Кримінальна хроніка
Пригоди «газової» судді: як виправдувальний вирок може порушити презумпцію невинуватості
Зі справою нещодавно засудженого вироком ВАКСу Олександра Онищенка тісно пов’язана справа судді Господарського суду Харківської області Тетяни Денисюк, яку детективи Національного антикорупційного бюро звинуватили в ухваленні завідомо неправосудного рішення.
А почалося все з того, що в рамках розслідування кримінального провадження стосовно компаній Онищенка, Солом’янський районний суд Києва постановив ухвалу від 04.12.2015 р., наклавши таким чином арешт на 10 мільйонів кубометрів газу, які підконтрольне Онищенку ТОВ «Карпатнадраінвест» отримало для подальшого продажу від АТ «Укргазвидобування». А в листопаді 2016-го Укргазвидобування подало до Господарського суду Харківської області позов до цього ж товариства про стягнення трьох мільйонів гривень заборгованості, що виникла зовсім з іншого приводу. Скориставшись цим, відповідач подав зустрічний позов, яким просив зобов’язати Укргазвидобування передати йому ті самі 10 мільйонів кубометрів, на які був накладений арешт.
Читайте також: НАБУ проти Коломойського: суд визнав справу простроченою й «непридатною для використання»
Жереб розподілив цю справу на Тетяну Денисюк, яка своїм рішенням від 21.12.2016 р. задовольнила обидва позови – як первісний, так і зустрічний. Проте «Карпатнадраінвест» недовго раділо цій перемозі, оскільки вже 28 лютого 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення в частині повернення газу було скасоване, а справа закрита через те, що позивач не повною мірою сплатив судовий збір. В цій ситуації детективи НАБУ мали всі підстави для припущень, що вказана суддя отримала за своє рішення хабар, та оскільки доказів цьому не було, то їй було пред’явлене обвинувачення за ухвалення завідомо неправосудного рішення (стаття 375 Кримінального кодексу України) та зловживання службовим становищем (ст. 364).
Свої претензії сторона обвинувачення виклала в двох пунктах: по-перше, суддя Денисюк достеменно знала, що ТОВ «Карпатнадраінвест» подало майновий позов, але прийняла його до провадження як немайновий, внаслідок чого позивачем не було сплачено до державного бюджету 205 тисяч гривень судового збору, по-друге, вказана суддя достовірно знала, що на спірний газ накладено арешт у рамках кримінального провадження, а тому не мала права задовольняти позов про його передачу будь-кому. Проте вироком Вищого антикорупційного суду від 26.05.2021 р. обвинуваченій було ухвалено виправдувальний вирок. По першому пункту колегія суддів вирішила, що в питанні розміру судового збору суддя Денисюк могла добросовісно помилятися, а детективи не надали переконливих доказів зворотного. Що ж стосується рішення про повернення арештованого газу, то, мовляв, Господарський процесуальний кодекс не забороняє суддям вирішувати спір щодо права власності на майно, якщо на це майно накладено арешт у рамках кримінального провадження. Тобто рішенням господарського суду на Укргазвидобування було покладено обов’язок передати 10 мільйонів кубометрів газу, але при цьому не було покладено на Солом’янський районний суд обов’язок зняти з них арешт. Нехай вважається, що цей газ, який зберігається в підземному сховищі, належить ТОВ «Карпатнадраінвест», але що з ним буде далі – це вже компетенція того суду, який буде ухвалювати рішення в рамках кримінального провадження.
Читайте також: Особливості здійснення спеціального досудового розслідування (СДР) чи індульгенція від ВАКС
Цей виправдувальний вердикт було оскаржено прокурором САП в Апеляційній палаті ВАКС, яка ухвалою від 5.12.2022 р. скасувала його й призначила новий розгляд справи в суді першої інстанції. Причому причину цьому судді знайшли там, де, здавалося б, ніхто не міг би й подумати. Річ у тім, що поки тривало судове слідство, рішенням Конституційного суду України від 11.06.2020 р. стаття 375 ККУ була визнана неконституційною. У зв’язку з цим ухвалою ВАКСу кримінальне провадження в частині зазначеної статті було закрите й подальший розгляд справи проходив лише в рамках обвинувачення у зловживанні службовим становищем.
Ось тут і крилася пастка. Під час дебатів суд першої інстанції запитав у сторін, чи погоджуються вони із закриттям провадження в частині декриміналізованого діяння. Сторона захисту відповіла що ні, та попри це колегія суддів постановила, що подальше судове слідство в цій частині є недоцільним. З цим категорично не погодився суд наступної інстанції, оскільки, на його думку, в разі закриття кримінального провадження стосовно особи без її на те згоди, залишається сумнів у невинуватості особи, унеможливлюється її реабілітація після такого закриття, що призводить до порушення права особи на судовий захист.
Читайте також: Антикорупційні справи: головні риси останнього часу
У даній ситуації підсудну, яка сама є суддею господарського суду, зрозуміти можна: для людини такої професії важлива кристально чиста репутація, тож закриття справи за нереабілітуючими обставинами всупереч волі підсудної дійсно є порушенням її прав і підставою для скасування вироку. Як зазначили в тексті ухвали судді ВАКСу, принцип презумпції невинуватості обумовлює необхідність створення таких механізмів юридичного регулювання щодо завершення кримінального провадження, які убезпечать від сумнівів у винуватості особи у вчиненні такого діяння, яке вважалося кримінальним правопорушенням до його декриміналізації.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
