Думка експерта
Системний мережевоцентричний аналіз інформації — сучасна зброя криміналіста-детектива (частина 2)
Петро Біленчук, професор Національного авіаційного університету
Закінчення. Початок
Неперевірена інформація
4. Дезінформація — справжній ворог криміналіста — детектива.
Слід мати на увазі, що дезінформація може бути отримана як у зв’язку з неякісною роботою дослідника, так і завдяки навмисним діям конкурентів. Цю тему широко досліджував Р. Ронін у своїй книзі «Своя розвідка» і В. Плетт в оригінальному класичному світовому дослідженні «Стратегічна розвідка». Системному мережевоцентричному аналізу прийняття рішення в типових й екстремальних умовах кризових ситуацій та реально наявної дезінформації присвячені також такі монографічні дослідження, як: «Пандемія страху» (2010 р.), «Таємна агентура департаменту поліції МВС Російської імперії» (2013 р.), Степан Гик — вчений, правознавець, лікар, меценат (2017 р.), «Е-суспільство: цифрове майбутнє України» (2018—2019 рр.), «Електронна цивілізація: інноваційне майбутнє України» (2018 р.), Клаус Шваб «Четверта промислова революція. Формуючи четверту промислову революцію» (2019 р.), «Конвергенція сонячного суспільства знань: креативна освіта і цивілізаційний розвиток» (2019 р.), «Правова соціалізація — особливості в сучасному світі: людина, суспільство, цивілізація» (2020 р.) та інші. Спираючись на ці наукові праці, формулюєм0 коротку характеристику дезінформації і наведемо ключові заходи, необхідні для її уникнення.
Варто пам’ятати, що на викривлення доказової, правдивої й достовірної інформації впливають безліч об’єктивних і суб’єктивних факторів та різного роду міфів. Це може бути навіть заздалегідь продумана, розроблена й навмисно підсунута дезінформація. Очевидно, що викривлення сутнісних характеристик відомостей і фактів, можуть виникати також і при безпосередній передачі даних. Насамперед ключові фактори можуть бути прикриті, приховані великим обсягом відволікаючих та другорядних фактів, відомостей, даних. Іноді ключові фактори взагалі можуть навіть залишитися не згаданими.
У ряді випадків інформатор може повідомити лише певну частину важливих фактів. Одночасно слід пам’ятати, що не можна довіряти інформації, яка була пропущена або знівельована зовсім через власні суб’єктивні погляди, роздуми й міркування. До речі, саме тому історики не ставляться до мемуарів як до ключового джерела об’єктивних даних. Так само ставляться до вербальної інформації криміналісти, детективи, експерти. Водночас слід пам’ятати, що інформація, яка рухається горизонтальними та неформальними каналами передачі даних, як правило, менше піддається деформації. Стосовно інформації, яка передається каналами передачі даних знизу вгору, виникає більше сумнівів щодо її достовірності та об’єктивності. Це обумовлено тим, що в такому випадку інформатори намагаються прикрасити відомості, які вони передають. Мотиви інформаторів очевидні, оскільки це пояснюється їхнім бажанням піднести свій професійних статус, догодити керівництву, отримати винагороду, уникнути покарання за раніше передану недостовірну інформацію і за неякісний аналіз ситуації тощо.
Розуміючи всю небезпеку отримання дезінформації, дослідник зобов’язаний враховувати певні концептуальні загальнонаукові, окремонаукові, спеціальнонаукові і психофізіологічні принципи збору інформації. Очевидно, що він зобов’язаний користуватися лише максимально точними, достовірними та перевіреними джерелами інформації. Тому дуже важливо відрізняти реальні факти від окремих власних думок, роздумів, поглядів, міркувань, так і позицій інших очільників системного аналізу. Оскільки інформація може втрачати свою якість у процесі її передачі, то саме тому шлях руху інформації від інформатора до користувача має бути максимально скороченим (до мінімуму). Для досягнення цієї мети мають бути відкинуті всі зайві проміжні ланки на шляху передачі даних. Варто пам’ятати, що особливо легко сприймається та дезінформація, яку користувач хоче, прагне й бажає почути. При зборі інформації необхідно повністю звільнитися від внутрішніх власних чинників, які можуть формувати чисто суб’єктивну думку аналітика. Дослідник має бути максимально справедливим, незалежним й об’єктивним. З метою досягнення об’єктивності даних важливо збирати інформацію з декількох потоків, які надходять із різних незалежних джерел. Наприклад, у романі Віктора Суворова «Контроль» згадується, що Й. Сталіну звіт про московські чутки готувало декілька офіційних джерел: НКВС, ЦК, Холованов і, не виключено, що не лише вони. Такий системний підхід сприяв тому, що він певним чином убезпечував себе від можливої дезінформації при прийняті важливих державотворчих рішень.
