років прокурорам
А про розвиток, знову ж таки, якогось «механізму» відшкодування збитків, та сплати «штрафу» або вжиття інших заходів, спрямованих на «компенсацію шкоди» як складових елементів названого вище «Концепту», теж оприлюднених Генпрокурором, не хочеться взагалі згадувати, бо це не має будь-якого відношення до діяльності ні органів прокуратури, ні органів правопорядку. Ну, про які реальні наміри посилити боротьбу зі злочинністю чи, тим більше, забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина органами правопорядку можна говорити, коли Генеральний прокурор навіть словом не обмовився про виконання конституційних функцій, покладених на прокуратуру, як складову національної безпеки та оборони?
Про перспективи і «прокурорів громади»
Про такі, на жаль, невтішні перспективи, щодо посилення ролі прокуратури, як складової національної безпеки, свідчить і зміст розмови нашого Генерального прокурора з Єврокомісаром з питань юстиції Дідьє Рейндерсом під час робочої поїздки до Брюсселю, яка відбулася з метою «одержання допомоги Єврокомісії у боротьбі України за відновлення справедливості». Звертає на себе увагу той факт, що й тут А. Костін продовжував свою попередню риторику, яка не має жодного відношення до організації діяльності органів прокуратури з виконання покладених на неї конституційних функцій чи, тим більше, їх конкретних повноважень, використовуючи тільки йому відому термінологію на кшталт «впровадження людиноцентричного підходу» або «посилення співпраці з місцевими громадами», маючи, знову ж таки, на увазі незрозуміло ким, на якій підставі і звідкіля нав’язану йому ідею щодо так званого «прокурора громади». Про яке тоді зміцнення верховенства права в діяльності органів прокуратури чи, конкретніше, організацію ними протидії організованій злочинності та корупції можна сподіватися, коли в умовах величезних навантажень на прокурорів із виконання лише на них покладених конституційних повноважень вони змушені будуть відволікатися на сторонні незрозумілі заняття в територіальних громадах, одержуючи заробітну плату із державного бюджету?
І це в той час, коли очільник Офісу Генерального прокурора (вибачте, ніяк не можу звикнути до цієї назви, яка тепер більше нагадує не центральний апарат конституційного органу, а якусь недержавну установу) повинен був замість неодноразових поїздок за кордон чи навіть поряд із цим, провести за час війни хоча б одну координаційну нараду з керівниками органів правопорядку про стан боротьби з корупцією, де обговорити ситуацію в тій же системі Міноборони чи на митниці, а тим більше при витрачанні бюджетних коштів на так зване «Велике будівництво» напередодні масштабного вторгнення агресора на територію України, про що у нас не говорить лише лінивий, я вже мовчу про наших партнерів.
Читайте також: Спецпрокуратура оскаржить рішення суду у справі старшого помічника заступника Головнокомандувача ЗСУ
Скажімо, хіба не підстава для проведення такої координаційної наради фактична бездіяльність хоча б тих же антикорупційних органів, коли у закінчених НАБУ і САП кримінальних провадженнях перед судом у цьому році постали всього 205 осіб, із яких лише 63 особи, ви тільки вдумайтесь, безпосередньо відносяться до суб’єктів корупції, підслідних виключно антикорупційному бюро, для розслідування яких воно й створювалося, в той час як ті ж слідчі ДБР направили до суду обвинувальних актів стосовно 6 025 осіб, що в 30 разів (!) більше, з яких 5 640 – саме із числа представників влади, органів правопорядку, суддів, адвокатів та військових. Хіба це не є фактичним свідченням саме підриву національної безпеки нашої держави, тим більше під час війни?
Або візьміть проведення нещодавно в Києві Міжнародної конференції з приводу вчинених агресором воєнних злочинів проти довкілля. Мабуть, ця тема теж заслуговує на увагу, але чи це є настільки першочерговим, у цьому я сумніваюсь. Особливо враховуючи, що таких кримінальних правопорушень розслідується всього 256, що в порівнянні з тими ж воєнними злочинами проти законів і звичаїв війни (а їх уже було зареєстровано кілька десятків тисяч (!) виглядає абсолютно мізерним.
То чим же займається Генпрокурор?
