Connect with us

Думка експерта

Злочин і кара. Частина 2

Продовження. Початок

Аналіз стану досудового розслідування в 2022 році кримінальних правопорушень, які умовно можна віднести до воєнних злочинів.

Олексій Баганець
заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

РОЗДІЛ ІІ.
СТАН ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ВСІМА ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ
ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ВИЯВЛЕНІ НЕДОЛІКИ

Воєнні злочини до 2022 року (на прикладі 2014–2016 рр.) та ефективність їх розслідування

Більшого розголосу та прискіпливої уваги воєнні злочини набули вже після 24.02.2022 року, хоча такі ж кримінальні правопорушення вчинялися на сході України та в Криму, починаючи з 2014 року. Розстріли полонених, тортури, незаконна депортація, убивства мирних цивільних осіб, знищення їхнього майна – всі ці злочини фіксували правозахисні організації, журналісти, міжнародні експерти і фактично це були саме воєнні злочини, пов’язані з порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

Читайте також: Собака гавкає, а караван іде…

Водночас, ще раз підкреслюю, до 2022 року майже всі злочинні дії рф, які вона вчиняла на території України, в тому числі і окупованій, розцінювалися як терористичні акти, вкрай рідко дії російських військових були кваліфіковані за ст. 438 – порушення законів та звичаїв війни. Це, насамперед, пов’язано з тим, що на сході Україні з 2014 р. проводилась «антитерористична операція», а Крим був анексований рф, тому й маємо таку досить незвичайну правозастосовчу практику, де поєднувалися статті Кримінального кодексу України про заборону терористичної діяльності (ст.ст. 258 – 258-5), за ознаками яких кількість облікованих злочинів тоді стрімко зросла.

Розглянемо статдані 2014-2016 років, коли відбувалися активні бойові дії та фіксувалася максимальна кількість воєнних злочинів на території України, адже з 2017 до 2021 року спостерігався їхній спад.

Так, наприклад, якщо в 2013, цілком мирному році, було обліковано всього 4 кримінальні правопорушення за ст. 258 (Терористичний акт), то в 2014-му ця цифра виросла до 1 499, в 2015-му вона дещо зменшилася до 1 295, а вже в 2016-му – знову збільшилась – до 1 865! Разом із тим, ефективність розслідування даної категорії злочинів на той час не була вражаюча. Так, у 2014 році лише у 55 випадках конкретним особам було повідомлено про підозру, що становило всього 3,6% від кількості зареєстрованих таких злочинів, у 2015 році – у 50 (або в 3,8%), у 2016 році ще менше – лише у 25 кримінальних правопорушеннях (або в 1,3%). В свою чергу, до суду було направлено обвинувальних актів про вчинення таких злочинів ще менше: у 2014 – 11 (0,7%), у 2015 – 35 (2,7%), у 2016 – 20 (1,07%). Незавершеними на кінець відповідного року залишалася переважна більшість таких кримінальних правопорушень: у 2014 – 1 460 (97,4%); у 2015 – 1 257 (97%), у 2016 – 1 842 (98,7%). Таким чином, ефективність досудового розслідування даної категорії злочинів у вказані роки за цим показником була приблизно на рівні всього 3% розкриття!

Натомість тоді більш ефективним було виявлення й розслідування кримінальних правопорушень за ст. 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації). Зокрема, якщо в мирний 2013 рік не було обліковано жодного злочину даної категорії, то в 2014-му ця цифра вже складала 478, у 2015 – ще більше – 849, правда, в 2016-му ця цифра суттєво зменшилась – до 391-го.

У ході розслідування вказаних злочинів в 2014 році було повідомлено про підозру конкретним особам у 274-х кримінальних правопорушеннях (або в 57,3%), в 2015-му цей показник склав – 547 підозр (у 64,4%), а в 2016-му він суттєво зменшився –160 повідомлень про підозру (або 40,9%). До суду було скеровано: у 2014 році 34 обвинувальні акти (7,1%), у 2015 – 203 (23,9%), в 2016-му їхня кількість теж зменшилася – до 66 або 16,8%. Таким чином, на кінець відповідних звітних періодів нерозслідуваними залишалися: в 2014 році – 306 таких кримінальних правопорушень (або 64%), в 2015 – 334 (або 39,3%), у 2016 – 266 (або 68%). Такі значення цифрових показників у діяльності органів досудового розслідування та прокуратури в 2016 році можна пояснити й зниженням активності бойових дій на сході України в цей період.

Що ж стосується виявлення та розслідування злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, то за статтями 436-447 в той період було обліковано вкрай мало кримінальних правопорушень: у 2014 році – 9, у 2015 – 49 (38 з яких – це планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни), у 2016 – 41. З них за ст. 438 (Порушення законів та звичаїв війни) всі обліковані правопорушення залишалися на кінець року нерозслідуваними: у 2014 – 1, у 2015 – 4, у 2016 – 6, тому й не дивно, що судова та слідча практика за той період по даному виду злочинів відсутня, що свідчить про повну бездіяльність органів правопорядку та прокуратури на цьому напрямку діяльності. Хоча, якщо об’єктивно, то багато із «терористичних» злочинів, починаючи з 2014 року, мали ознаки саме воєнних злочинів, проте кваліфікувалися як тероризм і залишалися в площині українського законодавства, в той час, коли дана категорія кримінальних правопорушень об’єктивно відносилася до міжнародного гуманітарного права. А це, в свою чергу, й привело до мізерної кількості притягнутих осіб, винних у їх вчиненні, до кримінальної відповідальності.

Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси

Цікаво, що на початок 2022 року, перед повномасштабним наступом рф, у провадженні органів досудового розслідування незавершеними і нерозслідуваними на кінець 2021 року залишилися 1 682 кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, які були зареєстровані в минулих роках. Ще в 107-х таких кримінальних правопорушеннях провадження були відновлені. Що характерно, протягом 2022 року лише в 10 правопорушеннях із них (або у 0,6%) конкретним особам було повідомлено про підозру, до суду направлено всього 11 обвинувальних актів. А ще цікавіше те, що на кінець 2022-го залишилися без прийнятого рішення 1 667 кримінальних правопорушень (або 99,1%) із числа залишку на кінець 2021 року! Таким чином, у 2022 році ефективність розслідування кримінальних правопорушень даної категорії, які були виявлені та зареєстровані до 2022 року, становила взагалі вкрай мізерний показник – 0,6%!

Воєнні злочини 2022 року

Що ж змінилося з початку повномасштабної агресії росії проти України в розслідуванні воєнних злочинів? Які ж результати роботи наших правоохоронців в минулому році?

Для початку наведу трохи загальної статистики для порівняння. Так, органами правопорядку та прокурорами в 2022 році було зареєстровано всього 606 428 кримінальних правопорушень всіх без винятку категорій. Майже по кожному другому зареєстрованому кримінальному правопорушенню, після проведення першочергових, в основному формальних, слідчих (процесуальних) дій, слідчими приймалися, інколи і явно поспішні, рішення про закриття за реабілітуючими підставами, тобто за фактом відсутності події злочину – всього в 244 227 випадках, що складає 40,3%.

Тобто завдяки такому недосконалому законодавству слідчі і прокурори майже половину своєї роботи витратили «на корзину» замість того, щоб займатися розкриттям і збором доказів по реальних кримінальних правопорушеннях, що теж негативно вплинуло на якість та ефективність розслідування воєнних злочинів.

Таким чином, без урахування зареєстрованих кримінальних правопорушень, закритих майже одразу за реабілітуючими підставами, загалом протягом 2022 року обліковано всього 362 636 кримінальних правопорушень, підкреслюю, всіх категорій, що дещо більше, ніж у попередньому, в цілому мирному, 2021 році – 321 443 (+12%, або більше на 41 191). При цьому треба врахувати, що в 2022 році до суду надійшло 50 215 скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування. З них на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – 19 722 скарг, що складає майже 40% від загальної кількості поданих скарг, з яких судом розглянуто та задоволено – 12 005 (або 60,8%) та у 4 005 відмовлено (або 20,3%). Таким чином, переважаюча кількість таких скарг була обґрунтована, а вказана досить немала кількість вчинених кримінальних правопорушень могли б залишитися абсолютно не розслідуваними через небажання слідчих і прокурорів реєструвати всі заяви про злочини.

Тепер безпосередньо щодо воєнних злочинів. Якщо в 2021 році було обліковано лише 253 злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що становило взагалі мізерну частку від загальної кількості всіх злочинів – 0,079%, то в 2022 році таких злочинів було обліковано 62 128, що вже складає більш суттєву цифру від загальної кількості злочинів – 17,1%, і це майже в 245 разів більше, ніж у попередньому році!

Що стосується посягань на територіальну цілісність і недоторканність України та диверсії, то і їх кількість (сумісна) теж значно зросла в своїй сукупності – з 167 у 2021-му до 10 551 злочину в 2022 році, що становить 2,9% від загальної кількості облікованих злочинів. Якщо ж розглядати дані кримінальні правопорушення окремо, то за статтею посягання на територіальну цілісність і недоторканність України бачимо зростання з 149 в 2021 році до 10 457 в 2022 році, що більше ніж у 70 разів більше показника попереднього періоду, а по статті «диверсії» – з 18 до 64, що у 3,5 раза більше.

У свою чергу, злочини, пов’язані з тероризмом (ст.ст. 258 – 258-5), які ми також умовно віднесли до воєнних, були обліковані в 2021 році в кількості 525, але в 2022 році їх було вдвічі менше – 287 (що складає 0,08% від загальної кількості облікованих злочинів), що може пояснюватися й тим, що на сході України закінчилася, так звана, «Антитерористична операція».

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що (17,1% + 2,9% + 0,08%) 20,08% злочинів (а це, на хвилинку, 1/5 частина від усього числа облікованих злочинів), вчинених на території України протягом 2022 року, – це воєнні злочини. І це вкотре підкреслює той факт, що розслідуванню саме цих злочинів повинна бути відведена належна увага, яка ґрунтується, в першу чергу, на професійності, компетентності, особистої відповідальності всіх слідчих і прокурорів, та, звичайно, високому рівні організації роботи, й при належній взаємодії всіх органів правопорядку та прокуратури, при достатньому забезпеченні виконання останньою покладених на неї саме конституційних функцій, у першу чергу, активної організації досудового розслідування даної категорії кримінальних правопорушень, а не тільки пасивного здійснення, як це спостерігається зараз, процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

І що немаловажливо, для успішного проведення досудового їх розслідування необхідна й достатня кількість слідчих та прокурорів, бо оприлюднена вже в цьому році інформація керівника департаменту протидії злочинам, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора про приблизну кількість прокурорів у центральному апараті та дев’яти обласних підрозділах – 200 осіб, це явно недостатньо (м’яко кажучи).

Із 72 966 (62 128+10 551+287) облікованих названих вище воєнних злочинів у 1 157 кримінальних правопорушеннях (а це всього 1,5%) конкретним особам було повідомлено про підозру, з яких лише у 831 випадку до суду направлено обвинувальні акти чи клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (823 обвинувальних актів та 8 клопотань), що становить взагалі відверто мізерний відсоток – лише 1,14%; у 175 – досудове розслідування зупинено у зв’язку з невстановленням місця знаходження підозрюваного, а в 284-х кримінальних правопорушеннях – провадження закриті за пп. 1, 2, 4, 6, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за реабілітуючими підставами.

На кінець звітного року в 71 934 кримінальних правопорушеннях, а це, ви тільки вдумайтесь, фактично 98,5% воєнних злочинів, не було прийнято рішень про закінчення досудового розслідування або зупинення! Таким чином, переважна більшість зареєстрованих злочинів даної категорії в минулому році залишилися нерозслідуваними, а злочинці не встановленими та не притягнутими до кримінальної відповідальності, а тим більше непокараними!