Очевидно, що основне завдання, яке виникає при аналізі конкретної типової чи кризової екстремальної ситуації — зрозуміти сутність, безпосередню логіку подій, фактів, процесів, явищ, які аналізуються. Все треба привести до чіткої консолідованої й узгодженої системи, щоб виявити реальні об’єктивні закономірності в їх динаміці. Звичайно, що системний аналіз інформації потребує охоплення всієї її сукупності загалом, або, якщо це неможливо, обов’язкового охоплення найважливіших тез з усього масиву даних, проте має зберігатися основна умова — дослідник обов’язково вивчає загальну картину в максимально широких межах її поширення. Це дає змогу усвідомити й зрозуміти потужні закономірності всього великого механізму (системи), побачити його сильні та слабкі сторони, визначити мету дії цього механізму в реальності. Лише отримавши досить широкий обсяг знань про досліджуваний об’єкт, механізм, процес, або явище чи подію, можна дослідити його минуле, сьогодення й діагностувати та спрогнозувати майбутню діяльність, реакцію на певні внутрішні й зовнішні фактори, розкрити зовні приховані секрети. Чітко й однозначно визначити їх — це і є найскладніший етап творчого аналітичного пошуку правознавця (слідчого, прокурора, детектива чи судді). Відомо, що для зберігання потужного масиву важливої інформації докладаються максимальні зусилля різних дослідницьких аналітичних центрів, типу підрозділу 8200. Очевидно, що визначення втаємничених секретів вимагає аналізу найдрібніших деталей, пошуку певних невідповідностей, неузгодженостей, неточностей, незвичних та нетипових штрихів та аналітичного, системного й консолідованого пояснення цих невідповідностей. Водночас маючи інформацію про декілька невідповідностей, неспівпадінь, можна спробувати скласти їх в одну єдину загальноутворюючу систему, об’єднавши спільною логікою фактів, відомостей, даних. Очевидно, що саме це дасть нам якісні об’єктивні відповіді на всі запитання, які досліджує аналітик. Виходячи з даних позицій стає очевидним, що системно аналізуючи механізм роботи органів НКВС, головна героїня згаданого роману «Контроль» Настя Стрілецька для усвідомлення й розуміння загальної картини загальнодержавної безпекової діяльності змушена аналізувати роботу й інших безпекових установ, організацій та відомств держави, з якими пов’язана діяльність органів НКВС. Такий мережевоцентричний підхід дає героїні розуміння ступеня впливу всіх структурних підрозділів НКВС на безпекову діяльність державних інституцій. Один із перших висновків Насті Стрілецької – те, що наркомат зв’язку не менш важливе безпекове державне відомство, яке практично стовідсотково знаходиться під постійним контролем вихідців із органів НКВС. Вважаємо, що таке розуміння сутності речей, які аналізуються, є доцільним, прагматичним, реальним і правильним.
Креативне мислення
5. Креативне мислення в умовах прийняття управлінських рішень в екстремальних ситуаціях.