У той же час хіба не було достатніх підстав для проведення за час великомасштабної війни координаційних нарад із керівниками органів правопорядку з приводу ситуації із розслідуванням тих же воєнних та військових злочинів, що вкрай негативно впливає як на стан нашої національної безпеки, так і на стан правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях? Скажу більше, якби нинішній Генеральний прокурор мав досвід роботи в органах прокуратури, бажано достатній, та досконало знав весь механізм її функціонування, в тому числі й ситуацію в окружних та обласних прокуратурах, то зробив би все можливе для вжиття необхідних заходів, аби переконати Президента України, керівника його Офісу, які насправді зосередили всю повноту влади в своїх руках та можуть впливати як на Кабінет Міністрів, так і Верховну Раду, щоб забезпечити належне фінансування органів прокуратури з тим, щоб прокурори могли забезпечити ефективне виконання покладених на них конституційних обов’язків. А це, в свою чергу, призвело до того, що наші прокурори, як мінімум в окружних та обласних прокуратурах, сьогодні мають найменшу (найнижчу) заробітну плату від усіх інших органів правопорядку, я вже не говорю про антикорупційні (САП, НАБУ, ДБР) та суддів, в тому числі і в кілька разів, що взагалі є неприпустимим з огляду на непомірні навантаження та рівень відповідальності, які лежать на них стосовно організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням. А якщо взяти ще й участь цих же прокурорів у підтриманні публічного обвинувачення в судах по всій Україні, до яких ще потрібно мати можливість добратися, то стає ще більше сумно від такого нехтування інтересами конституційного органу, який до того ж, є й частиною судової влади та відноситься до сектора безпеки і оборони. Для наглядності, в Держбюджеті України на 2024 рік суттєво збільшилися асигнування МВС (на 79 млрд грн), СБУ (на 4,2 млрд грн) і навіть БЕБ – на 219 млн грн, слідчі яких практично без допомоги й участі прокурорів кроку, вибачте, в проведенні досудового розслідування не можуть ступити.
І не дивно, бо на мій запит до Генерального прокурора про середньомісячну заробітну плату прокурорів – процесуальних керівників в окружних, обласних прокуратурах й Офісі Генерального прокурора та середнє навантаження кримінальними провадженнями на одного процесуального керівника в трьох ланках органів прокуратури мені фактично відмовили (на відміну від ДБР і Національної поліції), пославшись на те, не дивуйтесь, що вони такої інформації не створюють і нею не володіють, а тому й не можуть мені її надати! А я ж дійсно хотів переконати суспільство і нашу владу в тому, що нинішнє фінансування органів прокуратури негативно впливає на стан національної безпеки й оборони.
Але, навіть незважаючи на небажання керівництва Офісу Генерального прокурора мені в цьому посприяти, все одно мені хотілося б задати їм запитання: чому з 2021 року прожитковий мінімум на одну особу для прокурорів у Законі України про державний бюджет на відповідний рік іде окремою графою і є найменшим серед усіх інших суб’єктів влади та складає всього 1 600 гривень на місяць, причому, будучи незмінним уже протягом 4-х років. У той же час у законопроекті «Про Державний бюджет України на 2024 рік» пропонувалося встановити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі 2 920 грн, тобто майже вдвічі більше, але це, звертаю увагу, не розповсюджується, знову ж таки, тільки на прокурорів!
Для наглядності повідомляю, там було заплановано встановити такий прожитковий мінімум для інших категорій громадян:
- для працездатних осіб – 3 028 грн;
- для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2 102 грн;
- для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплату яких регулюють спеціальні закони, а також працівників податкових та митних органів – 2 102 грн.
І не дивуйтесь, що в проекті вказаного Закону мова йшлося саме про прокурорів окружних прокуратур, бо заробітна плата прокурорів наступних, вищих ланок прокуратури обраховується в коефіцієнті, теж відштовхуючись саме від цього показника – 1 600 грн: прокурора обласної прокуратури – 1,2; прокурора Офісу Генерального прокурора – 1,3. Та навіть за таких, відверто принизливих умов оплати праці прокурорів Кабінет Міністрів України, всупереч чинному законодавству України, постійно «примудряється» ще й ще зменшувати розмір заробітної плати шляхом прийняття різного роду постанов, що визначають свій (особливий) порядок обрахунку та виплати заробітної плати саме прокурорам.
Таке фактичне приниження рівня й місця органів прокуратури в системі національної безпеки та оборони яскраво підтверджено і рішенням Конституційного Суду під час розгляду справи 8-р(ІІ)/2023 за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ (далі – Закон № 113–ІХ), де суд вкотре підтвердив незаконність дій Офісу Генерального прокурора щодо нарахування заробітної плати шляхом застосування для її обрахунку підзаконних нормативних актів, а не діючого Закону «Про прокуратуру», як це повинно бути.
Хіба це не свідчення планомірного та систематичного наступу на права прокурорів, що беззаперечно вкрай негативно впливає на їхню працездатність та рівень відповідальності з виконання покладених на них службових обов’язків, коли вони змушені працювати понаднормово, не рахуючись з особистим часом, в той час як їхні сім’ї недоотримують елементарного матеріального забезпечення. І не потрібно в такому випадку кивати на тих окремих колишніх прокурорів, батьки яких безсоромно під час війни умудрилися проводити, наприклад, ті ж шикарні весілля. Більшість навіть нинішніх прокурорів, після всіх цих гонінь і переслідувань протягом так званих «нищівних реформ» є працьовитими та доброчесними і їх вклад у зміцнення національної безпеки і оборони, на цьому акцентую, неоціненний. Тому, користуючись нагодою, звертаюся до шановного Андрія Євгеновича обов’язково звернути увагу на вказані факти і вжити необхідних заходів для їх розв’язання!
Джерело: Юридичний вісник України
