Події
Десятиліття корупції в Україні: побороли чи очолили? Частина 2
Закінчення. Початок
Аналіз стану досудового розслідування та судового розгляду корупційних кримінальних правопорушень за останні 10 років (2013‒2023 рр.)
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Результати досудового розслідування у період 2013–2023 років
Аналізуючи ці оновлені дані (без результатів за ст. 369 КК України) можна більш достовірно констатувати, що найефективнішими роками в боротьбі зі справжньою корупцією насправді був не 2023 рік, як нас переконують зараз керівники НАБУ і САП, а саме 2013 – 2014 роки, коли було вручено значно більшу кількість підозр про вчинення дійсно корупційних кримінальних правопорушень: у 2013 –3 099, або 38,9%, у 2014 – 1 891, або 30,9%, в той час коли у 2023 році – їх кількість становила лише 1 810, що майже вдвічі менше ніж 10 років назад, в тому числі менше й у відсотковому значенні – 30,6% проти 38,9%. Значно більше до проведених «реформ» було й направлено до суду обвинувальних актів: у 2013 році – 2 900 (36,4%), у 2014 – 1 497 (24,4%), в той час, коли в 2023 році (тобто через 10 років) цей показник більше ніж удвічі менший – 1 311 або 22,2%. Окрім цього, у відповідності до даної таблиці, протягом останнього десятиліття чітко видно, що результативність правоохоронних органів, в тому числі й новостворених антикорупційних, з кожним роком ішла на спад паралельно з їх постійним «реформуванням», зі своєю найгіршою точкою в 2019 році, коли ними було вручено, ви тільки вдумайтесь, лише 1 113 підозр, або 14,6%, а до суду направлено ще менше – всього 803 (10,5%), обвинувальних актів.
Читайте також: Чи відповідають сьогоднішні рішення ВАКС європейській практиці?
Бюджетні витрати на утримання антикорупційної інфраструктури
На що ще варто звернути увагу, оцінюючи діяльність органів досудового розслідування, в тому числі й новостворених та двох паралельних прокуратур, в боротьбі з корупцією? У зв’язку з цим пропоную ознайомитися, наскільки більше тепер наша держава витрачає бюджетних ресурсів на утримання цих структур і який коефіцієнт корисної дії від їх діяльності на даному напрямку, зокрема й у вигляді відшкодованих ними збитків, у тому числі і державі, завданих корупційними злочинами. Так, у 2013 році органами правопорядку (МВС, ДФС, СБУ та ГПУ) було відшкодовано 4 987 689 тис. грн, або фактично 5 мільярдів гривень (з яких державі відшкодовано – 2,8 млрд грн), в той час як було витрачено на їх утримання 25 мільярдів гривень, що співрозмірно приблизно як 1/5, тобто ККД складав 20% від суми затрат на них. В той же час у 2023 році вже нові антикорупційні і «реформовані» органи правопорядку відшкодували набагато менше – всього 1 852 364 тис. грн (з яких державі лише 980 мільйонів), що фактично в 3 рази менше ніж у 2013 році, навіть не враховуючи інфляцію за ці десять років. У той же час на їх утримання та утримання допоміжних для функціонування органів у минулому році було виділено цілих 124 мільярди гривень, що співрозмірно, приблизно, як 1/124-х, до відшкодування суми збитків, відповідно ККД від понесених затрат на них навіть не дотягує до 1%, а складає всього – 0,8%. Тож скажіть, як після такого співвідношення викладених цифр можна сприймати твердження про «успішність» реформування взагалі цілої системи органів правопорядку?
Стан судового розгляду корупційних кримінальних проваджень
Скільки б ми не говорили про стан досудового розслідування, але найбільш реальну оцінку результатам діяльності органів правопорядку і прокуратури, в тому числі й так званих «антикорупційних», можна надати лише опираючись на його кінцеві результати, підтверджені обвинувальними та виправдальними вироками й відповідними ухвалами суддів. Нагадаю, що сьогодні правосуддя в Україні щодо корупціонерів здійснюється щодо кримінальних проваджень, досудове розслідування яких проводило НАБУ і САП, Вищим антикорупційним судом, а за кримінальними провадженнями, із закінченим розслідуванням ДБР, БЕБ та НПУ ‒ судами загальної юрисдикції.
