Оборудки Центренерго: обвинувальний акт у суді, зловмисники за кордоном

У березні Національне антикорупційне бюро України передало до Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у справі про те, як Публічному акціонерному товариству «Центренерго» були завдані збитки на суму 176 мільйонів гривень, а користь від цього отримало пов’язане з олігархом Ігорем Коломойським ТОВ «Юнайтед Енерджі». Детективи НАБУ почали це розслідування неохоче й вели без натхнення, а тому на виході виявився доволі скромний результат: обвинувачення пред’явлене другорядним учасникам схеми, яким інкриміновано значно меншу суму, аніж та, що зазначалася в поданих до суду клопотаннях про дозволи на проведення негласних слідчо-розшукових дій.

Годівничка для президентського оточення

П’ять років тому історія з Центренерго стала першим приводом стверджувати, що при новообраному Президентові України Володимирі Зеленському корупційні схеми нікуди не дінуться, а лише перейдуть на службу іншим людям, але про все по порядку. Зазначене акціонерне товариство управляє трьома тепловими електростанціями – Трипільською, Зміївською й Вугледарською. Жодна з них у даний час не працює, оскільки перші дві пошкоджені російськими ракетами, а третя вже два роки як перебуває на окупованій території, але до початку великої війни всі вони сумарно виробляли на рік близько десяти мільярдів кіловат-годин електроенергії. Для порівняння – вся річна електрогенерація країни в той період складала 150 млрд кВт-год, в тому числі теплова – 50 млрд кВт-год. Особливістю Центренерго було те, що це єдина теплоенергетична компанія, яка належить державі – 78 відсотків її акцій перебуває у володінні Фонду державного майна України.

Читайте також: Чому довіра до податкових органів в Україні гірша, аніж до судів? Про базові «стовпи» державних доходів і ще дещо

Нагадаємо також, що станом на початок 2014 року дев’ять із чотирнадцяти теплових електростанцій країни приватизувала корпорація ДТЕК Ріната Ахметова. Вона б із задоволенням придбала б ще й Центренерго, але антимонопольне законодавство забороняло концентрувати в одних руках більше 35% національного виробництва електроенергії. Спроби продати його комусь іншому успіхом не увінчалися, тож цьому товариству була відведено роль годівнички для осіб, наближених до керівництва держави. Так, при Януковичі товари й послуги для потреб Центренерго постачали комерційні структури, пов’язані з друзями його старшого сина – звісно ж за завищеними цінами, а при Порошенкові те ж саме робили фірми, пов’язані з його другом Ігорем Кононенком.

Нова епоха в історії цієї компанії почалася 1 липня 2019 року, коли її керівником було призначено Володимира Потапенка, який одразу ж почав працювати в інтересах Ігоря Коломойського, котрого тоді вважали найбільш наближеним до нового глави держави олігархом. Нагадаємо, в той період Зеленський ще перебував у президентському кріслі, так би мовити, на правах англійської королеви, а реальні важелі влади були в руках парламентської коаліції й уряду Володимира Гройсмана. Отже, в його складі знайшлися люди, які розраховували налагодити взаємовигідне співробітництво з Коломойським.

Війна розслідувань

Встановлення Коломойським фактичного контролю над Центренерго збіглося в часі з іншою важливою подією в економічній історії країни – 1 липня набрав чинності Закон «Про ринок електроенергії», що дало можливість керівникам цієї компанії не лише купувати товари й послуги за завищеними цінами, але й продавати за зниженими готову продукцію. Нагадаємо, що до того сфера виробництва електроенергії вважалася природною монополію, тож тарифи на неї встановлювалися постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Після того ціни стали вільними, але не для всіх виробників: наприклад, на державну компанію «Енергоатом» було покладено обов’язок і надалі продавати струм за пільговими для потреб населення цінами. Що ж стосується Центренерго, то на нього було покладено значно легший обов’язок – продавати електроенергію лише на аукціонах, організованих ТОВ «Українська енергетична біржа» й за найвищою ціною.

Попри цю вимогу закону менеджери Коломойського знаходили можливості постачати дешевий струм для належних олігархові Нікопольського й Запорізького феросплавних заводів, у структурі собівартості продукції яких найбільшу частку займала саме електроенергія. Нижче ми докладно розповімо, як саме вони це робили, але спочатку пояснимо, чому пов’язані з Центренерго події одразу ж опинилися в епіцентрі уваги засобів масової інформації. Перша причина цілком зрозуміла – люди з оточення Порошенка, які раніше заробляли на корупційних схемах, тепер, опинившись у парламентській опозиції, стали запеклими її викривачами. У складі середньої ланки колись контрольованої ними компанії лишилося чимало менеджерів, які зливали інформацію про всі сумнівні фінансові операції, яка потім оприлюднювалася у вигляді журналістських розслідувань.

Другою причиною став уже згадуваний Рінат Ахметов, якому Коломойський перебив заробіток на продажі вугілля. Свого часу він приватизував не лише найбільші ТЕС, а й найкращі шахти, вугілля з яких продавав, у тому числі, й для електростанцій Центренерго. Менеджери Коломойського порахували, що російське вугілля набагато дешевше, тож у другій половині 2019-го до залізничної станції Трипілля-Дніпровське потягнулися тисячі вагонів з антрацитом, видобутим у росії та в окупованій частині України, про що одразу ж на замовлення конкуруючого олігарха повідомили засоби масової інформації. Почалася така собі війна журналістських розслідувань: чим дужче одні телеканали викривали пов’язані з Коломойським зловживання на Центренерго, тим докладніше інші медіа-ресурси розповідали про злочинну сутність пов’язаної з Ахметовим формули «Роттердам плюс».

