Вибіркове правосуддя у сфері боротьби з корупцією

Обґрунтовані припущення

На підтвердження своїх обґрунтованих припущень про прийняття антикорупційними органами та їх судом потрібних саме для іноземних держав рішень може свідчити ще один яскравий, на мою думку, приклад «виведення» ними з-під справедливого покарання за корупцію колишнього високопосадовця з уряду М. Азарова, який був (а може й зараз є), за даними ЗМІ, тісно пов’язаним із близькими родичами нинішнього високопосадовця однієї з впливових країн світу, а нині нашого союзника у війні проти російського агресора. Акцентую вашу увагу, що для мене особливо не важливо, хто цей очільник іноземної країни і як він був пов’язаний (чи не пов’язаний) із цим нашим обвинуваченим у корупції. Для мене головним є проблема самої ймовірності залежності і новостворених антикорупційних органів і, тим більше, спеціального суду, від стороннього впливу на прийняття ними процесуальних рішень.

Читайте також: Досудове розслідування: правила обчислення строків

А тепер по суті

Нагадаю, ще в червні 2020 року відбулася подія, яку тодішні керівники НАБУ і САП подали в ЗМІ як надзвичайну та сенсаційну і, на якій навіть попіарились, зокрема провівши грандіозну прес-конференцію вдвох, як завжди з викладенням фото вилучених грошових коштів, подавши себе в черговий раз як невтомних та безкорисних борців із корупцією у вищих ешелонах нашої влади. Цей піар-хід був пов’язаний із затриманням детективами НАБУ високопосадовця управління ДФС у м. Києві, який, будучи посередником, начебто, намагався передати керівнику САП небачену до цього неправомірну вигоду в сумі 5 чи 6 млн доларів США від колишнього міністра екології та природних ресурсів в уряді М. Азарова – М. Злочевського.

За оприлюдненою тоді версією слідства, неправомірна вигода в сумі 5 млн доларів США (1 мільйон призначався, начебто, для посередника) передавалася за закриття стосовно названого екс-високопосадовця одного чи навіть двох кримінальних проваджень, в тому числі й за фактом заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Нацбанку України, виданого підконтрольному Сергію Курченку «Реал банку», яке було зареєстроване ще в 2014 році. До речі, яка подальша доля цих кримінальних проваджень, де підозрюваним проходив, начебто, і М.Злочевський, мені невідомо.

У цій справі за фактом дачі неправомірної вигоди антикорупційним органам були затримані вказаний вище податківець – М. Ільяшенко (посередник), до якого судом було застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з правом внесення застави в розмірі 84 млн грн, екс-глава департаменту ДФС О. Мазурова (запобіжний захід: тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 120 млн грн) та колишній директор фірми Бурісма А. Кіча, за якого приватна структура внесла заставу в сумі 40,4 млн гривень.

У квітні 2021 року прокурори САП, начебто, передали до ВАКС обвинувальний акт щодо цих трьох фігурантів кримінального провадження про найбільший в історії України хабар, хоча заради справедливості треба уточнити, що сума наданої неправомірної вигоди ні на кваліфікацію, ні на тяжкість покарання особи, яка його надала, не впливає. Їм, начебто, інкримінували ч. 5 ст. 27 та ч. 4 ст. 369 КК України, як пособництво в наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третіх осіб дії з використанням наданої їй влади за попередньою змовою групою осіб.

Мазурова О. М. була засуджена вироком ВАКС ще 17.06.2021 року, але вже за ч. 4 ст. 369 КК України (до якої міри покарання невідомо), а Кіча В. В. – 28.03.2023 року за ч. 5 ст. 27 та ч. 4 ст. 369 КК України до 5 років позбавлення волі, але завдяки тому, що він теж визнав свою вину й уклав угоду з прокурором, його звільнили від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік. Чи укладала угоду про визнання винуватості Мазурова мені невідомо.

Невідомо й те, яке рішення ВАКС прийняв стосовно підозрюваного чи обвинуваченого Ільяшенка, який спочатку фігурував як посередник у передачі неправомірної вигоди керівництву САП і НАБУ. Тим більше, що навіть в обвинувальному вироку стосовно Злочевського М. Ільяшенко взагалі не фігурує, а значиться, скоріше всього, як Особа 3.

Щодо власне Злочевського, то обвинувальний акт за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України як організація дачі неправомірної вигоди, надійшов до ВАКС лише 01.03.2022 року. На момент передачі даної справи до суду, обвинувачений, начебто, переховувався від слідства і з 17 серпня 2020 року заочно перебував під вартою.

В той же час, як вбачається із судового вироку стосовно Злочевського, обвинувальний акт щодо останнього, але вже зі зміною попереднього обвинувачення, надійшов до ВАКСу, я так зрозумів, що повторно, лише 06.03.2023 р., тобто фактично через 3 роки після викриття цього корупційного злочину. А сама угода між прокурором САП і Злочевським про визнання винуватості надійшла до ВАКС лише 17 липня минулого року, тобто ще пізніше – на 4 місяці. Й ось лише 10 серпня 2023-го стало відомо про те, що М. Злочевському ВАКС виніс обвинувальний вирок, засудивши останнього, не дивуйтесь, до штрафу (!) в розмірі 4 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (!). Більше того, звертаю вашу увагу на те, що цим вироком було лише затверджено угоду між прокурором САП і М. Злочевським про визнання останнім своєї вини й дачею згоди на названу вище міру покарання, тобто без проведення судового слідства та без дослідження судом наявних доказів вчинення ним саме цього корупційного кримінального правопорушення. Говорити, що держава щось втратила від такого судового рішення мабуть, дійсно, не варто, бо засуджений, начебто, навіть перерахував 500 млн грн на придбання дронів для ЗСУ, а також купив нашим військовим обладнання ще на 160 мільйонів. Але, як на мій погляд, такий вирок суду всеодно підриває віру в справедливість і дає впевненість тим, хто має кошти, навіть не важливо, яке їх походження, в тому числі, можливо, й корупційне, що вони можуть «відкупитися» від суду, тим більше, навіть від такого «незалежного» й «непідкупного», по справжньому – «антикорупційного», як ВАКС.

«Засекречений» вирок суду

Чому я так говорю, спробую пояснити, проаналізувавши знайдений випадково у вільному доступі в інтернеті згаданий вирок суду, який, начебто, був антикорупційним судом навіть засекречений. У всякому випадку в Єдиному реєстрі судових рішень його немає. Але для мене головним є інше – як антикорупційні прокурори сформулювали змінене обвинувачення, аналіз якого, вибачте, дає всі підстави сумніватися, перш за все, в їх неупередженості. Так, у відповідності до цього вироку ВАКС, підсудний обвинувачувався лише в тому, що увійшов у змову з Мазуровою та Кічею з метою надати неправомірну вигоду будьякій особі за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою про закриття кримінальних проваджень стосовно нього, а також керував діями зазначених співучасників. Ви усвідомлюєте різницю з початковим обвинуваченням? Далі, ще цікавіше. Мазурова, начебто, повідомила Злочевського про можливість її знайомих за надання їм коштів у сумі 6 млн доларів США вплинути на прийняття бажаного рішення уповноваженими особами НАБУ і САП, але з ким конкретно і про характер такої «допомоги» вона теж йому, начебто, не повідомляла. При цьому, Мазурова, також не уточнила йому чи планують вказані особи передавати ці кошти посадовим особам НАБУ і САП за надану допомогу, чи залишать їх собі.

Читайте також: НАЗК моніторитиме спосіб життя суб’єктів декларування лише за період їх перебування у такому статусі

Тобто таке викладення спецпрокурором обставин попередньої змови Злочевського із Мазуровою явно усувало його винуватість у даванні неправомірної вигоди, а саме давання її уповноваженим особам САП і НАБУ за прийняття бажаного для нього процесуального рішення. Саме про умисел детективів і спецпрокурорів допомогти Злочевському уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дачу неправомірної вигоди уповноваженим особам САП та НАБУ може свідчити й подальше викладення судом у вироку обставин вчиненого ним злочину.

Так, за версією антикорупційних прокурорів і суду, Мазурова, знову ж таки, за своєю ініціативою, начебто, без узгодження зі Злочевським, вийшла за межі домовленості з ним та вступила вже в попередню змову з Особою 3 з тим, аби останній зайнявся пошуком особи, яка за винагороду допоможе в прийнятті бажаних процесуальних рішень на користь обвинуваченого. В свою чергу, Особа 3 звернулася з цим питанням до громадянина Харченка Р. Б., відомості стосовно якого змінені в порядку та на підставі п. а) ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», і повідомила йому про те, що певні особи (прізвище Злочевського вона теж, начебто, не називала) пропонують надати кошти за закриття кримінального провадження стосовно останнього, але за умови, що їм спочатку передадуть для підтвердження відповідну постанову керівника САП. У відповідь на це, Харченко погодився передати кошти в розмірі 5 млн доларів США службовим особам НАБУ за закриття вказаного кримінального провадження стосовно Злочевського й надати таке процесуальне рішення.

У свою чергу Мазурова, після одержання цієї інформації, виходячи за межі її спільного зі Злочевським умислу та, начебто, не ставлячи останнього до відома про її особисті дії, повязані із закриттям провадження, залучила Кічу А. В. для участі в підготовці проектів процесуальних документів про закриття кримінального провадження щодо Злочевського та про узгодження з останнім питання про передачу неправомірної вигоди її знайомому (у вироку акцентовано увагу, що не службовим особам САП і НАБУ) за надання допомоги в закритті даного кримінального провадження.

А тепер будьте ще більше уважнішими. Коли того ж дня Мазурова, Кіча та Особа 3 в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві одержали від Харченка постанову заступника Генерального прокурора – керівника САП Холодницького Н. І. про закриття кримінального провадження за підозрою М. Злочевського у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, то про подальші обставини вчинення злочину антикорупційний суд у своєму вироку зазначив наступне: «Після цього Злочевський М. В., будучи впевненим, що Мазурова діє згідно узгоджених із ним домовленостей, не будучи обізнаним про те, що грошові кошти в сумі 6 мільйонів доларів США будуть передаватися саме Холодницькому, доручив їй керувати подальшими діями інших співучасників злочину щодо передачі грошових коштів безпосередньо (від автора) знайомим Мазурової за вплив на посадових осіб САП та НАБУ з метою прийняття ними рішень про закриття кримінальних проваджень». А це хіба не свідчить про явні намагання спеціальних прокурора й суду відвести від Злочевського обвинувачення в причетності до давання неправомірної вигоди саме уповноваженим особам САП і НАБУ?

Читайте також: Конфлікт інтересів: НАЗК оновило методичні рекомендації

Про теж саме можна зробити висновок і з викладення судом у вироку обставин передачі Особою 3 6 млн доларів США вказаному Харченку, щоб той, начебто, передав 5 млн доларів США керівнику САП Н. Холодницькому в якості неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження стосовно Злочевського, а 1 млн доларів США залишив собі. При цьому з вироку не вбачається чи були присутні при цьому Мазурова і Кіча, чи ні?

Також із викладених (за версією антикорупційних прокурорів і спеціального суду) обставин вчинення Злочевським злочину не видно, а коли саме, хто конкретно, де і за яких обставин передав гроші в сумі 6 млн доларів США Особа 3. Не зазначено у вироку також і те, коли саме, де та за яких обставин Злочевський передав гроші в сумі 6 млн доларів США Мазуровій і Кичі? Також із вироку суду не зрозуміло в чому саме вважалися злочинними дії Кичі як співучасника цього злочину, роль якого фактично виписана лише як очевидця злочинних дій Мазурової, Особи 3 та Харченка.

Бажаний висновок ВАКС

Разом із тим, незважаючи на ці явні недоліки, ВАКС зробив непереконливий (скоріше всього – заздалегідь бажаний) висновок про те, що Злочевський, діючи за попередньою змовою з Кічею та Мазуровою, проте, начебто, не будучи обізнаним у тому, що грошові кошти в сумі 5-ти з переданих ним 6-ти млн доларів США передаються керівнику САП Холодницькому в якості неправомірної вигоди, вважаючи, що ці кошти передаються через Мазурову взагалі третій особі, яка, в свою чергу, за таку «вдячність» здійснить вплив на посадових осіб САП і НАБУ для прийняття ними рішення про закриття стосовно нього кримінального провадження.

Хіба це не може свідчити про навмисне звільнення цього екс-високопосадовця від кримінальної відповідальності за більш тяжке корупційне кримінальне правопорушення? На мою думку, ось саме таке «обвинувачення» екс-міністра Злочевського й дозволило йому уникнути більш суворого, але, мабуть, справедливого, покарання та надало можливість укласти угоду з прокурором про визнання винуватості. Тобто він засуджений не за ч. 4 ст. 369 КК України (надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що є тяжким злочином), про що йшлося в початковому обвинуваченні, а за ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 369-2 КК України, тобто за організацію надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, за що передбачено набагато м’якше покарання — у вигляді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк від двох до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років, що є не тяжким злочином.

Тому навіть з урахуванням викладеного можу висунути обґрунтовані сумніви в законності даного вироку, яким було затверджено непереконливу угоду між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості в злочині, який є менш тяжким ніж він вчинив у дійсності (тобто неправильна правова кваліфікація), і самі умови угоди не відповідають інтересам суспільства, бо подібні рішення органів досудового розслідування і прокуратури, а тим більше антикорупційних, не забезпечують невідворотність покарання, зокрема за вчинення корупції.

Не менш сумнівними є й більшість обставин у цьому вироку, визначених судом обґрунтованими, на які посилався спеціальний прокурор при укладанні даної угоди. Наприклад, ступінь та характер «сприяння Злочевським у проведенні кримінального провадження» прокурором явно надумані, бо, вибачте, підсудний тільки в даному провадженні перебував у розшуку з 2020 до 2023 року, а в цей час, без його допомоги і сприяння, до кримінальної відповідальності були притягнуті троє його співучасників. Або візьміть посилання на «беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованому йому злочині», який, нагадую, є не тяжким, що й гарантувало обвинуваченому укладення угоди та призначення мінімального покарання. Явно надуманим є й посилання прокурора на таку обставину, як відсутність матеріальної шкоди в результаті вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, бо такі злочини, як правило, вибачте, і не тягнуть за собою таких наслідків. Не витримує жодної критики й посилання прокурора на наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, бо тільки це зазначене кримінальне провадження, нагадую всім, тривало понад 3 роки. Незрозумілим є й твердження прокурора про те, що укладення цієї угоди може допомогти запобігти повторному вчиненню підсудним кримінального правопорушення, або, тим більше, іншими особами. Це, мабуть, жарт.

Читайте також: Нові зразки процесуальних документів захисту на правовій платформі LEX

Таким, що не відповідає дійсності, є й посилання прокурора на те, що Злочевський раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, бо навіть з інформації в ЗМІ видно, що він підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі й особливо тяжких, як мінімум у двох окремих кримінальних провадженнях, які розслідувалися чи розслідуються й зараз ще з 2014 року. До речі, про результати розслідування цих проваджень з наведеного вироку теж нічого не відомо.

Сумнівна позиція суду

Не уникнув, на жаль, суд при винесенні вироку і формулювання висновків, які викликають сумнів у його неупередженості. Ну звідкіля, наприклад, ВАКС «угледів», що затвердження ним даної угоди забезпечить скорочення часу на розгляд даного провадження, мінімізує витрати держави та особистих ресурсів учасників процесу, а тим більше – зменшить навантаження на прокуратуру й суд? Якщо виходити з такої мотивації, так укладати угоди про визнання винуватості матиме суспільний інтерес у всіх без винятку кримінальних провадженнях.

Сумнівним є й твердження суду про те, що характер і тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, особистість останнього (!) та його ставлення до вчиненого діяння тощо вказують саме на його бажання виправитися. А як же тоді, зокрема бути з його підозрою у вчиненні інших злочинів, кримінальні провадження, які перебували в інших органах досудового розслідування, починаючи ще з 2014 року?