Читайте також: Нова реформа органів правопорядку від Банкової, або Дещо про конституційну функцію прокуратури і критерії оцінки роботи слідчих та прокурорів

Якщо розглядати ці 1,5% відсотка розслідуваних воєнних злочинів (1 157) у розрізі осіб (фігурантів кримінальних проваджень), то й тут ми не побачимо вражаючих даних, а особливо тієї кількості викритих російських воєнних злочинців, які в дійсності вчиняли справжні звірства стосовно українців. Так, слідчими протягом минулого року повідомлено про підозру всього 1 775 особам, щодо 138 з яких було здійснено спеціальне досудове розслідування, а щодо 264-х осіб кримінальні провадження закриті за реабілітуючими підставами. До суду направлено обвинувальні акти стосовно ще меншої кількості осіб (920), з яких лише щодо 155-ти застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Але, знову ж таки, кидається в очі те, що більшість із цих обвинувачених – громадяни України (793) й лише 126 – іноземці, ймовірно, росіяни. Звичайно, ми не можемо не брати до уваги той факт, що значна кількість осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей та Криму, теж можуть бути громадянами України й цілком можливо, що саме вони й були фігурантами розкритих воєнних злочинів. Але, все одно, це не заспокоює, бо саме росіяни, тобто окупанти, вчиняють звірства над українцями і їхнім майном, а тому виникає й таке запитання: чому малоефективні зусилля органів досудового слідства з виявлення саме іноземних суб’єктів, тобто тих, хто найбільше чинив і продовжує вчиняти злочини на території України?

На жаль, немає можливості визначити з доступних статданих, в якій кількості саме воєнних злочинів було проведено спеціальне досудове розслідування, є лише загальна цифра щодо всіх злочинів, яка становить 597 кримінальних правопорушень, у цих же 597-ми злочинах висунуто підозри конкретним особам, з них 529 направлені до суду з обвинувальними актами. Можна лише припустити, що більшість з цієї кількості воєнні злочини або пов’язані з ними, адже підозрювані в таких кримінальних правопорушеннях зазвичай не перебувають на території нашої України. Водночас, до 2022 року в Україні не було такої великої кількості проваджень, розслідуваних заочно, тобто з застосуванням спеціального досудового розслідування (наприклад, у 2018 – 19, у 2019 – 0, у 2020–21, 2021 – 142). Більше того, Офіс Генерального прокурора повідомляє про висунуті понад 600 підозр (за весь період російської агресії) вищому керівництву рф у воєнних злочинах проти України, які не могли бути вручені особисто, тобто теж проводилось спеціальне досудове розслідування. Проте тут також виникає питання: в рамках скількох кримінальних правопорушень були висунуті ці підозри? Є наявна статистика щодо застосуванню спеціального досудового розслідування в розрізі осіб і тут вбачаються протиріччя: у 2022 році, начебто, стосовно 767 осіб було здійснене спеціальне досудове розслідування, проте серед них значиться лише 71 іноземець, а де ж тоді названі вище 600 підозрюваних осіб із числа вищого керівництва рф? Цікаво, що ці 767 осіб фігуранти наступних справ: 197 – за вчинення державної зради, 356 – за колабораційну діяльність, 119 – за злочини проти миру та безпеки, 22 – за пособництво державі-агресору, 20 – за дезертирство, 9 – за створення терористичної організації та інші одиничні злочини. Тут чи то статистика щось приховує, чи правоохоронці не договорюють або ж умисно щось приховують?

Що ще цікаво: в 2022 році всього щодо 713 іноземних громадян було направлено до суду обвинувальні акти, серед яких переважає наступна кваліфікація: 28 осіб – за злочини проти основ національної безпеки, 86 – за злочини проти життя та здоров’я, 4 – за незаконне позбавлення волі, 206 – за злочини проти власності (переважно крадіжки), 39 – за незаконне поводження зі зброєю, 36 – за транспортні злочини, 98 – за злочини, пов’язані з наркотиками, 36 – за незаконний перетин кордону та незаконне переправлення осіб через кордон, 73 – за підроблення та викрадення документів, 15 – за корупційні злочини, 106 – за злочини проти миру і безпеки людства. Тобто з цього теж можна зробити висновок, що багато російських злочинців фігурують у справах про крадіжки, тілесні ушкодження та вбивства, що є загально кримінальними статтями, а не воєнними, як би це мало бути.

Щоб враження від проведеної органами досудового розслідування і прокуратури діяльності з протидії воєнним, у тому числі, й умовно визначеним, злочинам було ще об’єктивнішим, давайте порівняємо ці цифри з кількістю потерпілих, стосовно яких і вчинялися воєнні злочини, наскільки ж вони співрозмірні викладеним вище статистичними результатам досудового розслідування?

Усього за 2022 рік за всіма злочинами в Україні офіційно визнано потерпілими 230 939 осіб, з них тільки за ст. 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни) – 50 913 осіб (22% від загальної кількості всіх потерпілих), 9 597 з яких – потерпілі за частиною 2 (Порушення законів та звичаїв війни, у тому числі поєднане з умисним вбивством), 6 377, на жаль, загинули, що складає 26% від загальної кількості загиблих за всіма кримінальними правопорушеннями (загальна кількість загиблих по Україні в 2022 році за всіма категоріями злочинів – 24 405 осіб). Що найстрашніше, більша половина загиблих у результаті воєнних злочинів – неповнолітні й малолітні діти – 3 394, а це майже 40% від кількості загиблих дітей за всіма злочинами (8 608).

Як на мій погляд, ці статдані явно не відповідають тій кількості загиблих, тіла яких знаходили в окупованих тимчасового населених пунктах України або ще до цих пір окупованих. Візьмемо хоча б окупований досі Маріуполь, де за даними Іллічівського моргу та Новоазовської окружної прокуратури, близько 100 000 серед цивільних загинули внаслідок безпрецедентного бомбардування міста, гуманітарної катастрофи, холоду та ненадання вчасної медичної допомоги. І все це в той час, коли українські органи досудового розслідування та прокуратури направили до суду обвинувальні акти лише стосовно 920 осіб, з яких громадяни рф, ймовірно, лише 126 осіб! А хто ж тоді відповість за смерть, офіційно визнаних загиблими, як мінімум 6 377 осіб, половина з яких діти, й коли?

Розслідування воєнних злочинів та їхня подальша «процесуальна доля»

Далі варто постатейно проаналізувати всі злочини, які підпадають під категорію воєнних, дослідити в межах можливого хід їхнього розслідування та їхню подальшу «процесуальну долю». При цьому не будемо занадто вже вдаватися до порівняння статистичних даних за 2022 рік з попередніми роками, адже це буде не зовсім коректним та об’єктивним, оскільки до того на більшості території України був, як вважається, мирний час.

Отже, варто зазначити, що за ст.ст. 439 (Застосування зброї масового знищення), 440 (Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення), 443 (Посягання на життя представника іноземної держави), 444 (Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист), 446 (Піратство) в 2022 році не зареєстровано жодного кримінального правопорушення. Хоча, за даними ЗМІ, були неодноразові повідомлення про умисні вбивства та поранення іноземців, в тому числі як журналістів, так і добровольців, які воювали на нашому боці, а це свідчить лише про одне – за даними фактами була застосована загальнокримінальна кваліфікація злочину, що є однією з основних причин необ’єктивних даних про стан розслідування воєнних злочинів в Україні.

Ідемо далі. За ст. 447 (Найманство) обліковано лише 7 кримінальних правопорушень, за ст. 445 (Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала) – взагалі 1. За ст. 441 Екоцид та ст. 442 Геноцид було обліковано 15 та 22 кримінальних правопорушень, відповідно, переважна більшість із яких залишилася на кінець року не закінченими розслідуванням і не зупиненими – 13 та 17, відповідно.

Злочини за деякими статтями КК України, які пов’язані з тероризмом, також не мали активності щодо виявлення й розкриття слідчими. Так, у 2022 році за ст.ст. 258-1 (Втягнення у вчинення терористичного акту) та 258-4 (Сприяння вчиненню терористичного акту) – обліковано лише по 1 кримінальному правопорушенню, а за ст. 258-2 (Публічні заклики до вчинення терористичного акту) – 2, і всі вони на кінець року залишились також нерозслідуваними.

Умовно виходячи навіть із цього, кримінальні правопорушення за статтями КК України, що залишися з числа названих вище, і є основою воєнних злочинів, вчинених в Україні в 2022 році. Їх і розглянемо детальніше.

(Далі – буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.