Connect with us

Думка експерта

Запуск антикорупційного суду: фінішна пряма, або Чому саме 5 вересня обрано днем початку роботи Вищого антикорупційного суду?

Микола ГЛОТОВ, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

Як вірно підмітив у своєму дописі від 18.04.2019 р. на «Європейській правді» представник України при ЄС Микола Точицький, наша країна йшла до створення антикорсуду більше трьох років. Й останнім часом з екранів телевізорів та публікацій у ЗМІ, в тому числі зі сторінок сайтів у мережі інтернет, лунали прогнози експертів про те, що суд уже в червні почне працювати, оскільки це було частиною міжнародних зобов’язань нашої країни. Та тиждень тому, 7 травня, під час зборів новопризначені судді, в тому числі й автор цієї статті, проголосували за те, щоб визначити днем початку роботи Вищого антикорупційного суду (далі — ВАКС) саме 5 вересня. Такий розвиток подій здивував багатьох. Адже, між 7 травням і 5 вересням відрізок у майже чотири місяці. Оскільки суспільство вправі знати чому було взято таку тривалу паузу, автор цієї статті розповість про те, що спонукало його під час голосування за день початку роботи ВАКС підтримати пропозицію щодо 5-го вересня. Але для початку трохи історії…

Судова реформа і міжнародні зобов’язання

Як відомо, 2 червня 2016 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон «Про судоустрій і статус суддів» (нова редакція), які набрали чинності 30.09.2016 р. У статті 125 Конституції зазначено, що відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. А в ч. 2 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон № 1 402­VІІІ) передбачено: «вищими спеціалізованими судами є:

  1.  Вищий суд з питань інтелектуальної власності;
  2. Вищий антикорупційний суд». Так на рівні законодавства було закладено правові підвалини для створення в Україні антикорупційного суду.

Надалі країна кілька років підряд брала на себе офіційні зобов’язання перед міжнародними партнерами створити ВАКС. Такі домовленості, досягнуті з Міжнародним валютним фондом (далі — МВФ) у 2017 р., в підпункті «с» пункту 26 додатку № 1 Україна: Меморандум про економічну і фінансову політику передбачали: «Для того, аби забезпечити, щоб переслідування корупційних діянь з боку посадових осіб високого рівня отримувало спеціалізований та пріоритетний судовий розгляд, ми започаткуємо діяльність антикорупційного суду, заснованого згідно прийнятого в червні 2016 року Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та діяльність якого відповідатиме Європейській Конвенції з прав людини та іншим стандартам Ради Європи…» і «…Антикорупційні суди розпочнуть свою діяльність до кінця березня 2018 р.». Згодом, продовжуючи співпрацю з МВФ, у 2018 р. в підпункті «а» пункту 15 додатку № 1 «Україна: Меморандум про економічну і фінансову політику» було зазначено: «Ми очікуємо, що ВАС розпочне свою діяльність до кінця червня 2019 року…». Тобто, спочатку планувалося, що ВАКС розпочне свою діяльність до кінця березня 2018 р. А згодом ці строки були зміщені із вказівкою про початок роботи суду в кінці червня 2019 р.

Зазначимо також, що 7 червня 2018 р. Верховна Рада прийняла Закон № 2447­VIII «Про Вищий антикорупційний суд», а ще через два тижні — Закон № 2470­VIII «Про утворення Вищого антикорупційного суду».

Поруч із вищенаведеним у Меморандумі про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом, ратифікованому Законом № 2613­VIII від 08.11.2018 р. (далі — Меморандум Україна — ЄС), підхід до визначення часу початку роботи Вищого антикорупційного суду був дещо м’якшим, позаяк не передбачав прив’язки до конкретних місяця і року.

Таким чином, завдяки створенню необхідних правових та організаційних умов у період з 2 серпня 2018 р. по 6 березня 2019 р. відбувся конкурс, результатами якого стало направлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів рекомендацій щодо кандидатів на посади суддів ВАКС до Вищої ради правосуддя. Після цього (18 березня). ВРП внесла Президенту України подання про призначення суддів. А 11 квітня 2019 р. Президент України видав укази № 128/2019 і № 129/2019, якими призначив на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати цього суду. Проте, саме по собі призначення суддів ще не завершило процес створення Вищого антикорупційного суду.

Початок роботи ВАКС

Згідно п. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» «не пізніше ніж через тридцять календарних днів з дня призначення суддів Вищого антикорупційного суду у кількості, зазначеній у пункті 5 цього розділу, найстарший за віком суддя Вищого антикорупційного суду скликає збори суддів Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про визначення дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, вирішення організаційних питань діяльності суду та обрання слідчих суддів». Відповідно до п. 4 Закону № 2447­VIII «день початку роботи Вищого антикорупційного суду у складі, визначеному цим Законом, визначається рішенням зборів цього суду, що публікується на веб­порталі судової влади та в газеті «Голос України».

Саме 7 травня 2019 р. й відбулися збори, на яких судді ВАКС мали визначити день початку його роботи, що фактично і зробили, обравши таким днем 5 вересня цього року.

Критерії обрання дня початку роботи

Варто зауважити, що як у Законі № 2447­VIII, так і в Законі № 1402­VІІІ не прописані критерії, якими мали б керуватися судді ВАКС, обираючи конкретну дату в якості дня початку роботи суду. Фактично вирішення даного питання залежало від їх суб’єктивної оцінки.

Разом із тим, у залежність від дня початку роботи ВАКС законодавець поставив дату набрання чинності змінами і доповненнями до Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), що передбачено п. 1 і підп. 3 п. 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2447­VIII.

Зокрема, згідно вищевказаних норм передбачено, що після початку роботи ВАКС до нього почнуть надходити не лише обвинувальні акти і клопотання в кримінальних провадженнях, які розслідуються Національним антикорупційним бюро України, але й ряд кримінальних проваджень, котрі знаходяться у провадженні інших судів першої та апеляційної інстанцій і на момент початку роботи суду, не будучи завершеними, за правилами предметної підсудності відноситимуться саме до його підсудності. Розглядати ж після початку роботи ВАКС клопотання, обвинувальні акти та апеляційні скарги в таких справах, які підсудні спеціалізованому суду, всі інші суди не матимуть права, про що вказано в ч. 3 ст. 33­1 Закону № 2447­VIII в його редакції зі змінами, внесеними Законом № 2509­VIII від 12.07.2018 р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

З огляду на наведене вище при вирішенні на зборах питання щодо дня початку роботи ВАКС суддям слід було знайти відповідь на питання: «Коли антикорупційний суд фізично зможе виконувати покладені на нього повноваження по здійсненню правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства?». Адже неврахування обставин, які впливають на можливість суду працювати, могло заблокувати роботу НАБУ. Зокрема, якщо б судді визначили датою початку роботи ВАКС не 5 вересня, а будь­який із днів у червні, але з обраного дня суд фізично не запрацював, то, наприклад, проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, як «аудіо­, відеоконтроль особи» і вжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження, як «відсторонення від посади» чи «тимчасовий доступ до речей і документів» у справах щодо корупції серед топ­чиновників стало б неможливим, оскільки наявність будь­яких технічних перешкод для роботи ВАКС (відсутність працівників в апараті суду, відсутність приміщення у суду чи обладнання для його роботи тощо), які унеможливлюють розгляд клопотань, згідно КПК це не підстава подавати відповідні клопотання в кримінальних провадженнях, які розслідуються НАБУ, на розгляд до інших судів. А ще ж є «строки досудового розслідування», які допоки ВАКС не працюватиме, могли б минути і нікому б їх було продовжити. Отож…

Що впливає на початок діяльності суду?

Станом на 7 травня ц. р., коли зборами суддів визначалася дата початку роботи ВАКС, невирішеними лишалися питання відбору працівників апарату, забезпечення суду будівлями для роботи суддів і працівників апарату, технічного обладнання таких приміщень, оформленням дозволу на проведення судом діяльності, пов’язаної з доступом до державної таємниці, оформлення працівникам допуску до державної таємниці. Та про все по порядку.

Без апарату — ніяк …

Жоден суд, і ВАКС тут не виняток, працювати без апарату фізично не може. Так, відповідно до ст. 16 Закону № 2447­VIII «організаційне забезпечення роботи Вищого антикорупційного суду здійснюється апаратом Вищого антикорупційного суду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В апараті Вищого антикорупційного суду утворюється самостійний структурний підрозділ для організаційного забезпечення роботи Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду». А за приписами частин 1 і 5 ст. 155 Закону № 1402­VІІІ апарат суду очолює його керівник, котрий призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, добір яких здійснюється на конкурсній основі. Більше того, частинами 10 і 11 вказаної статті Закону №1402­VІІІ, передбачають, що «в апараті суду утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду. До штату апарату судів входять також секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники».

Так, серед всього іншого, згідно підпунктів 2, 3, 4, 7, 15, 17 п. 8 Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адмі ністрації України № 131 від 08.02.2019 р., «…апарат суду: здійснює організаційне, інформаційно-довідкове й документальне забезпечення підготовки справ і матеріалів для розгляду суддями; забезпечує ведення журналів (протоколів) судового засідання, фіксування судового процесу (судових засідань) технічними засобами, проведення відеоконференцій; забезпечує надсилання адресатам в установленому порядку копій судових рішень, а також судових повідомлень, повісток і викликів; забезпечує ведення, облік, формування, опрацювання, надсилання, друкування, тиражування, використання, зберігання та знищення матеріалів, документів та інших матеріальних носіїв інформації, пов’язаних із діяльністю суду; здійснює інформаційно-технічне забезпечення судових засідань, зборів суддів; забезпечує функціонування автоматизованої системи документообігу суду, автоматизованого розподілу справ між суддями (до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи)».