НАБУ – ситуативний союзник Коломойського

Реакцію керівництва держави на ці події не можна було назвати ні однозначною, ні послідовною. Так, 26 лютого 2020 року розпорядженням КМУ Володимира Потапенка було звільнено з посади виконувача обов’язків генерального директора ПАТ «Центренерго», що мало означати кінець хазяйнування Коломойського на цьому підприємстві, про що з превеликим задоволенням повідомив репортерам на брифінгу за підсумками засідання уряду на той час Прем’єр-міністр Олексій Гончарук, але вже через два дні ухвалою Окружного адміністративного суду Києва дія цього розпорядження була зупинена, а 4 березня посаду втратив сам Гончарук. Щоправда 28 травня того ж року Потапенка все ж таки звільнили, проте новий керівник Центренерго Олександр Корчинський дуже швидко знайшов спільну мову з Коломойським і продовжив політику свого попередника, у зв’язку з чим 26 лютого 2021 року також був звільнений із посади, причому для того, щоб завести в офіс товариства нового керівника, голові Фонду ДМУ Дмитру Сенниченку довелося задіяти загін автоматників поліції, який нейтралізував опір найнятої попереднім керівництвом компанії приватної охоронної фірми.

Читайте також: Антикорупційні справи: головні риси останнього часу

Слід зазначити, що саме лютим 2021-го датовано той момент, коли Офіс Президента України остаточно й безповоротно відмежувався від Ігоря Коломойського, тож перед правоохоронними органами зникли політичні бар’єри для його кримінального переслідування, проте детективи НАБУ не поспішали скористатися наданим долею коридором можливостей. Варто знати, що в згаданій вище «війні розслідувань» дане відомство об’єктивно було в одному таборі з Коломойським, оскільки його Нікопольський феросплавний завод був заявником по справі «Роттердам плюс» і претендував на статус потерпілого. Можливо ця обставина й була причиною неквапливості НАБУ в справі Центренерго. Попри те, що детективи в 2019–2020 роках відкрили низку кримінальних проваджень щодо пов’язаних із цим товариством подій, їх розслідування попервах не завдавало жодного дискомфорту ні самому Коломойському, ні його комерційним структурам.

Перші підозри були пред’явлені лише в липні 2022-го, але за епізодом, що мав місце ще в епоху Порошенка й Кононенка: в рамках цієї справи начальник відділу матеріально-технічного постачання Центренерго Володимир Іваровський і заступник директора Трипільської ТЕС Денис Ямпольський обвинувачувалися в тому, що вони через посередників придбали за завищеними цінами партію труб, розтративши в такий спосіб кошти компанії в сумі 5 мільйонів гривень. Через рік, в липні 2023-го, матеріали провадження з обвинувальним актом були направлені до Вищого антикорупційного суду, але це було не те, чого платники податків були вправі чекати від НАБУ, адже навіть з оприлюднених у судовому реєстрі ухвал ВАКС можна дізнатися, що станом на вересень 2022 року детективам достеменно було відомо про розтрату коштів Центренерго в сумі 2,4 млрд грн під час продажу електроенергії за заниженими цінами підприємствам бізнес-імперії Коломойського.

Наступним етапом історії було пред’явлення в травні 2023-го підозр ще чотирьом зловмисникам – членам дирекції Центренерго Олександру Уварову та Ярославу Громку, начальнику департаменту паливного забезпечення цього товариства Володимиру Мельничуку і директору ТОВ «Юнайтед Енерджі» Андрію Короткевичу-Лещенку. Їм було інкриміноване заволодіння коштами в сумі 8,25 млн грн під час закупівлі газу: в травні 2020-го Центренерго придбала на аукціоні за найдешевшою ціною партію газу, за який заплатила 154 мільйони гривень, але протягом червня продавець «Юнайтед Енерджі» поставив товар лише на суму 146 млн грн., а в липні того ж року махінатори уклали додаткову угоду, якою до первісної редакції договору вносилися зміни до ціни за одиницю товару, щоб у кінцевому підсумку виходило так, ніби ніхто нікому не винен. Цей злочин було вчинено в той момент, коли підприємством керували Потапенко й Корчинський, які не могли не знати про цю оборудку, але до кримінальної відповідальності вони притягнуті не були.

За третім епізодом 4 травня 2023 року підозри були пред’явлені уже відомим нам Уварову та Короткевичу-Лещенку, а також начальниці департаменту енерготрейдингу Центренерго Катерині Токар. Фабула злочину полягала в тому, що в травні 2020 року ТОВ «Юнайтед Енерджі» за результатами біржового аукціону, тобто запропонувавши найвищу ціну, законтрактувало партію електроенергії, яку за умовами договору купівлі-продажу зобов’язалося відібрати й оплатити. Однак за підсумками його виконання невідібраними лишилися 909 мільйонів кіловат-годин на суму 880 мільйонів гривень. В цьому випадку покупець за умовами контракту мав заплатити Центренерго штраф у розмірі 20 відсотків вартості невідібраного товару – 176 млн грн. Проте, як і в попередньому випадку, зловмисники, уклавши додаткові угоди, змінили умови договору, з тексту якого випали пункти про штрафи за невідбір, тож знову виходило так, що ніхто нікому не винен. Саме за цим епізодом справа була передана до суду, але чекати від неї чогось цікавого не варто, оскільки Уваров і Токар ще задовго до пред’явлення підозр утекли за кордон, а Короткевич-Лещенко, який перебуває під заставою 32 мільйони гривень, явно не належить до числа головних дійових осіб цієї драми.

Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути