Думка експерта
Війна – вагомий привід запускати запобіжники на ринку землі
Андрій Дикун,
голова Всеукраїнської аграрної ради
Чому не варто з 2024 року збільшувати ліміт з продажу землі зі 100 гектарів до 10 тисяч га в «одні руки»?
Війна змінює все – ринок землі не може бути винятком. Ситуація в українському агросекторі в березні 2020 року, коли ухвалили закон про ринок землі, та наприкінці 2023 року істотно відрізняється.
Тоді аграрний сектор був лідером розвитку та інновацій, грамотні аграрії стабільно заробляли та інвестували зароблене в подальший розвиток. Зараз сільгоспвиробники працюють у збиток, бо другий рік поспіль закупівельні ціни на аграрну продукцію нижчі собівартості, багато підприємств фізично знищені російською армією, звільнені від окупантів землі – заміновані, а поблизу лінії зіткнення сільгоспвиробники змушені працювати під обстрілами. Вперше за останні 20 років аграрії зменшують площі посівів.
Читайте також: Розпочату до війни приватизацію земельних ділянок можна буде завершити
У такій кардинально протилежній ситуації та складних умовах потрібно змінювати і підхід до ключового аграрного питання – ринку землі.
Обіцянки і реальні кроки
«Ми відкриваємо ринок землі для українців». «Для його коректного запуску перші етапи будуть мати обмеження». «У разі викривлення ситуації ми застосуємо запобіжники». Такі тези лунали від можновладців напередодні ухвалення закону про обіг земель сільгосппризначення. Але чомусь зараз про них забули. Виглядає так: політики вирішили, що зараз вони не на часі.
Майже всі країни світу на перших етапах відкриття ринку землі запроваджували певні обмеження щодо того, хто і в якому обсязі зможе купувати сільськогосподарські гектари. Часто в них говориться про заборону на купівлю землі громадянами інших країн, першочерговість купівлі паїв їх орендарями та кількісні показники площ, які може придбати один покупець.
Чи стала війна стоп-фактором для ринку землі?
Робиться це тому, що питання землі в аграрному секторі, це не просто особисте питання її власників та покупців, це питання соціальної, економічної та політичної стабільності всієї держави. Наприклад, велика концентрація землі в руках невеликої групи багатіїв призводить до знищення малих та середніх аграріїв, залишає їх родини без засобів існування і, як наслідок, загострення соціальної напруги.
Це також ставить місцеву владу у важку залежність від нових земельних олігархів, знищуючи місцеве самоврядування. Також купівля землі тими, хто не працює в сільському господарстві, наприклад, з метою пасивних інвестицій, веде до відчуження фермерів від своєї справи, падіння ефективності та обсягів виробництва.
При тому наслідки таких кроків, навіть після усвідомлення та виправлення помилок, відчуваються десятиріччями. Достатньо згадати чого українському селу коштувала колективізація. Наприклад, у Польщі ринок землі запустили за умови, що один покупець зможе придбати 500 гектарів. Через декілька років цей показник знизили до 300 га, бо з’явилися побоювання, що сільгосп території можуть швидко скупити іноземні компанії.
Ще одне цікаве обмеження, яке діє в Польщі, – щоб придбати землю сільгосппризначення потрібно бути фермером. Наприклад, в Україні з різних регіонів надходить усе більше сигналів, що в гектари вкладаються «айтішники».
Читайте також: Земельні торги – кількість не зменшується
Так, у них є гроші, але немає с/г навичок та можливостей займатися сільським господарством. Тому вони здають землю в оренду, але простіше здати її холдингу, що позбавляє малих та середніх виробників землі, а гроші та податки з орендної плати, що раніше залишалися в селі, йдуть у місто, що руйнує життя місцевої громади. Це – дзвіночок, щоб замислитись над тим, чи правильно ми запроваджуємо ринок землі сільськогосподарського призначення?
Українські обмеження
Через різноманітні особливості та унікальну історію кожної країни не можна знайти дві з однаковими умовами на ринку землі сільгосппризначення. Всі вони мають унікальний набір положень, що виводять у цивілізоване «русло» стосунки між всіма його учасниками, уникаючи спекуляцій та некоректної роботи.
В Україні закон встановив такі обмеження:
- У перші два з половиною роки діятиме заборона на купівлю земель одним покупцем – не більше 100 га в «одні руки». З 2024 року обмеження становитиме до 10 тис. гектарів.
- До 2024 року діятиме заборона на покупку землі юридичними особами.
- Діє заборона на продаж державних та комунальних земель.
- Право купувати сільськогосподарську землю іноземцями буде вирішуватися на референдумі.
- Передбачене переважне право орендаря на купівлю.
- До 2030 року мінімальна ціна за один гектар має становити не менше нормативної грошової оцінки.
У жовтні цього року серед понад 1 тисячі аграріїв по всій Україні Всеукраїнська аграрна рада провела опитування щодо їхньої думки про нові правила, які вступають у дію з 1 січня 2024 року. Й ось що отримали: 73% аграріїв повністю не схвалюють, а 14% скоріше не схвалюють підвищення ліміту продажу землі сільгосппризначення зі 100 га до 10 000 га з 2024 року. Зі всіх опитаних фермерів лише 3% готові до збільшення граничного обсягу покупки землі однією юридичною особою, а 5% – скоріше схвалюють нові умови.
Така ситуація склалася через те, що більшість українських фермерів просто не можуть собі дозволити зараз купувати землю. Насправді питання в тому, де взяти гроші на продовження виробничої діяльності. Як я вже говорив, внаслідок війни агропідприємства вже другий рік працюють у збиток і поки що перспективи покращення ситуації не видно. Частково чи повністю заблоковані порти, удари по суднах, зернових складах та логістичній інфраструктурі, перевантажена логістика в західному напрямку, окупація територій, заміновані поля, обстріли та знищені виробничі потужності – все це працює проти аграрія.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Єдиним виходом залишаються кредити, але їх обсяг значно скоротився в порівнянні з довоєнним, а потреба зросла. На початку війни багатьох аграріїв врятувала програма кредитування «5–7–9», але ліміти позик майже вичерпані, а їх підвищення хоча б до 150 млн гривень – уже півроку обговорюється урядом, а рішення й досі немає. Державна підтримка майже відсутня, кажуть грошей бракує. Ціни на продукцію впали нижче собівартості, а от витрати на виробництво, навпаки, зросли й продовжують зростати. Все це веде аграрний сектор до системної кризи та черги банкрутств. При цьому аграрії активно допомагають армії, а багато хто з них захищає нашу країну безпосередньо на фронті. Лише створений ВАРом благодійний фонд купив та передав ЗСУ більше 1 500 автомобілів типу «пікап». Питання зараз стоїть не в тому як у таких умовах агровиробникам купити землю, а в тому, як вижити, сплатити за паї та не звільнити з роботи людей.
Збільшення ліміту в 100 разів – завеликий стрибок
Ви лише уявіть, що в умовах війни ми плануємо збільшити обмеження продажу землі в «одні руки» зі 100 відразу до 10 тисяч гектарів, усвідомлюючи, що залишаємо «за бортом» більшість аграріїв та створюємо ідеальні умови для скупки окремими компаніями чи заможними людьми відразу великих територій.
Такий крок – це помилка. А в умовах війни така помилка – злочин проти України. Тому Всеукраїнська аграрна рада виступає проти підвищення ліміту землі з поточних 100 до 10 тис. гектарів в «одні руки» з 2024 року. При тому варто зазначити, що ми не заперечуємо допуску до ринку юридичних осіб.
Для того, аби нас почули, від імені тисяч аграріїв середнього та малого бізнесу я зареєстрував відповідну петицію на сайті Президента України, де ми закликаємо залишити до кінця війни та ще на два роки після перемоги ліміт у 100 гектарів землі в одні руки як для юридичних, так і для фізичних осіб. За майже три тижні, з яких щонайменше тиждень сайт не працював, петиція набрала 25 тисяч необхідних голосів. Це свідчить про те, що питання дійсно «на часі», а влада та аграрії повинні порозумітися до того, як виникнуть непоправні наслідки. Чекаємо розгляду петиції Президентом та сподіваємося на його підтримку.
Джерело: Юридичний вісник України