Як відомо, скільки б інформації не було, її завжди надзвичайно мало для того, аби зробити об’єктивні висновки. Завжди можна поставити собі й інформаторам купу додаткових, уточнюючих запитань для правильної оцінки ситуації. Водночас відомо, що іноді рішення доводиться приймати в критичній, екстремальній ситуації за відсутності достатнього наявного системного інформаційного аналітичного забезпечення. Але в цьому, звичайно, й полягає мудрість, талант, креативність та мистецтво дослідника: візуально бачити всю реальну картину на основі невеликої частини отриманих й проаналізованих даних та знань, навиків й умінь. Очевидно, що ті наявні, вирвані з контексту, шматки різнорідної інформації потрібно спробувати узагальнити, системно класифікувати, об’єднати їх спільною логікою й змоделювати загальну ситуацію її виникнення та розвитку. Наприклад, дослідник-археолог під час розкопок знайшов кістку прадавньої тварини. На основі його професійних знань він уявив приблизно місце її розташування в тілі тварини, змоделював до якої частини скелету вона належить, спрогнозував, які кістки мають із нею з’єднуватися, якої форми і якого розміру вони повинні бути. Такий аналітичний підхід засвідчує, що маючи перед собою лише одну знайдену кістку, дослідник відновив та змоделював весь скелет із тисяч кісток. Більше того, практично на основі здобутих археологічних знань він їх «вирахував». Відомо, що через століття інші археологи — дослідники знайшли майже цілий скелет такого самого ж динозавра. Цікавим є факт, що після того ці археологи здійснили порівняльний аналіз і співставили його з реконструкцією столітньої давнини і були надзвичайно вражені точністю зробленого їх колегою аналізу. Очевидно, що це і є справжня наука (в даному випадку наука археологія), яка базується на світоглядно-методологічних інноваційних засадах сучасного наукового пізнання подій, явищ, ситуацій (інноваційні засоби, ноометоди, хмарні мережевоцентричні технології і грід-технології).
Статистичні дані
6. Статистичні дані як потужний арсенал мережевоцентричного аналізу.
Сучасна наука і практика стверджує, що потужним інструментом мережевоцентричного аналізу є статистика. Застосування її засобів в аналітичній діяльності дає змогу подивитися на ситуацію, що аналізується, з кардинально іншого боку. Тому саме використання поточного наукового арсеналу статистичних засобів наштовхнуло згадану Настю Стрілецьку на правильні висновки. Наприклад, вона виявила і встановила такі цікаві факти, що один із фігурантів дослідження за десять місяців був у Москві вісімнадцять разів. Із них у шістнадцяти випадках відвідував квартири й дачі товариша Єжова. Загальний час, проведений в офіційних установах НКВС, — 21 година 10 хвилин. В особистих будинках і дачах Єжова — 69 годин 13 хвилин. У квартирах і дачах інших вищих співробітників НКВС — 12 годин 43 хвилини. Проте записи їхніх розмов нічого суттєвого для з’ясування і встановлення сутності реальної ситуації, що аналізується, фактично не дали. Але здійснена в ході дослідження консолідована статистика наведених окремих фактів державної змови — цікавіша за реальні записи, які здійснені в офіційних установах НКВС, будинках і дачах.
Очевидно, що на цю статистику також можна й, очевидно, слід подивитися ще й з іншого боку. З допомогою засобів статистики можна визначити, хто з ключових керівників відомств і установ держави фактично жодного разу не бачився з Єжовим. Таким чином, статистичний аналіз свідчить, що Єжов і Бочаров (один із чекістських керівників) фактично ні коли не опинялися разом в одному державному відомстві, ресторані, в одному театрі, в одному санаторії, в одній установі, в одному поїзді, одному автомобілі, одному літаку. Водночас за півтора року за наказом Єжова було розстріляно тринадцять тисяч двісті сорок впливових кадрових чекістів держави. Тому дивним бачиться той факт, що якщо Єжов не любив Бочарова, то чому його раніше не розстріляли? Водночас, якщо Єжов не любив Бочарова, то чому він його призначив на такий відповідальний державний пост? Очевидно, що якщо уважно й системно проаналізувати всі ці реальні факти, то можна зробити висновок: між Єжовим і Бочаровим — державна змова. Таким чином, склавши разом й уважно проаналізувавши всі факти, відомості, дані можна отримати цікавий і фактично неочікуваний результат.