Як на мою думку, суд також не перевірив правильності кваліфікації протиправних дій обвинуваченого, які, з мого погляду, більше підпадають під ознаки тяжкого злочину, а саме надання неправомірної вигоди уповноваженій службовій особі, що мало б бути підставою для призначення йому більш суворого покарання.

Не менш сумнівною є й позиція суду, який визнав правильним урахування прокурором, ви тільки вдумайтесь, поведінки Злочевського після вчинення злочину ще в червні 2020 року, в той час, коли останній переховувався від слідства та суду протягом майже 3-х років! Ще незрозумілішим є визнання антикорупційними прокурором і судом його «щирого каяття».

Ще одне порушення вимог закону

Далі. З цих же міркувань не зрозуміло, чому суд погодився з найменш тяжким покаранням, передбаченим ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке запропонували прокурор і підсудний, що є порушенням вимог закону, та чому Злочевському не була призначена більш сувора міра покарання: те ж позбавлення волі до 2 – х років чи хоча б обмеження волі на строк від 2-х до 5-ти років?

Не можуть бути позитивними обставинами й відсутність у нього судимостей, а тим більше, «не перебування на обліку в нарколога і психіатра», або «його щире каяття»(!) через три роки після викриття у вчиненні злочину і, тим більше, після сумнівної перекваліфікації його дій на менш тяжку статтю КК України. Такі трактування вказаних обставин, вибачте, навіть сміх викликають.

Таким чином, з урахуванням хоча б викладеного, вважаю, що існують суттєві сумніви в законності затвердженої ВАКС угоди між прокурором і обвинуваченим Злочевським про визнання винуватості у зв’язку з тим, що умови даної угоди суперечать вимогам закону, в тому числі, допущена неправильна кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого підсудним, яке насправді є більш тяжким, і призначено найменшу міру покарання, яка явно не відповідає даним про його особу та поведінку, саме у зв’язку з цим стосовно нього ще 17.08.2020 року і був обраний винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому умови цієї угоди явно протирічать інтересам суспільства. Тим більше, що саме в результаті затвердження даної угоди суд скасував арешт, накладений ще 05.03.2021 року (правда, невідомо в якому провадженні), на грошові кошти, розміщені на рахунках в іноземних банківських установах, власником яких є М. Злочевський.

До речі, сума цих коштів у вироку теж не зазначається, а тому було б цікаво перевірити, скільки всього коштів було звільнено від арешту в результаті винесення такого сумнівного вироку, щоб порівняти з тими сумами, які він, начебто, «пожертвував» на ЗСУ. До речі, дуже цікавою є й обставина, в якому статусі знаходився М. Злочевський (затриманий чи перебував під вартою), коли у САП чи НАБУ підписував угоду з прокурором про визнання винуватості, а пізніше й у судовому засіданні, де дану угоду затверджував ВАКС та виносив обвинувальний вирок, бо, звертаю вашу увагу, лише цим судовим рішенням був скасований стосовно нього згаданий вище запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тобто з даного вироку так і не вбачається, чи був Злочевський затриманий при перетині державного кордону України, коли повернувся в Україну для участі в даному кримінальному провадженні, оскільки діяло судове рішення про взяття його під варту, чи перебував весь цей час під вартою з моменту перетину кордону. Якщо ні, то як вдалося детективу НАБУ і прокурорам САП стільки часу утримувати обвинуваченого поза межами судового рішення про взяття під варту.

Замість висновку

Комусь, може, й не приємно це читати, але скажу відверто: усе це і є справжні «результати» проведення так пафосно розрекламованої в нашій країні протягом 9 років так званої «антикорупційної реформи», про що я тверджу вже декілька років поспіль. Але, на жаль, наша влада мовчить та й суспільство «спить» навіть в умовах війни, коли відверто, на очах, безкарно, за наявності безлічі антикорупційних органів розкрадаються бюджетні кошти, виділені на потреби оборони.

Тому я й стверджую, що нас просто обманули та продовжують «водити за ніс», бо досягли того, чого хотіли: така відверта й вибіркова бездіяльність наших антикорупційних органів влаштовує всіх: і нашу владу, і нашого ворога, і наших так званих «партнерів», а страждає лише одна Україна та її народ.

Джерело: Юридичний вісник України