Кримінальна хроніка
Як обдурити купюроприймальник?
Четвертого березня Малиновський районний суд Одеси засудив до чотирьох років умовного позбавлення волі 30-річного місцевого мешканця, який шляхом спотворення процесу обробки інформації в електронно-обчислювальній техніці заволодів коштами фінансової компанії «Абекор» на суму 54 тисячі гривень.
Зазначена компанія, володіючи мережею платіжних терміналів самообслуговування, надавала послуги з перерахування коштів, які фізичні особи вносили готівкою в ці апарати, на рахунки операторів мобільного зв’язку. Для того, аби обдурити розумну машину, злочинець використовував спеціально для цього розрізані купюри номіналом 100, 200 і 500 гривень, до яких за допомогою прозорої клейкої стрічки кріпив міцну нитку. В результаті виходило таке собі знаряддя злочину, яке шахрай засовував до пащі купюроприймальника, а коли електронне табло терміналу повідомляло про те, що зазначена на купюрі сума перекинута на його рахунок, забирав свій витвір назад, після чого знову засовував, повторюючи дану операцію кілька разів. По цьому чоловік за допомогою платіжних систем перераховував викрадені таким чином кошти зі свого електронного гаманця оператора стільникового на рахунок своєї платіжної банківської карти, а там уже використовував на свої потреби, тобто або знімав їх готівкою через банкомат, або розраховувався ними за різні товари і послуги.
Таким от чином у травні-жовтні 2019 року злочинець здійснив 44 такі от несанкціоновані платіжні операції 44 шахрайські операції, заволодівши при цьому коштами в сумі 54 тисячі гривень. Втім, як випливає з тексту судових документів, компанія аж тільки 7 вересня того ж року виявила першу нестачу в сумі 3 тис грн, а на момент, коли її директор звернувся з письмовою заявою до Малиновського відділу поліції Одеси, тобто станом на 29 жовтня 2019 року, компанією було виявлено недостачі на загальну суму 7,8 тисяч гривень. Того ж дня було відкрите кримінальне провадження за фактом крадіжки за статтею 185 Кримінального кодексу України, а згодом було встановлено й особу зловмисника.
Попри те, що він користувався шістдесятьма різними мобільними телефонами різних операторів і різними банками, в яких на нього були оформлені платіжні картки, його все одно знайшли й затримали, хоча дуже швидко відпустили, оскільки він в усьому зізнався, навіть у здійсненні тих несанкціонованих платіжних операцій, які не були встановленні працівниками фінансової компанії «Абекор». Його було повідомлено про підозру, тільки вже у вчиненні шахрайства (ст. 190 ККУ), а не крадіжки, як первісно було кваліфіковано даний злочин. Запобіжний захід не обирався.
Офіційне повідомлення про таку от перемогу кіберполіції з’явилося на офіційному сайті Головного управління національної поліції в Одеській області лише в липні 2020 року, після чого ця історія одразу ж була ретрансльована сотнями новинними сайтами пострадянського простору. Справа в тому, що подібні злочини, які мовою фахівців звуться фішингом, тобто ловлею риби вудкою, неодноразово скоювалися в різних країнах, а деякі інтернет-хулігани навіть опублікували докладну інструкцію про те, як за допомогою обрізаної купюри, прозорої клейкої стрічки і міцної нитки треба правильно виготовляти знаряддя злочину.
Невдовзі в інтернеті з’явилися кваліфіковані коментарі експертів про те, що такий фокус можна було показати лише на купюроприймачах старої конструкції, котрі вже давно зняті з експлуатації навіть у ведмежих кутках колишньої великої імперії. Зате, мовляв, з апаратами нової конструкції це неможливо ні за яких обставин, оскільки тепер ці купюроприймачі оснащені автоматичною заслінкою, котра ні за яких обставин не випустить купюру назад, тож скільки не тягни її потім за нитку, в результаті або зімнеш, або порвеш, але назад не витягнеш. Проте повідомлення про успішні повторні використання однієї й тієї ж купюри для поповнення телефонного рахунку й подальшого заволодіння цими коштами з’являлися то тут, то там, і ось в Одесі, про яку ніяк не скажеш, що вона знаходиться на задвірках цивілізації.
Так можна успішно займатися таким от фішингом чи ні? Як не дивно, але на це питання можна відповісти і так, і сяк. Ні, тому що тоді школярі давно б уже не займались нічим іншим, як цим. Так, тому що цьому є очевидний доказ у вигляді обвинувального вироку. До речі, підсудний настільки щиро визнав свою вину в усіх інкримінованих епізодах, що суддя Ольга Коблова визнала недоцільним дослідження доказів, тобто викладення деталей вчинення злочинів в описовій частині. Можливо, й правильно зробила – навіщо викликати нездоровий інтерес і тиражувати інструкцію для шахраїв?
Однак, заради того, щоб задовольнити цікавість читачів, натякнемо, що такий злочин вдасться лише тоді, коли зловмисника є пособник з того боку. Зрозуміти це можна з трьох моментів, що викладені у вироку та ухвалах суду. Перший полягає в тому, що засуджений добре знав принцип дії терміналів самообслуговування онлайн платежів. Зрозуміло, що за допомогою інтернету цих знань не здобудеш – видно чоловік працював на цій роботі і собаку на ній з’їв. Тугий момент – виготовлене ним знаряддя злочину не зачіпало датчиків у каналі купюроприймача. Це означає, що купюру треба було різати не абияк, а в особливий спосіб, щоб зачепити ті датчики, які сигналізують про успішне поповнення рахунку, але не зачепити ті з них, які дають апарату команду закрити заслінку. А про конфігурацію розташування цих датчиків знали тільки люди, які займалися їх обслуговуванням. Третій момент ми знайдемо в уривку заяви директора фінансової компанії «Абекор», з якої витікає, що зловмисник здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованого процесу платіжної системи, користуючись вразливістю купюроприймача програмно-технічного комплексу самообслуговування. А хто ще, крім тих, хто мав доступ до нутрощів цієї машини міг знати про її вразливі місця.
Тож висновок, який мають зробити для себе фінансисти, ознайомившись з цією історією – слідкуйте за чистотою рядів свого персоналу.
Костянтин ЮРЧЕНКО
Джерело: Юридичний вісник України