Тобто, за відсутності працівників апарату, самі судді не мають змоги приймати справи за результатами розслідувань від НАБУ, а отже, й не можуть фізично здійснювати свої функції. Підтверджує це зміст ч. 2 і ч. 3 ст. 35 КПК, відповідно до яких: «Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів…», «Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності…».

Станом на дату проведення зборів (7 травня) у ВАКС не було сформованого апарату, працівники якого б могли забезпечити прийняття проваджень для їх розгляду суддями. Зокрема, у ВАКС поки відсутні секретарі судових засідань, працівники канцелярії, судові розпорядники тощо, не кажучи вже про постійного керівника апарату, конкурс на посаду якого наразі ще триває. Конкурси на інші посади в апараті поки навіть не оголошені.

Тривалість конкурсів

Тому, якщо врахувати вимоги сто‑ совно строків проведення конкурсів з відбору працівників для роботи в апараті ВАКС, то за оптимістичним прогнозом автора мінімальною кількістю кадрів, необхідних для початку роботи, суд може бути укомплектований не раніше як на початку серпня 2019 року. Вказане вбачається реальним, бо згідно ч. 1 ст. 150 Закону № 1402‑VІІІ «Призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів … вищих спеціалізованих судів, … регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом». А відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон № 889‑VIII) «строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 15 та більше 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше 45 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу». Паралельно з конкурсами, які має провести створена комісія, претенденти на посади ще будуть проходити і спеціальну перевірку, що передбачено статтями 56, 57 Закону України «Про запобігання корупції». Її проведення обмежено строком не більшим, як 25 календарних днів. Проте, не варто виключати й те, що незадоволені відбором претенденти можуть оскаржити результати конкурсу. А за правилами ч. 6 ст. 28 Закону № 889‑VIII «скарга на рішення конкурсної комісії подається не пізніше ніж через 10 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення про результати конкурсу». Відповідно ж до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про державну службу» «рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу — після прийняття рішення за скаргою суб’єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом…».

Відтак, з огляду на вищевказані вимоги законодавства, якщо найближчим часом буде оголошено про початок конкурсів на посади працівників для роботи в апараті ВАКС, і такі конкурси триватимуть 45 днів від дати оголошення, а 30 днів ще мине як час на призначення, то виходить два з половиною місяці. І це не рахуючи часу на підготовку документації, необхідної для запуску самого конкурсу. При цьому, слід врахувати, що нині у ВАКС є лише 5 осіб для формування однієї конкурсної комісії. Та чи реально швидко одній комісії забезпечити якісний відбір хоча б 50 працівників (секретарі судових засідань, секретарі, судові розпорядники, керівники відокремлених підрозділів, спеціалісти прес‑служби, бухгалтери тощо), без яких суд повноцінно не може запрацювати? Думається, що ні. Тому автор і виходить із максимальної тривалості конкурсних процедур, визначених у законі.

Робота з державною таємницею

Також важливим аспектом є питання можливості забезпечення у ВАКС збереження державної таємниці, оскільки не виключено, що в багатьох кримінальних провадженнях, які будуть надходити на розгляд до суду (наприклад, обвинувачення за ст. 410 КК України), буде міститися інформація, яка відноситься до державної таємниці. А тому, як суддям, так і окремим працівникам після їх відбору, потрібно буде отримати допуск до державної таємниці. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну таємницю» «перевірка громадян у зв’язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки Украї ни у строк до одного місяця». Та перш ніж будуть направлятися документи від ВАКС до СБУ стосовно надання конкретним пра‑ цівникам такого допуску суду необхідно буде отримати дозвіл на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, що передбачають статті 18, 20 Закону № 3855‑XII. А перш ніж звертатися по отримання такого дозволу в суді повинні будуть створені необхідні умови для збереження державної таємниці. Наявність таких умов у конкретних приміщеннях має перевірити спеціальна експертна комісія, створена СБУ. І ось тут, на думку автора, ситуація ще складніша. Бо до забезпечення суду належними чином обладнаними приміщеннями запрошувати комісію для перевірки відповідності їх вимогам, дотримання яких потрібне для забезпечення збереження державної таємниці, неможливе. То ж і виходить, що не раніше як у липні, а то й у серпні реалістично буде розпочати оформлення допуску працівника до державної таємниці.

А чи є в суду приміщення?

Як було повідомлено зборам суддів ВАКС 7 травня виконувачем обов’язків керівника апарату ВАКС, дві будівлі, які розпорядженням Кабміну передані для розміщення новоствореного суду, потребують тривалого ремонту, а тому для тимчасового розміщення суддів і прцівників апарату виділені приміщення за адресою: провул. Хрестовий, 4 та по вул. Хрещатик, 42а у м. Києві, оскільки, згідно ст. 15 Закону № 2447‑VIII «Апеляційна палата Вищого анти корупційного суду та судові палати Вищого антикорупційного суду для здійснення правосуддя в першій інстанції не можуть розміщуватися в одній будівлі». Поруч із наведеним, як повідомив виконувач обов’язків керівника апарату ВАКС, того ж дня під час зборів, які транслювалися в мережі інтернет у режимі онлайн, у приміщенні по вул. Хрещатик, 42а всіх 27 суддів ВАКС розмістити неможливо, хіба що 20. Він також відмітив, що дещо кращою є ситуація з приміщенням, в якому тимчасово мають працювати судді Апеляційної палати ВАКС, котре пристосоване для роботи 11 суддів.

Водночас, точної дати забезпечення приміщеннями, достатніми для початку повноцінної роботи всього суду, ні виконувач обов’язків керівника апарату ВАКС, ні заступник голови ДСА, присутні на зборах, повідомити не змогли. А є ще питання тендерів…

Закупівлі обладнання, робіт і послуг

Як відомо, суд, як і будь‑який орган державної влади, без належного його забезпечення меблями, технікою, програмним забезпеченням працювати також не може. Бо ж, наприклад, не може суддя сидіти на підлозі і вивчати отримані матеріали кримінального провадження, не маючи при цьому обладнаного належним чином робочого місця. Та й поки в суді не буде встановлено необхідне обладнання, то до судді матеріали кримінального провадження, клопотання і скарги не потраплять. Адже, як зазначалося вище, вони надходять судді після їх авторозподілу спеціалізованою програмою, встановленою на відповідному обладнанні.

А оскільки ВАКС є головним розпо‑ рядником коштів Державного бюджету, виділених на його роботу, то закупівля всього необхідного також потребує часу. Потрібен час і для обладнання кімнати для розгляду клопотань щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій. А процедури закупівель всього необхідного мають проводитися із дотриманням правил і строків, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон № 922‑VIII), через відкриті торги та / або проведення переговорної процедури. А для того, щоб розпочати процедури закупівель, потрібно чітко визначитися з потребами: що, скільки та яких параметрів купувати, позаяк це речі хоч і технічні, але такі, які прямо впивають на фізичну можливість працювати. Але чи можливо швидко визначитися з цими питаннями забезпечення, коли відсутня ясність в яких приміщеннях і кабінетах працюватимуть усі судді ВАКС та працівники апарату? Точно, ні!

Як підсумок

Хоча суспільство й досить довго очікувало на запуск роботи Вищого антико‑ рупційного суду, але це не підстава для того, щоб хаотично визначати день початку його роботи. Саме тому, враховуючи вищевказану ситуацію з відсутністю у ВАКС придатних для роботи приміщень, достатньої кількості працівників у штаті апарату та необхідного обладнання п’яте вересня 2019 року збори суддів обрали як найбільш оптимальну дату.

На думку автора, безвідповідально було б визначати на догоду суспільним очікуванням більш ранній день, з якого суд фізично не розпочав би свою процесуальну діяльність, поставивши таким чином під загрозу розслідування НАБУ резонансних справ. Адже наявна станом на дату зборів інформація вказувала на надто високий ризик, що раніше 5 вересня суд не запрацює. На жаль, але інформації, які б свідчила про зворотнє, під час зборів представник ДСА і виконувач обов’язків керівника апарату ВАКС не озвучили.

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Що приховує «розвантаження» Верховного Суду?

Андрій ПОМАЗАНОВ, заслужений юрист України

Під виглядом оптимізації роботи Верховного Суду і судової системи законопроектом, який вніс Президент, пропонуються загрозливі зміни в законодавство.

«Турборежим покращення» нової влади змушує щодня замислюватися над тим, як же він впливає на життя кожного з нас. Черговий законопроєкт (№ 2314) щодо оптимізації роботи Верховного Суду України та судової системи в цілому, який вніс на розгляд Верховної Ради Президент України Володимир Зеленський як невідкладний 25 жовтня — не виняток. У ньому пропонуються дійсно загрозливі зміни до законодавства. Наразі наша найближча правова реальність залежить лише від оперативності реагування громадянського суспільства на такі кроки влади.

Перш ніж аналізувати президентське «ноу-хау», нагадаю, що згідно зі статтею 55 Основного Закону права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За даними опитувань Центру Разумкова, 34% громадян вказали, що ті чи інші рішення суду були незаконними й несправедливими, 7,4% при цьому зазначили, що від реформування судової системи очікують забезпечення верховенства права. На запитання про те, в якому суді (вітчизняному чи в Європейському суді з прав людини) громадянин України має більше шансів отримати справедливе судове рішення у своїй справі, 68% проголосували за ЄСПЛ і лише 3% досі покладають надії на вітчизняні суди. Зрозумілим у такому розрізі є першочергова потреба гарантування громадянам доступу до правосуддя як складової частини права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Але Президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи, легких шляхів не шукає. Про це свідчить виправдання абсолютно химерних, з точки зору захисту прав людини, законотворчих пропозицій такими загальними поясненнями, як «зменшення навантаження на Верховний Суд», «недопущення зловживання процесуальними правами», «забезпечення швидкого розгляду справ».

Цим законопроєктом передбачаються суттєві обмеження щодо оскарження окремих судових рішень — малозначними за ціною позову та тих, що можуть згідно з нормами процесуального законодавства розглядатися в спрощеному порядку. Серед основних аргументів, озвучених представниками Офісу Президента під час засідання профільного парламентського комітету, було, по-перше, зосередження ВС на забезпеченні єдності судової практики. Саме це, на їхню думку, є основною функцією касаційної інстанції. Між тим, функції цієї інстанції є комплексними, і навряд чи може йтися про перевагу одних завдань суду над іншими, адже це створює дисбаланс у вирішенні правової проблеми, яку громадянин виносить на судове вирішення.

По-друге, йшлося про те, що суд касаційної інстанції не має вирішувати так званих «індивідуально визначених» спорів, з чим також важко погодитися, адже тим самим: а) звужується право людей на справедливий суд; б)громадянин значно швидше вичерпує національні засоби захисту, а отже, набуває підстав для звернення до ЄСПЛ (думаю, очевидно, у скільки разів зросте як кількість звернень до суду, так і обсяг бюджетних витрат на виконання рішень останнього).

Водночас проєктом фактично пропонується «фільтрувати» доступ до касаційної інстанції саме найбільш вразливих категорій справ — аліментних, споживчих, трудових, зважаючи на їх так звану «малозначність», і тут також є справедливим попередній висновок очікуваного вкрай несприятливого впливу на подальшу якість судових розглядів відповідних спорів.

По-третє, цей законопроєкт, за словами представників Офісу Президента, спрямований на розвиток положень підтриманої, але досі не схваленої підписом Президента, «судової реформи». Чи варто говорити, що в правовій державі такий крок навряд чи є можливим?

І на цьому експерименти над людськими долями, як виявилося, не завершуються. Офіс Президента вважає за можливе «з’ясувати у 6-місячний строк, чи достатнім для забезпечення правосуддя є 100 суддів ВС, і яка оптимальна кількість суддів?». Однак, є «незначна» поправка: судову реформу вже схвалив парламент, і незабаром касаційна інстанція діятиме в такому скороченому складі. Чи достатнім він буде для забезпечення правосуддя для громадян, її ініціатори фактично пропонують замислитися колись, потім. Нібито, й не було зауважень міжнародної спільноти, українських юристів та правозахисників, парламентарів, і, що найцікавіше, буцімто існує цілісне бачення реформування відповідної сфери, а не «точкові» законопроєкти, які пропонують лише фрагментарні відповіді на основні запитання.

Тим часом ЄСПЛ у своїй практиці повсякчас наголошує, що право на доступ до суду, закріплене в ст. 6 Конвенції, вимагає за своєю природою державного регулювання, однак суд повинен ухвалити в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконатися в тому, що право доступу до суду не обмежується.

Підсумовуючи, можна констатувати: реалізація пропонованого Президентом підходу є вкрай небезпечною не тільки для подальшої долі української судової системи, але й для доль мільйонів українців, які потребуватимуть захисту своїх прав у суді.

Джерело: Юридичний вісник України

 

Читати далі

Думка експерта

Чому протестують аграрії, або Двадцять два кроки земельної реформи

Ольга ХОДАКІВСЬКА, громадський діяч, науковець,
доктор економічних наук

Тисячі людей раніше протестували під Верховною Радою, а днями перекривали дороги по всій країні, і все через анонсований владою запуск ринку земель. Чому?

Маски зірвані

Усе, що можна сказати про законопроект, внесений урядом у Верховну Раду, — це варіації на тему «олігархічних хотєлок». Вони виписані в інтересах кількох сімей, орієнтованих на подальшу сировинну експлуатацію галузі. Селяни, представники малого й середнього бізнесу, що стояли під стінами парламенту, це розуміють. А ось чи розуміють це державні керманичі, ті, кого ми делегували у владу? Дуже хотілося б вірити, що голос народу почують. Хочу лише зауважити, що досі на всі наші крики «Рятуйте!» й заклики до діалогу влада лише відмахувалася формальними заходами. Зауваження, озвучені аграрними асоціаціями, які представляють інтереси тисяч аграріїв, враховано не було. Про міфи і загрози оприлюдненої концепції говорилося раніше; зараз же хотілося б зосередити увагу на тому, як бажано завершувати земельну реформу, щоб угіддя працювали в інтересах українців і України, а не олігархів і латифундистів.

Крок перший. Мета

Земельна реформа, яку нині роблять під диктовку олігархату і за активного втручання міжнародних кредиторів, принесе в майбутньому проблеми країні, в тому числі й загострення демографічної й екологічної кризи. З огляду на це нам украй важливо чітко визначити, чого хочемо досягти на кінцевому етапі. А тому маємо ставити за мету — збереження села, розвиток сільських територій, малого (сімейного) фермерства і середніх форм господарювання, ефективне та екологічне використання сільгоспугідь. Також маємо гарантувати конституційні права власності на землі народові України. І вже відштовхуючись від мети, втілювати організаційно-економічний механізм державного регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення.

Крок другий. Земельна децентралізація

Землі державної власності за межами населених пунктів державної власності мають бути передані територіальним громадам.

Крок третій. Стратегія

Впровадити на рівні територіальних громад стратегічне планування розвитку земельних відносин та землекористування. Запровадити зонування угідь залежно від придатності їх до цільового використання та визначити природоохоронні й технологічні обмеження у використанні земель.

Крок четвертий. Інвентаризація

Провести інвентаризацію земельного фонду та запровадити облік земель у межах територіальних громад — за кількістю і якістю та формами власності. Ці відомості мають бути внесені до Державного земельного кадастру.

Крок п’ятий. Повнота кадастру

Державний земельний кадастр має бути єдиною державною системою достовірних і актуальних баз даних, де містяться всі відомості про земельні ділянки приватної, державної та комунальної власності. Його наповнення потрібно завершити якнайшвидше.

Крок шостий. Надійність баз даних

Забезпечити надійне функціо нування баз даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державного земельного кадастру та їх повну взаємодію й інтероперабельність із Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, впровадивши при цьому сучасні й надійні системи захисту даних.

Крок сьомий. Чіткі межі

Забезпечити впорядкування адміністративно-територіального устрою. Слід розробити та затвердити документацію із землеустрою, в якій будуть чітко встановлені межі населених пунктів, об’єднаних територіальних громад, районів, областей, і внести ці відомості до Державного земельного кадастру. Ввести в законодавче поле, насамперед у Конституцію України, суб’єктність та повноваження об’єднаних територіальних громад (ОТГ).

Крок восьмий. Розв’язання спорів

Вирішити організаційно-правові й технічні проблеми в земельних відносинах, які накопичилися за роки проведення земельної реформи. Зокрема, йдеться про накладення меж суміжних земельних ділянок; межові спори; наявність двох і більше державних актів на одну і ту ж земельну ділянку тощо.

Крок дев’ятий. Прибрати помилки

Запровадити механізм виділення ділянок із земель запасу та резервного фонду для людей, які отримали землі із грубими помилками під час видачі державних актів. Непоодинокі випадки, коли під час виділення ділянок були оформлені відповідні державні акти двом і більше власникам.

Крок десятий. Фермерські землі

Слід обов’язково врегулювати правовий режим земель, наданих у постійне користування та довічне успадковуване володіння фермерським господарствам у період із 1991 по 2001 роки. Буде справедливо, якщо дати змогу нині діючим господарствам викупити ці землі за нормативною грошовою оцінкою із розстроченням платежу на 20 років.

Крок одинадцятий. Землі запасу

Врегулювати питання перерозподілу земель запасу та резервного фонду. Мають бути враховані інтереси громади щодо відведення земельних ділянок для суспільних потреб, формування екологічної і рекреаційної мережі, розвитку соціальної та інженерної інфраструктури, створення громадських пасовищ.

Крок дванадцятий. Паювання

Завершити паювання нерозподілених земель, які зберегли статус колективної власності (крім земель загального користування). Невитребувані паї передати до комунальної власності територіальних громад. Розпаювати землі державних підприємств (або їх частини) серед працівників та пенсіонерів, які не брали участі у паюванні раніше.

Крок тринадцятий. Модель обігу земель

Ринковий обіг земельних ділянок потрібно відкривати поетапно. На першому етапі слід ввести обмеження в одні руки — не більше 200 гектарів. Також на цьому етапі дозволити купувати землю лише громадянам України, державі й територіальним громадам. На наступному етапі, який можна розпочати не раніше ніж через 5 років, покупцями вже можуть бути українські юридичні особи. Дозволити купувати угіддя слід лише тим юридичним особам, кінцевими бенефіціарами яких є виключно громадяни України. Також маємо убезпечити земельний ринок від спекулянтів. Зокрема, треба визначити, що купувати землю можуть юрособи, які протягом останніх трьох років 75% свого доходу отримували від продажу сільськогосподарської продукції. Визначити, що пріоритет у прид банні угідь належить територіальним громадам.

Крок чотирнадцятий. Переважне право

Забезпечити реалізацію першочергового права на купівлю земель громадянами України для сімейного фермерства, однак лише в своїй громаді або ж у радіусі не більше ніж 20 кілометрів.

Крок п’ятнадцятий. Додаткові обмеження

Задля захисту інтересів територіальної громади та врахування регіональних особливостей ОТГ повинні мати право встановлювати додаткові обмеження щодо обігу прав на земельні ділянки (приміром, щодо максимальної площі в одні руки); встановлювати кваліфікаційні вимоги до покупців, суб’єктного складу тощо.

Крок шістнадцятий. Контролер без корупційного шлейфу

Створити нову інституцію, за якою не тягнутиметься корупційний шлейф. Вона має регулювати земельні відносини і проводити їх моніторинг на всіх рівнях — від місцевого до регіонального та загальнодержавного. Ця інституція повинна виконувати контрольні функції з питань законності укладених угод у разі переходу прав власності на земельні ділянки. Це може бути Національне земельне агентство або Фонд українських земель.

Крок сімнадцятий. Фінансування ринку

Слід створити Фонд гарантування кредитів для малого і середнього агробізнесу. Основний акцент при цьому зробити на наданні позик сімейним фермерським господарствам для придбання землі, сільськогосподарської техніки та інших виробничих активів. Запустити механізм пільгового довгострокового кредитування на купівлю земель державної й комунальної власності фермерським господарствам, а нинідіючим слід надати розстрочку платежу на 20 років, новоствореним молодим фермерам — на 30 років.

Крок вісімнадцятий. Стимулювання орендних земельних відносин

Необхідно стимулювати довгострокову оренду комунальних земель громад. Так можна зберегти цілісність масивів, стале землекористування, надходження до бюджетів і зайнятість місцевого населення.

Крок дев’ятнадцятий. Захист від монополізації

Встановити обмеження на максимальну площу земель, яка може бути в користуванні однієї особи (зокрема й через пов’язаних осіб). Звісно, слід враховувати регіональні особливості та природно-ресурсний потенціал сільгоспугідь. При цьому не допускати концентрації земель в одних руках більше ніж 35% від площі угідь ОТГ чи адміністративного району.

Крок двадцятий. Облік податкових надходжень

Створити автоматизовану систему обліку платників земельного податку й плати за оренду земель сільськогосподарського призначення, забезпечивши доступ до неї територіальних громад. Крок двадцять перший. Кадри Забезпечити підготовку та перепідготовку фахівців у сфері земельних відносин, землеустрою, кадастру, оцінки земель, ведення земельних реєстрів, починаючи від рівня територіальної громади. Крок двадцять другий. Громадське суспільство Сприяти формуванню організацій громадянського суспільства у сфері земельних відносин, раціонального й екологобезпечного землекористування та протидії тіньовим оборудкам і незаконному відчуженню земельних ділянок, у тому числі рейдерським захопленням.

Лише за умови виконання всіх пунктів та поетапного впровадження ринкового обігу прав на земельні ділянки сільгосппризначення зможемо захиститися від спекуляцій, монополізації та забезпечити умови, за яких земля дійсно стане найціннішим національним багатством.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Цивільна конфіскація: вовк в овечій шкурі

Денис БОНДАР, корпоративний юрист,
керівний партнер юридичної фірми Patriot.Legal,
співзасновник аудиторської компанії Patriot.Audit

Не так давно Верховна Рада проголосувала в цілому за чергову спробу повернути до Кримінального кодексу України статтю про незаконне збагачення.

Після того, як Конституційний суд 26 лютого визнав статтю 368-2 ККУ такою, що не відповідає Основному Закону, НАБУ закрило 65 кримінальних проваджень, розпочатих за відповідною статтею, питання незаконного збагачення перейшло в політичну площину. За відновлення відповідних норм виступили, зокрема, країни G7 і Світовий банк.

На перший погляд, український парламент разом із Президентом виконали домашнє завдання й зробили крок у боротьбі з корупцією. Однак, що ж насправді було зроблено? Після того, як під законом поставить підпис глава держави і його буде опубліковано, в Україні запроваджується цивільна конфіскація (confiscation in rem).

Після цього не потрібно буде рішення суду з обвинувальним вироком у кримінальному правопорушенні, достатньо прокурорам САП звернутися до суду з цивільним позовом про визнання необґрунтованими активів. В такому разі перестає застосовуватися стаття 62 Конституції про презумпцію невинуватості, яка стосується виключно злочинів.

Кримінальна відповідальність згідно з новою статтею 368-5 ККУ загрожує тільки тим чиновникам, які набули активів на понад 6,24 млн грн, що перевищують законні доходи. До речі, в порівнянні зі статтею 368-2 поріг піднято в 6,5 разів.

Кого ж може зачепити цивільна конфіскація? Далеко не лише чиновників, а без перебільшення всіх. Позов про визнання необґрунтованими активів може бути пред’явлено до інших фізичних чи юридичних осіб, якщо САП вирішить, що відповідні активи набуті за дорученням чиновника, або цей посадовець, навіть опосередковано, користується такими активами. Тобто йдеться навіть не про кошти родичів, що зазначено в пп. 7 і 8 ч. 1 ст. 46 Закону «Про запобігання корупції». Коло значно ширше й обмежується хіба що мінімальним порогом для подачі цивільного позову в мільйон гривень (500 прожиткових мінімумів). Цілком реально під ударом можуть опинитися середній прошарок, малі та середні підприємці, тобто проактивна частина суспільства.

Ще одна деталь. Чотири роки — саме стільки законодавці прописали позовну давність за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Пам’ятаєте, колись була вимога зберігати платіжки за послуги ЖКП три роки. Щоб не стати жерт вою цивільної конфіскації, тепер бажано навести лад із власною фінансовою історією зі збереженням необхідних документів.

Варто розуміти, що віднині банківська таємниця — теж під питанням. НАБУ під приводом виявлення необґрунтованих активів для збору доказів може запитувати в банківських установ інформацію щодо рахунків, вкладів, правочинів, операцій за рахунками або без відкриття рахунків конкретної юридичної особи, ФОПа або фізичної особи за конкретний проміжок часу із зазначенням контрагентів. Для цього достатньо запиту по електронній пошті. Активи людини навіть можуть конфіденційно арештувати на запит антикорупціонерів без повідомлення власника, як це робиться класично в наших умовах, обґрунтовуючи «забезпеченням позову».

Рано чи пізно своє слово скаже і Конституційний Суд України. До другого читання з тексту законопроекту була вилучена норма про те, що цивільний позов може бути поданий до набутих протягом чотирьох років активів до дня набрання чинності закону. Тобто спочатку взагалі пропонувалося запровадити, що закон має зворотну в часі дію. Народні депутати не ризикнули лишати настільки контроверсійну норму в тілі законопроекту. Однак можна з легкістю спрогнозувати, що в недалекому майбутньому буде підготовлено подання з вимогою ухвалити рішення про неконституційність нового закону про незаконне збагачення.

Для того, щоб цивільна конфіскація працювала, як це відбувається в західних країнах (США, Великобританія, Ірландія, Канада, Нідерланди та низка інших), уряду було необхідно провести загальне декларування українських громадян, а також провести амністію капіталів. Однак відповідні речі поки що так і лишилися на папері передвиборчих обіцянок.

Таким чином, на сьогодні визначити різницю між набутими активами та законними доходами об’єктивно неможливо. До всього, слід ще й зважити на рівень тіньової економіки в нашій державі. Загальне декларування доходів громадян дозволить провести червону риску та гарантувати в подальшому неупередженість у разі проведення перевірки активів на законність. Власне нульова, разова декларація або спеціальне декларування — це і є інструмент відбілення коштів та майна перед державою.

Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано чотири законопроекти на цю тему. По суті, вони пропонують схожий механізм легалізації — добровільно заплативши до 10% з тих активів, з яких раніше не було сплачено податок на доходи фізосіб. Аналогічна ситуація з амністією капіталів, яка за 5% дозволить легалізувати активи юросіб, вивівши їх із тіні та з офшорних юрисдикцій. Якщо ми хочемо паритетних відносин з державою, то ці кроки є обов’язковими і мають слідувати до запровадження цивільної конфіскації.

Народні депутати в погоні за політичною доцільністю проголосували за закон, що містить неузгодженості, не враховує конституційних приписів та низки європейських стандартів. Фактично вони дали можливість суддям Вищого антикорупційного суду велике поле для дій, де головну роль гратиме не закон, а суб’єктивізм конкретного судді. А де є суб’єктивізм — там, в українських реаліях, і корупція. У зв’язку з цим, у суспільстві гостро стоятиме питання легітимності кожного рішення суду в частині цивільної конфіскації.

Запускаючи цивільну конфіскацію в нинішньому вигляді, влада надає безпрецедентні повноваження антикорупційним органам, повну свободу дій суддям ВАКС і водночас створює тотальну незахищеність українських громадян, яких через відповідний механізм можуть несправедливо позбавити коштів та майна. Очевидним є й те, що застосування цивільної конфіскації на практиці змусить законотворців повернутися до цього питання, ще раз.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.