«Вибачте, панове, але це – беззаконня…»

Щодо надання права лише антикорупційним прокурорам укладати угоди із підозрюваними та обвинуваченими в корупції про визнання винуватості.

Олексій Баганець заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

Виключне право антикорупційних прокурорів

На відміну від багатьох моїх співвітчизників я не був здивований новими нормами КПК України, які приймає наша Верховна Рада України на користь так званих «антикорупційних» органів (НАБУ і САП), аби створити їм ще сприятливіші умови зі здійснення покладених лише на них виключних функцій із питань боротьби з корупцією, наголошую ще раз, перш за все у вищих ешелонах влади (суб’єкти, передбачені п. 1 ч. 6 ст. 216 КПК України), бо як ми вже звикли за весь час їх існування, їм завжди щось перешкоджало й продовжує перешкоджати добитися очікуваних від них результатів у роботі.

Читайте також: Перелік меж і підстав оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості є вичерпним

У цілому я погоджуюся з більшістю озвучених у мережі інтернет негативних думок з приводу цієї «новизни», яка полягає в наданні права лише антикорупційним прокурорам укладати угоди із підозрюваними та обвинуваченими в корупції про визнання винуватості та призначення їм узгодженого з ними ж покарання у вигляді, не дивуйтеся, штрафу, і теж вважаю, що вона аж ніяк не вплине на результативність викриття корупціонерів, ні, тим більше, на кінцеві результати розгляду кримінальних проваджень у ВАКС. Усе це, навпаки, повністю залежить від професійного рівня підготовки детективів НАБУ й антикорупційних прокурорів, їх організованості та компетентності й суворого дотримання ними вимог закону. Головне, що така норма КПК фактично дасть можливість корупціонерам «відкупитися» від більш суворого покарання у вигляді, перш за все, позбавлення волі, нехай, з відстрочкою такого покарання на певний період часу, а детективів і антикорупційних прокурорів звільнить від проведення повного і всебічного досудового розслідування, а тим більше – від кропіткого доведення винуватості таких обвинувачених у суді.

При цьому, мені не хотілося б читати комусь лекції з приводу діючих сьогодні підстав й умов укладення прокурорами САП таких угод із підозрюваними та обвинуваченими, але такі «вкиди» дезінформації в інформпростір змушують мене це зробити, хоча б коротко. Перш за все в загальному порядку така угода може бути укладеною лише стосовно кримінального проступку, нетяжких і тяжких злочинів, у той же час, як привілей для антикорупційних органів – і стосовно особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, але, лише за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного (знову) лише до підслідності того ж НАБУ, і то, якщо ця інформація щодо вчинення такого злочину буде підтверджена доказами.

І що ще важливо: у відповідності до ст. 470 КПК України прокурори, в тому числі й САП, при вирішенні даного питання зобов’язані врахувати, в тому числі, і такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього самого або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування й судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень.

Немаловажливо вказати й те, що в самій угоді про визнання винуватості зазначаються також беззаперечне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки обвинуваченого чи підозрюваного щодо співпраці зі стороною обвинувачення у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.

І після всього цього, деякі наші прихильники НАБУ і САП намагаються переконати суспільство в зразковості застосування такої угоди з обвинуваченим М. Злочевським, якого ВАКС визнав винним у вчиненні злочину, пов’язаного з передачею найбільшої за всю історію українського судочинства неправомірної вигоди, але застосував найменшу міру покарання, яку можливо, і цьому посприяли саме детектив і антикорупційний прокурор, які зробили все можливе, аби перекваліфікувати його дії на найменш суспільно небезпечне корупційне кримінальне правопорушення. Навіть якщо такі «експерти» не ознайомлювалися зі змістом цього вироку, то нехай прочитають спочатку мою публікацію з цього приводу в моєму Телеграм– каналі, щоб не заводити суспільство в оману й не намагатися приховати факти відвертого беззаконня з боку наших антикорупційних органів. І тому можна було зрозуміти тих громадян, хто зробив свій власний висновок щодо проголосованого ВРУ нещодавно в першому читанні законопроекту стосовно нового способу ухилення корупціонерів від справедливого покарання за корупцію, який читачі коментують приблизно так: вкрав чи одержав неправомірну вигоду, наприклад, на суму 100 тис. доларів США, а завдяки такій його угоді з антикорупційним прокурором на підставі рішення ВАКС сплатив державі 1000 доларів США і продовжуй далі вчиняти нові корупційні дії.

Читайте також: Особа, якій злочином завдано шкоди, має правом оскаржувати вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості

Так, може це й дещо примітивні тлумачення цього проекту закону, але, посилатися на вирок ВАКСу стосовно згаданого екс-міністра довкілля з уряду Януковича теж не зовсім чесно: чому тоді такі «експерти» замовчують факт приховування антикорупціонерами результатів розслідування кримінального провадження, в якому той же Злочевський притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину і за уникнення справедливого покарання за який і пропонував чи не найбільшу в історії українського судочинства неправомірну вигоду?

Я був ще більш негативно вражений тим, коли дізнався, що ці проблеми коментують вкрай некомпетентні люди, які не мають будь-якого досвіду ні в проведенні оперативно-розшукової діяльності, ні, тим більше, в здійсненні досудового розслідування, особливо цієї категорії найбільш складних у доказуванні злочинів; я вже мовчу про повну відсутність у таких «фахівців» хоча б якихось навичок у здійсненні прокурорами процесуального керівництва та організації досудового розслідування таких злочинів.

Ви тільки послухайте, до чого додумався один із таких «спеціалістів» з числа так званих «представників громадянського суспільства», коментуючи прийняття вказаного законопроекту з метою спростування доводів українців, які його негативно оцінювали (дослівно): «Бо на шальках терезів не можливість відкупитися, а можливість здійснювати правосуддя, нехай й у формі угоди. Бо угода укладатиметься тоді, коли судових перспектив мінімум, доказової бази недостатньо, кількість процесуальних порушень, що може бути використано стороною захисту, велика або просто бракує часу (згадайте скільки справ ВАКС закрив у зв’язку із спливом строків давності). Тобто, не від хорошого життя САП укладає угоди, а з необхідності і малоімовірності доведення в загальному порядку».

Тобто, виявляється, що укладання прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури угод із підозрюваними та обвинуваченими про визнання винуватості й призначення останнім конкретної міри покарання, тим більше у вигляді найменш суворої, використовується не для того, аби завдяки такому покаранню ця особа допомогла викрити ще більше суспільно небезпечних корупціонерів, ще більше корупційних кримінальних правопорушень, в тому числі й в організованих формах, а для того, аби врятувати цим кримінальне провадження від закриття і здійснити в ньому хоча б таким способом, вибачте, завдання правосуддя! Одним словом, цей «експерт» підтвердив, що така угода вигідна саме детективам НАБУ і прокурорам САП, щоб прикрити свої недоліки в роботі й хоча б таким способом приховати факт незаконного притягнення підозрюваного (обвинуваченого) до кримінальної відповідальності, а може й незаконне тримання такої особи під вартою (якщо він утримувався в місцях позбавлення волі на стадії досудового розслідування).

В автора цього спітчу є, мабуть, тісні зв’язки з антикорупційними органами, бо, дійсно, половина обвинувальних вироків у корупційних провадженнях судів, у тому числі і ВАКС, у минулому році винесені через затвердження таких угод прокурорів із підозрюваними та обвинуваченими про визнання винуватості у вчиненні корупційних дій! На закінчення хочу сказати, що в таких випадках, які описав у своїх результатах цей «експерт», кримінальний процесуальний кодекс визначає лише один законний вихід із цього становища – закриття даного кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України, в тому числі, коли встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення та у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості такої особи в суді й коли вичерпані можливості їх отримання. А все інше, чим займаються антикорупційні органи, то, вибачте, беззаконня.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути