Connect with us

Думка експерта

TOSS A COIN TO YOUR VICTIM (Киньте гріш вашій жертві)

Опубліковано

В’ячеслав Туляков, професор кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрНУ, заслужений діяч науки і техніки України

«Киньте гріш Відьмакові» – згадаємо цей знаковий приспів із фентезі-серіалу «Відьмак», який декілька років є мегапопулярним на каналі Netflix. Хоча надалі мова піде дещо про інше. Як відомо, Конституцією України життя і здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю. Кажуть, саме тому держава взяла на себе обов’язок відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. Встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. При чому шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (ст. 1177 ЦК України). Але…

Читайте також: Захист прав подружжя під час витребування часток у статутному капіталі: позиція КГС ВС

Що ми маємо сьогодні? Де ті закони, яким чином вирішується питання компенсації та реституції жертвам кримінальних правопорушень, які додаткові заходи справедливого поводження з жертвою злочину повинні бути імплементовані в національне законодавство? Це питання є мегаважливим, враховуючи стан військових дій в Україні та певний перелік міжнародних документів, гармонізація національного законодавства з якими потребує часу та відповідних зусиль.

До того ж, інтеграційні процеси. Апроксимація acquis. Дивимось. Люблянсько-Гаазька конвенція про міжнародне співробітництво розслідування та переслідування злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів та інших міжнародних злочинів 2023 р, відкрита для підписання з 1 січня 2024 року. Ратифікація цього документу надасть Україні можливість по-новому вирішити питання із поширенням «довжини руки» універсальної юрисдикції, гармонізацією складів злочинів проти миру та безпеки, людяності та військових злочинів, видачею правопорушників, міжнародною допомогою та універсальними стандартами компенсації і реституції для жертв міжнародних злочинів.

Директива про права потерпілих – Директива 2012/29/ЄС Європейського парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 року, що встановлює мінімальні стандарти щодо прав, підтримки та захисту потерпілих від злочинів із відповідними пропозиціями про зміни і доповнення. Вважається, що директиви є несистемним за багатьма винятками, і, незважаючи на роки роботи, потерпілі продовжують стикатися зі значними проблемами: вони не отримують необхідну їм інформацію вчасно або в зрозумілій для них формі. Відповідні служби підтримки часто недоступні, що залишає жертв без допомоги, якої вони потребують. У 2020 році Європейська Комісія дійшла висновку, що більшість держав-членів незадовільно спрацювали щодо доступу до інформації, послуг підтримки та захисту з урахуванням індивідуальних потреб потерпілих. Імплементація положень, пов’язаних із процесуальними правами та відновним правосуддям, є менш проблематичною. Отже сьогодні Комісія має 21 поточну справу про порушення через неповну транспозицію Директиви про права потерпілих.

Це обумовило початок процесу доповнення Директиви 2012 року. У Стратегії ЄС щодо прав потерпілих (2020–2025 рр.) Комісія визначає такі ключові пріоритети, навколо яких зосереджуються дії:

Про права потерпілих й ефективну комунікацію

Ефективна комунікація з потерпілими та безпечне середовище для жертв злочинів. Серед іншого Комісія розпочне кампанію ЄС з підвищення обізнаності про права потерпілих та сприяння наданню спеціалізованої підтримки й захисту для потерпілих з особливими потребами. Держави-члени закликаються до повного та правильного виконання відповідних правил ЄС, зокрема, Директиви про права потерпілих, а Комісія продовжуватиме стежити за їх виконанням.

Покращення підтримки та захисту найбільш вразливих жертв. Комісія, серед іншого, сприятиме комплексному та цілеспрямованому підходу ЄС до підтримки жертв з особливими потребами; вона також розгляне можливість запровадження мінімальних стандартів щодо фізичного захисту жертв. Держави-члени повинні, наприклад, створити інтегровані та цільові спеціалізовані служби підтримки для найбільш вразливих жертв, включаючи будинки дитини, сімейні будинки, ЛГБТІ та безпечні будинки.

Читайте також: Від судового збору звільнять позивачів у справах про відшкодування збитків від використання майна у військових цілях

Сприяння доступу жертв до компенсації. Комісія здійснюватиме моніторинг та оцінку законодавства ЄС щодо компенсації, включаючи державну компенсацію та Рамкове рішення про взаємне визнання фінансових санкцій. Держави-члени покликані забезпечити справедливу та належну державну компенсацію за насильницькі, умисні злочини, усунути існуючі процедурні перешкоди для національної компенсації та вжити заходів для того, аби жертви не піддавалися вторинній віктимізації під час процедури компенсації (news/empoweringvictims-commission-tables-eu-strategy-onvictims-rights).

Рада Європи про права жертв

Наступний документ – Рекомендація CM/Rec(2023)2 Комітету міністрів державам-членам щодо прав, послуг і підтримки потерпілих від злочинів від 16.03.2023 року, якою в розвиток Рекомендації Rec(2006)8 Комітету міністрів державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів й запобігання віктимізації та Рекомендаціі Rec(85)11 Комітету міністрів державам-членам про становище потерпілого в рамках кримінального права і процесу для країн-членів Ради Європи встановлюються нові мінімальні стандарти поводження з потерпілими від злочинів, зокрема держави-члени повинні прийняти державну схему компенсації потерпілим від злочинів, вчинених на їхній території, яка не залежить від кримінального провадження, за умови, що шкода сталася внаслідок злочину й може вимагати подання офіційної скарги. Потенційні бенефіціари такої схеми мають визначатися національним законодавством, але включати, як мінімум, потерпілих від умисних насильницьких злочинів, у тому числі сексуального насильства.

У розвиток цих положень входять і Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами ратифікована Україною 20.06.2022 р. і Конвенція РЄ про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів (підписана, але не ратифікована Україною з 1985 року), і Європейська конвенція із захисту прав людини (в сенсі захисту прав жертв зловживання владою), і мʼяке право ООН, і новітні англійські законопроекти щодо поводження з жертвами злочинів – усі ці нормативні акти кажуть про пріорітет прав жертви кримінального правопорушення перед правами інших учасників кримінальних правовідносин (держави, правопорушника, громадянського суспільства).

А що у нас?

Діючий КК, до речі, не має розділу, присвяченого жертві кримінального правопорушення та її ролі в притягненні та звільненні від реалізаціі кримінальної відповідальності, норми КПК політично відповідають мейнстриму, хоча є нюанси, – про реституцію та компенсацію лише згадується у проекті КК, не кажучи про спеціальний закон, прийняття якого було передбачено кількома законопроектами з 1994 по 2006 роки… Є певні згадки про реституцію та компенсацію як вид кримінально-правових заходів у новому проекті КК, проте це лише доктринальна модель.

Зрозуміло, не до часу. Хоча, можливо, навпаки? Якщо раніше ми мали в середньому орієнтовно 800 тисяч прямих та рикошетних жертв загальнокримінальних злочинів, то зараз, з урахуванням жертв військових злочинів та ін., цей показник сягає значно більших цифр. Навіть при використанні концепту «у пʼять разів менше» ми маємо навколо 220 тис. жертв кримінального насильства, пов’язаного з агресією рф. Хоча зрозуміло, що з урахуванням латентних жертв та врахуванням кількості біженців і ВПО ця цифра зростає в рази. Зрозуміло, що питання компенсації виникнуть і вже виникають не тільки з приводу реалізації державного механізму виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації згідно постанові КМУ від 02.09.2020 р. Залишилася ще моральна, психологічна, психіатрична, економічна шкода, не врегульована цією постановою та «адгезійним судочинством» у повному обсязі.

А ти хто такий?

Справа ще й у тому, як визначати «жертву»? Чи це фізична особа, члени родини, юридична особа, соціальна спільнота (в кейсі геноциду)? Чи тільки фізична особа та її близькі родичі? Деякий час тому мені вже доводилося писати про це за умов розвитку віктимологічних засад кримінальної юстиції України у відповідності з Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочинів та жертв зловживання владою у сенсі визнання жертв злочинів, в якій під терміном «жертви» розуміються особи, котрим індивідуально чи колективно було завдано шкоди, включаючи тілесні ушкодження або моральні збитки, емоційні страждання, матеріальні збитки або суттєве порушення їхніх основних прав у результаті дії чи бездіяльності, що порушують діючі національні кримінальні закони держав-членів, включаючи закони, що забороняють злочинне зловживання владою (Handbook on Justice for victims).

Ця теоретична конструкція була продовжена в Рекомендаціії CM/Rec (2023)2 Комітету міністрів Ради Європи, яка підкреслює першорядну важливість захисту індивідуальних прав людини. «Злочин є злочином проти суспільства і порушенням індивідуальних прав жертв». Тому держави-члени повинні забезпечити ефективне визнання й повагу до прав потерпілих щодо їхніх прав людини; вони повинні, зокрема, поважати свободу, безпеку, власність, гідність, приватне і сімейне життя потерпілих та визнавати негативний вплив злочинів на потерпілих.

Комітет міністрів Ради Європи рекомендує державам – членам розглядати кримінальне правопорушення як спричинення шкоди суспільству і порушення прав особи. Цей основоположний принцип підкреслює подвійну природу злочинних діянь. Злочини розглядаються як правопорушення не лише проти держави чи суспільства в цілому, але й як порушення прав окремих жертв. Ця перспектива визнає, що злочини завдають шкоди не лише суспільному порядку, але й окремим особам, які страждають від них. Ми повинні враховувати цю подвійну природу злочинів при розробці теорій покарання, стримування та реабілітації. Система правосуддя повинна бути спрямована на задоволення як суспільних інтересів, так і прав та потреб окремих жертв.

Повага до прав потерпілих. Державам-членам рекомендується поважати та захищати права потерпілих. Це включає захист їхньої свободи, безпеки, власності, гідності та різних аспектів приватного та сімейного життя. Наслідки злочинів виходять за межі фізичної шкоди й можуть впливати на потерпілих у різний спосіб. Теоретики кримінального права повинні включати віктимоцентричні підходи в свої теорії. Це означає не лише зосередження уваги на правопорушнику, але й розгляд впливу злочинних дій на жертв. Теорії відновного правосуддя, наприклад, наголошують на необхідності відшкодування шкоди, завданої жертвам, відновлення їхньої гідності та добробуту.

Недискримінація. Державам-членам рекомендується забезпечити, щоб заходи, спрямовані на захист прав потерпілих, застосовувалися без дискримінації за різними ознаками, такими, як стать, гендер, раса, релігія тощо. Це підкреслює важливість рівного ставлення та доступу до правосуддя для всіх потерпілих, незалежно від їхнього походження чи обставин. Теоретики кримінального права повинні дослідити, як дискримінація та упередження можуть впливати як на жертв, так і на правопорушників у системі кримінального правосуддя. Це може призвести до дискусій про справедливість, рівність і необхідність усунення упередженості в правоохоронних органах, судовому переслідуванні та винесенні вироків.

Включення вразливих осіб. Рекомендація пропонує поширити ці права на жертв з кримінальним минулим та підозрюваних у скоєнні злочину, наскільки це можливо. Це визнає, що дані особи також можуть бути жертвами злочинів або мати унікальні потреби. Теоретики кримінального права повинні дослідити складнощі статусу жертви й статусу правопорушника, особливо коли особи виступають в обох ролях одночасно. Це може призвести до дискусій про програми виведення з-під варти та альтернативні підходи до покарання, які враховують глибинні причини злочинної поведінки, водночас задовольняючи потреби жертв злочинів. Віктимологи ЄС кажуть про це ж, стверджуючи, що злочин – це порушення індивідуальних прав жертви, яке суттєво впливає на безпеку Європейського Союзу та його громадян.

Читайте також: Факт проживання однією сім’єю без шлюбу для отримання допомоги у зв’язку зі смертю військового встановлюватимуть у цивільному суді

Зараз ми не будемо торкатися проблеми віктимно-орієнтованого визначення поняття злочину, хоча за результатами щорічного засідання Європейської академічної мережі кримінального права та Європейської комісії щодо перспектив розвитку європейського законодавства, саме ці моменти стануть предметом жвавої дискусії в контексті змін ч. 1 ст. 83 Договору про створення Європейського Союзу. Ідея про злочин як порушення природних прав жертви та відповідна реакція на це отримує свій подальший розвиток…

В Англії, згідно UK Victims and prisoners Bill, 2023 р., термін «потерпілий» означає особу, якій завдано шкоди безпосередньо внаслідок:

(a) того, що вона стала об’єктом злочинної поведінки, або

(b) однієї або декількох обставин, зазначених у підрозділі

2. Такими обставинами є (2):

  • якщо особа бачила, чула або іншим чином безпосередньо відчула наслідки злочинної поведінки під час її вчинення;
  • якщо народження особи було безпосереднім результатом злочинної поведінки;
  • якщо смерть близького члена сім’ї особи була прямим результатом злочинного діяння;
  • якщо особа є дитиною, яка стала жертвою домашнього насильства, що є злочинним діянням…

(4) Для цілей цієї частини:

(a) «шкода» включає фізичну, психічну або емоційну шкоду та економічні збитки та економічні втрати;

(b) «злочинна поведінка» означає поведінку, яка становить злочин (але при визначенні того, чи є особа жертвою внаслідок будь-якої поведінки, не має значення, що особа не була звинувачена або засуджена за правопорушення у зв’язку з такою поведінкою).

Люблянсько-Гаазька конвенція

Положеннями Люблянсько-Гаазької конвенції 2023 р. передбачено, що «жертви» означають фізичних осіб, яким завдано шкоди в результаті вчинення будь-якого злочину, до якого застосовується ця Конвенція. «Потерпілі» можуть включати організації або установи, які зазнали прямої шкоди будь-якому їхньому майну, призначеному для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових або благодійних цілей, або їхнім історичним пам’яткам, лікарням та іншим місцям та об’єктам, призначеним для гуманітарних цілей. Кожна державаучасниця вживає в межах своїх можливостей належних заходів для забезпечення ефективного захисту від можливої помсти або залякування, включаючи жорстоке поводження, жертв і свідків та, у відповідних випадках, їхніх родичів або представників, експертів, а також будь-яких інших осіб, які беруть участь у розслідуванні, переслідуванні чи іншому процесуальному провадженні, що підпадає під дію цієї Конвенції, або співпрацюють із ними. Кожна держава-учасниця, з урахуванням свого внутрішнього законодавства, забезпечує, щоб жертви злочину, до якого держава-учасниця застосовує цю Конвенцію, мали право на відшкодування шкоди, що включає, у відповідних випадках, реституцію, компенсацію або реабілітацію, якщо: злочин було вчинено на будь-якій території, що перебуває під юрисдикцією цієї держави-учасниці; або ця державаучасниця здійснює свою юрисдикцію щодо цього злочину.

Підсумовуючи сказане, вважаємо, що до визначення фізичної особи-жертви злочину у кримінальному праві повинні включатися потерпілі, яким індивідуально чи колективно, прямо чи опосередковано було завдано фізичної, психічної, психіатрічної, економічної шкоди діянням, яке містить ознаки кримінального правопорушення згідно національному, європейському, міжнародному кримінальному праву або відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Новелізація кримінального правосуддя – справа невдячна. Часи змінюються й нові реалії потребують нових рішень. Цікаве визначення вітимологічних аспектів кримінального права злочинів на дане в новітній британській традиції. Три тижні тому дискусії на Львівському форумі з кримінальної юстиції (youtube) було висвітлено переваги та недоліки реалізації «права на надію» (ECHR, Vinter and others vs UK; Petukhov2 vs Ukraine) у діючому кримінальному законодавстві та судовій практиці України. Було багато спорів, звучали різні точки зору щодо індивідуалізаціі та підстав звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до довічного ув`язнення, та заміни його на більш мʼяке.

Яким повинен бути баланс між потребами безпеки суспільства та правами і свободами громадян? Й ось нові тенденції у вирішенні проблеми у країні, яка свого часу зазнала критики щодо порушення «права на надію».

