Думка експерта
Щодо законодавчого врегулювання обігу цивільної вогнепальної зброї. Частина 3
Проблема правового регулювання обігу цивільної вогнепальної зброї в Україні
Олександр КУЛИК,
доктор юридичних наук, професор
Прихильники широкого поширення серед населення цивільної вогнепальної зброї зазначають, що загибель та поранення значної кількості людей в ході масових розстрілів відбулися через відсутність у жертв такої зброї. Між тим, жоден з 62 масових розстрілів у США у період з 1982 р. по 2012 р. не був зупинений озброєними цивільними особами. Припинення озброєними студентами стрілянини в Аппалачській школі права у Вірджинії в 2002 р., на яке часто посилаються прихильники зброї, було здійснено студентами – нинішніми та колишніми працівниками правоохоронних органів.
Слід відмітити, що нам не вдалося знайти результати спеціальних досліджень, проведених в Україні та інших країнах, в ході яких вивчався б репрезентативний масив випадків застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту від злочинних посягань. Тобто ми не маємо достовірних даних щодо можливості та ефективності такого захисту. Також було б корисно оцінити практику застосування табельної зброї працівниками поліції, але такі дослідницькі дані віднайти також не вдалося.
Читайте також: Оновлено порядок випробування озброєння
Між тим, загальновідомо, що здійснення таких захисних дій потребує належної спеціальної (навички поводження зі зброєю та ведення стрільби) та морально-психологічної підготовки (готовність протистояти загрозам, витримка у стресовій ситуації, відсутність страху застосування зброї). Навіть працівники правоохоронних органів, які проходять спеціальну підготовку та регулярні тренінги, далеко не завжди успішно застосовують зброю у ситуаціях припинення злочину.
4. Наявність цивільної вогнепальної зброї у громадян створює сприятливі умови для її захоплення злочинцями. Наприклад, у 2005–2010 рр. у США під час вчинення злочинів проти власності (крадіжок речей, квартирних крадіжок, крадіжок автомобілів тощо) було викрадено 1,4 млн одиниць вогнепальної зброї. Зрозуміло, що вкрадена або захоплена цивільна вогнепальна зброя, ймовірно, буде використовуватись для вчинення нових злочинів.
5. Наявність цивільної вогнепальної збро ї у громадян збільшує ймовірність її використання у разі виникнення конфлікту. Так, у 2013 р. ФБР встановило, що в ході суперечок через ревнощі, сварки у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння тощо від вогнепальної зброї загинуло 1962 людей, що становить 59,9% від загальної кількості осіб, які загинули в процесі сварок.
В Україні матеріали подібних досліджень нам знайти не вдалося. Натомість було проведене нерепрезентативне експрес-вивчення повідомлень про факти кримінального застосування вогнепальної зброї, кваліфіковані як хуліганство, опублікованих на офіційних вебсайтах Головних управлінь Національної поліції в окремих областях України. За період березень-травень 2022 р. було встановлено 54 таких повідомлення. У більшості випадків зброя застосовувалася особами у стані алкогольного сп’яніння без вагомих підстав, у 43 випадках були здійснені постріл або декілька пострілів. Наведемо декілька таких випадків:
07.04.2022 р. – волонтер приніс до міської ради м. Немирів Вінницької області гуманітарну допомогу. Між ним та мером міста виник конфлікт, під час якого мер погрожував волонтеру фізичною розправою, наніс кілька ударів та вистрелив в повітря з автомата;
20.04.2022 р. – у Святошинському районі м. Києва жінка у дворі свого будинку спілкувалася зі знайомим, коли до них підійшов незнайомець, який перебував напідпитку, та почав провокувати конфлікт. В ході суперечки зловмисник дістав пістолет та здійснив постріл вгору. Правопорушником виявився раніше не судимий 44-річний чоловік, уродженець іншої держави;
27.04.2022 р. – у м. Полтава між 43-річним чоловіком та двома чоловіками 60-ти та 65-ти років виник конфлікт, в ході якого підозрюваний здійснив кілька пострілів в бік потерпілих з пістолета, завдавши їм поранень. Протиправні дії були припинені працівниками приватної охоронної структури;
30.04.2022 р. – чоловік та жінка у парку м. Дніпро здійснили декілька пострілів з автомату АК-74. Внаслідок події ніхто не постраждав. З цих даних видно, що наразі такі незаконні дії з цивільною вогнепальною зброєю є доволі поширеними серед населення.