Прозорий купол
7. Новітній засіб мережевоцентричного аналізу великого обсягу інформації.
Здійснений в даному дослідженні системний аналіз художнього твору засвідчив, що як у цьому творі В. Суворова, так і в іншому його романі «Вибір», автор практично пропонує свій власний метод аналізу великого обсягу інформації. Зокрема він звертає увагу на те, що перш за все треба душу очистити від зла. На його думку, необхідно змусити себе про погане не думати. Таким чином, звільнившись від зла, нехай навіть частково й тимчасово, він пропонує розгорнути над собою прозорий купол. Ні, не купол берлінського чи київського, львівського чи самарського що на березі Волги, цирку. Автор справедливо зазначає, що треба розгорнути прозорий купол, через який видно небесний океан, небо і зірки. Причому, на думку автора, розгорнути цей небесний прозорий купол легко — треба тільки цього дуже захотіти. Причому автор говорить, що спочатку «наш купол» буде невеликим, як парасолька над головою. Але потім, із роками тренувань, у міру накопичення професійного досвіду здобуття навиків мистецької аналітики, він ставатиме все більшим, ширшим і вищим. А якщо при цьому докласти достатньо зусиль волі, то прозорості купола не завадять ні бетонні склепіння, ні суцільна хмарність, ні яскраве сонце. Таким чином, зовнішні умови не перешкода — цей уявний купол можна розгорнути будь-де: над своєю головою в кімнаті, в бліндажі, в танку, в монастирській келії, літаку, в підводному човні і навіть у розстрільній камері. Слід лише вміти зосередитися, сконцентруватися й розгорнути його над собою. Для тренування можливості розкриття купола замість реальної обстановки можна, для мережевоцентричного аналізу, використовувати будь-яку книгу, наприклад, твір Л. М. Толстого «Война и мир». Спочатку погортаємо його, намагаючись утримати в пам’яті якомога більше відомостей, даних, образів. Ні, не про крапки й коми тут мова. Треба вхопити саму суть цього твору. Потім об’єкт аналізу слід «розпатрати». Беремо роман, і розтереблюємо на окремі розділи, сторінки, абзаци. Звичайно, це робиться не реально, а подумки. Нюанс для початківців такий: патраємо одночасно два примірники цієї книги. Якщо один, то нашому внутрішньому зору буде відкрита тільки половина сторінок, інша половина інформації від нашого аналізу вислизне, зникне. Ось цей-то весь текст і треба одночасно й миттєво розписати по всьому куполу рівним шаром так, щоб покрити всю його поверхню. Причому перебирати сторінки можна в будь-якому смисловому порядку.
Тут варто підкреслити наступне: в даному випадку не йдеться про запам’ятовування — мова виключно про її системний консолідований аналіз. При тому звертаю вашу увагу, що для запам’ятовування цілого арсеналу книг і бібліотек, архівів і банків даних використовують зовсім інші прийоми. Відомо, що наша колосальна пам’ять фактично бездонна й безмежна. Очевидно, що наш мозок здатний утримати будь-яку кількість інформації без будь-яких обмежень. Просто нас свого часу не вчили, як правильно користуватися своєю пам’яттю, а тому ми нею фактично системно й не користуємося і не знаємо її реальних можливостей. У школі нам не задавали вивчити напам’ять ту ж «Війну і мир», і ми, ясна річ, цей твір комплексно й системно не вчили (вважається, що значний обсяг інформації, учень неспроможний запам’ятати), а тому ми цього й не запам’ятали. Водночас варто зазначити, що аналізувати текст можна й не вивчивши його весь напам’ять. Твір просто треба собі уявити, візуалізувати. Тепер перепочинемо мить, глибоко вдихнемо й видихнемо і — всі сторінки єдиним зусиллям, єдиним поривом душі пригорнемо до купола так, щоб він засяяв, і, не переводячи дихання, стиснемо купол в одну єдину блискучу крапку, на вістрі якої зосереджена вся досліджувана інформація. У цей момент, в єдину мить, потрібно уявити весь зміст цієї книги, відразу все одночасно в усій можливій і неможливій ясності з максимальною кількістю реальних суттєвих подробиць.
Отже, треба чітко і яскраво уявити відразу все, що запам’яталося, якомога більш жваво згадати всіх героїв, усі їхні слова і всі дії, візуалізувати всі картини і події, процеси і явища — на рівні свідомості побачити блиск багнетів, треба почути грім гармат і цокіт копит, вдихнути аромат балів і офіцерських забав, слід у всій глибині усвідомити нестерпний жах програшу в карти родового маєтку й доторкнутися до селянських сіряків, а отже, треба не просто побачити полювання вовків, а відчути його безпосередньо вовчою шкурою, треба візуально увійти в покинуту мешканцями Москву разом з Бонапартом і з легкою тривогою відчути запах перших пожеж, змерзнути на зимовій смоленській дорозі, в паніці тікати з поля бою й радіти при виді кинутих і втоптаних у багнюку знамен завойовників. Усе це має вкластися в гранично короткий термін, фактично в один момент. І мова не про те, щоб подумки повторити слова і репліки, крапки й коми всесвітньо відомого твору — не це важливо. Треба слова перетворити на живі яскраві картини, образи на одну єдину світоглядну панорамну картину реальних подій. Усі, хто колись пережив клінічну смерть, розповідають майже одне й те саме. Вони відзначають два моменти — абсолютний реальний спокій, по-перше, і справжній потоп, вал, водоспад інформації, по-друге. Ось приблизно саме в цей стан і треба прагнути зануритися: спокій і миттєве охоплення практично неосяжного. Очевидно, що між життям і смертю є тоненький «прикордонний» (межовий) шар, ось у нього-то й треба примудритися втиснутися.
Багато з тих, хто аналізує інформацію методом блискучого небесного купола, як правило, пишуть з орфографічними помилками, для них не важливі знаки пунктуації, закони граматики, правила і винятки, для них гранично важливі імена, дати, цифри, події, факти, дані, відомості. Звичайно, що найважче здійснити стискання купола в крапку, у вістря голки, у вістря пера. У деяких сяючий купол стискається до розміру столу, в інших — до розкритої газети. Потрібно не здаватися, потрібно тиснути вольовим зусиллям, тиснути, поки все не перетвориться на крихітну, нестерпно яскраву сяючу крапку чи сяючу іскорку на вістрі пера або вістрі голки. І в цей час слід відштовхнутися від неї, відірватися. Тобто миттєво вирватися з того світу в цей. Це — важко, це здається майже неможливим, це, звичайно, так само болісно, як і виринути з похмурої морської глибини на поверхню. Тому тим, хто повернувся звідти, в нашому світі надзвичайно важко дихати. Його фактично розриває безалаберність цього світу. Тут у нього втрачається мова, зривається дихання, темніє в очах, його валить у непритомність. Це — плата за повернення з неможливого. До цього треба просто звикнути, як зазначає В. Суворов, у своїй книзі «Вибір».
Висновки, пропозиції, рекомендації
Виходячи з викладеного матеріалу, а також узагальнюючи реальні можливості використання вищезазначених системних мережевоцентричних методів для здійснення аналітичних досліджень, сформулюємо типовий алгоритм організації збору, систематизації та інформації. Викладене вище дає підстави для таких висновків:
1. У даному дослідженні особлива увага була приділена методикам збору, узагальнення, систематизації та аналізу інформації, яка наведена у творах Віктора Суворова «Контроль» і «Вибір».
2. Системний консолідований аналіз ряду художніх творів та наукових публікацій дозволив вивести основні принципи та методики організації збору, систематизації та обробки інформації.
3. У даному дослідженні акцентовано увагу на методиці аналізу інформації статистичними засобами пізнання, а також методом купола.
4. На основі узагальнення використання різних методик організації збору, систематизації та аналізу інформації, накопичених у різних галузях знань, у даному дослідженні запропонований власний алгоритм збору, узагальнення, систематизації та аналізу інформації.
Джерело: Юридичний вісник України