Нове в англійському законодавстві

У переліку запропонованих у листопаді 2023 р. урядом Великобританіі законопроектів на розгляд винесено: законопроект про винесення вироку. Згідно з UK Sentencing Bill, найжахливіші вбивці проведуть решту свого життя за ґратами, в тому числі за будь-які вбивства, пов’язані із сексуальною чи садистською поведінкою. Ці правопорушники матимуть мало шансів (або взагалі їх не матимуть) коли-небудь вийти на волю, і життя для них дійсно означатиме життя. Тобто засуджені до довічного позбавлення волі вбивці-сексуальні психопати (ECHR,Ilnseher v Germany) не матимуть права на умовно-дострокове звільнення на півдорозі… Зміни в законодавстві означатимуть, що довічне ув’язнення виноситиметься у найтяжчих випадках, а судді зможуть відмовитися від нього лише за виняткових обставин. Законопроект також гарантує, що правопорушники, які вчиняють зґвалтування та інші тяжкі сексуальні злочини, будуть нести повну відповідальність за свої дії і проводитимуть за ґратами кожен день свого покарання, тоді як до приходу уряду консерваторів до влади у 2010 році цей показник становив 50%.

Уряд Великобританії також продовжить роботу над законопроектом про потерпілих та ув’язнених (The Victims and Prisoners Bill ), який забезпечить, аби інтереси потерпілих були в центрі уваги при здійсненні правосуддя. Це дасть суду повноваження зупиняти умовно-дострокове звільнення найгірших злочинців і не дозволяти їм одружуватися у в’язниці. До законопроекту про потерпілих та ув’язнених будуть внесені зміни, згідно з якими батьки, які вбивають партнера або колишнього партнера, з яким у них є діти, автоматично позбавляються батьківських прав після винесення вироку. Це правило застосовуватиметься до кожного, хто буде засуджений за вбивство особи, з якою вони несли спільну батьківську відповідальність, та переглядатиметься суддею, щоб переконатися, що це відповідає найкращим інтересам дитини. Автоматичне виключення буде запроваджено у випадках, коли жертва домашнього насильства вбиває свого кривдника. Це дозволить краще захистити дітей, позбавляючи вбивць можливості впливати на ключові елементи їхнього життя, зокрема на те, чи зможуть вони отримати доступ до терапевтичної підтримки, поїхати у відпустку або змінити школу. Це також означатиме, що жертвам насильства більше не доведеться проходити через нинішню процедуру подання заяви про обмеження батьківської відповідальності через суд у справах сім’ї, що зменшить навантаження у складний для них час.

Варто згадати в цьому плані й проект закону про кримінальну юстицію (Criminal Justice Bill), який надасть поліції повноваження витісняти злочинність та антисоціальну поведінку з вулиць, боротися з повсякденною злочинністю, яка може завдати страждань сім’ям по всій країні. Поліція матиме право входити в приміщення без ордеру для вилучення викрадених речей, таких, як телефони, якщо вона матиме обґрунтовані докази того, що конкретний викрадений предмет знаходиться в приміщенні, наприклад, на основі технології відстеження місцезнаходження за допомогою GPS. Це дасть правоохоронцям більше повноважень для повернення викраденого майна після того, як вони зроблять запит і відстежать його місцезнаходження.

Уряд Великобританіі також планує вживати заходів для захисту британців від загроз національній безпеці перед обличчям нових технологій, що швидко змінюються. Законопроект про слідчі повноваження (поправка) гарантує, що британські спецслужби й надалі матимуть повноваження, необхідні для протидії новим загрозам і технологічним досягненням, які надають нові можливості терористам, ворожим державним суб’єктам, насильникам над дітьми та злочинним угрупуванням (ECHR, Big Brother Watch and others vs UK)…

Зрозумілі майбутні реакції правозахисників та, можливо, ЄСПЛ (проте ці виключення та обмеження навряд чи можуть кваліфікуватися як свідоме порушення прав та усталеної судової практики від Кафкаріса до Петухова, а відображують тенденції розвитку нейрокримінології та юстиції причетних… Можливі й політикоелекторальні нюанси. Хоча з 2010 року в Англії та Уельсі рівень насильницьких злочинів знизився на 52%, а квартирних крадіжок — на 57%.

Отже, безпека держави формується з убезпечення безпеки пересічних громадян. Саме це є основою подальшого розвитку наукової підтримки системи кримінальної юстиції після війни.

Тож над чим попрацювати. У світлі визначених обставин використання права про права людини як фундамента теорії кримінального права та його гармонізації з правом ЄС набуває першорядного значення. Як і, підкреслимо, прав жертв кримінального правопорушення.

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.