Читайте також: Заборонено приватизацію підприємств з виготовлення та ремонту зброї
6. Загроза притягнення до кримінальної відповідальності за перевищення меж необхідної оборони певної кількості осіб, які застосовують цивільну вогнепальну зброю для захисту. Як вже зазначалося, інститут необхідної оборони регулюється Кримінальним кодексом України і ним же встановлюється кримінальна відповідальність за умисне вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення її меж (ст.ст. 118 та 124). Протягом 2013–2016 рр. в країні реєструвалося щороку 37–40 випадків умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони, а впродовж 2013–2017 рр. 129–140 випадків спричинення умисних тілесних ушкоджень за таких же обставин. У 2018– 2020 рр. число цього виду вбивств зменшилося удвічі, а у 2021 р. скоротилося до 12. Кількість випадків заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень у ці ж три роки становила в середньому 96 діянь на рік. Незважаючи на тенденцію до зниження, цифри залишаються достатньо суттєвими. На жаль, невідомо, у скількох таких випадках використовувалася зброя, але припускаємо, що їх кількість була значною.
Проблема полягає у тому, що застосування вогнепальної зброї для захисту часто веде до поранення або смерті нападника, тобто до тяжких наслідків. Оскільки реальний ступінь небезпечності посягання буває непросто встановити, особливо у разі конфліктної ситуації, слідчі та суди в таких випадках схильні оцінювати подію за наслідками. Відповідно, у разі спричинення тяжкої шкоди нападнику і незначної шкоди особі, яка захищалася, правоохоронці і суди можуть кваліфікувати подію як перевищення меж необхідної оборони.
7. Реалізація права громадян на придбання, носіння та застосування цивільної вогнепальної зброї потребує здійснення ряду значних організаційно управлінських та матеріально-технічних заходів. Так, у вищевказаному законопроекті передбачається створення Єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України; здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час здійснення реєстраційних дій; забезпечення створення та функціонування інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем ведення Реєстру; створення тирів, стрільбищ, стендів, організація курсів з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування. Ці заходи потребують суттєвих матеріальних витрат, у тому числі з державного бюджету країни. Виникає питання, наскільки ці витрати можливі в умовах воєнного стану в країні.
Висновки
1. Придбання, носіння та використання цивільної вогнепальної зброї в країні стосується конституційного права людини на захист себе та інших осіб від протиправних посягань, тому ці питання мають бути врегульовані спеціальним законом. Таким чином, проект Закону України «Про право на цивільну вогнепальну зброю» після суттєвого доопрацювання доцільно прийняти. В даний час немає причин поспішати з прийняттям зазначеного законопроекту, оскільки поширення серед населення цивільної вогнепальної зброї, як стверджується в окремих публікаціях ЗМІ, не підвищить рівень обороноздатності країни за сучасного характеру військових дій.
2. Наявні тенденції кримінальної ситуації в Україні, стан суспільної думки з цього питання, досвід інших країн світу, не дають підстав для запровадження в країні ліберального порядку обігу цивільної вогнепальної зброї.
3. При визначенні змісту законопроекту необхідно максимально врахувати політичні, економічні, соціальні, соціально-психологічні умови, особливості кримінальної ситуації, звичаї та традиції щодо поводження зі зброєю, характерні для України.
4. Вважаться доцільним при доопрацюванні законопроекту встановити обмежене коло осіб, яким надається право придбати, носити та використовувати цивільну вогнепальну зброю певного, чітко визначеного типу; чітко визначити перелік вимог, яким ці особи мають відповідати; порядок надання їм посвідчення власника цивільної вогнепальної зброї, або іншого документа, що підтверджує законність придбання ними такої зброї; порядок реєстрації зброї та контролю за її належним використанням; процедуру припинення володіння зброєю у разі порушення власником відповідних норм, встановлених чинним законодавством.
5. Необхідно визначити та передбачити кошти з державного бюджету, які необхідно буде витратити для реалізації всіх організаційно-управлінських та матеріально-технічних заходів, які будуть передбачені у цьому Законі. 5. Необхідно чітко визначити обсяг коштів, необхідних для реалізації організаційно-управлінських та матеріально-технічних заходів, передбачених Законом, з подальшим включенням їх до державного бюджету країни.
Джерело: Юридичний вісник України