Розгляд корупційних проваджень судами загальної юрисдикції
Попередньо змушений уточнити: у зв’язку з тим, що судова статистика не розділяє провадження і результати судового розгляду за ст. 191 за частинами, зокрема 4 і 5, дані за вказаною статтею враховані повністю, хоча загальної картини щодо реального стану протидії корупції це абсолютно не зіпсувало. Як вбачається з досліджених статданих, усього на розгляді в судах загальної юрисдикції в 2023 році було 10 997 кримінальних проваджень даної категорії, з яких 4 049, або 40%, надійшли у 2023 році. Із загальної кількості проваджень протягом року було розглянуто 3 194, або 29%, з яких у 2 230-ти випадках (у 70% від розглянутих) винесені вироки, а в 697-ми, або 22%, прийняті рішення судами про їх закриття.
Що одразу кидається у вічі, так це той факт, що за статтями 210 та 368-5 КК України суддями в минулому році не було винесено жодного вироку! Левову частину з корупційних кримінальних проваджень, що надійшли до суду в 2023-му році, складали наступні злочини: за ст. 191 – 1 275, за ст. 369 – 1 659 і за ст. 368 – 477 й саме по цих категоріях найбільша кількість винесених вироків: 356, 1430 та 200, відповідно, що теж може свідчити про відносно невелику складність таких проваджень, а відповідно, й про недостатньо високий рівень суспільної небезпечності виявлених корупційних злочинів та осіб, які їх вчинили.
Цікаво, що органи досудового розслідування й фактично дві прокуратури в 2023 році досить активно застосовували формат угод з підсудними у вигляді визнання винуватості. Варто зауважити, що 1 071 вирок, що складає майже 50%, був винесений на підставі угоди про визнання винуватості, тобто без проведення судового слідства та дослідження в суді зібраних доказів винуватості особи. Тому, вважаю, до таких результатів судової практики потрібно ставитися достатньо критично, бо вони самі дають підстави сумніватися в об’єктивності та законності притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності за корупційні злочини, а тим більше ставить під сумнів критерій навантаження на суддів. Зокрема, за ст. 369 із 1 430-ти вироків – 851 був винесений на основі угоди про визнання винуватості, що складає майже 60% від усіх вироків, за ст. 369-2 зі 164-х вироків 100 – за угодою про визнання винуватості, що складає 61%, за ст. 368 з 200 вироків – 62, або 31%, теж за такою угодою та за ст. 354 – 12 з 15 вироків теж за угодою, що складає ще більший відсоток – 80%. Це, без сумніву, суттєво полегшило роботу як слідчих (детективів), так і особливо прокурорів, а разом із тим й заохочувало їх укладати якомога більше таких угод із підсудними, щоб уникнути перевірки судом зібраних ними в таких провадженнях доказів винуватості, зокрема й щодо їх допустимості та належності, я вже не говорю про їх повноту.
У залишку судів на кінець звітного року перебувало не розглянутими 7 803 провадження, або 71%, що є доволі високим показником і теж суттєво впливає на стан та результати боротьби з корупцією, адже перевантажує суддів і безпосередньо відображається на якості самого процесу судового розгляду.
Притягнуті до кримінальної відповідальності особи та види покарання
У 2023 році набрали законної сили рішення судів загальної юрисдикції за аналізуємими корупційними злочинами (слід мати на увазі, що тут статистика уже розмежовує дані за частинами ст. 191 КК України, тому далі статдані за ознаками даного злочину були враховані лише за частинами 4 і 5) щодо 1 956 осіб, з яких 1578-м осіб було засуджено, 35 виправдано, щодо ще 342-х осіб кримінальні провадження були закриті, а одна особа визнана неосудною. Показово, що з 1 578 засуджених осіб за корупційні злочини левову частку, а саме 1 225 осіб (або 77,6%), складають засуджені, ви тільки вдумайтесь, за статтею 369 ч.1 КК, покарання за які передбачені у вигляді штрафу або обмеження чи позбавлення волі від 2-х до 4-х років. Тому й не дивно, що із вказаної кількості 1 202 особи, або абсолютна більшість, були дійсно засуджені до незначного штрафу й лише 12 осіб – до позбавлення волі, решта – до інших мір покарання.
Читайте також: Деспот чи конституція: що краще?
А тепер трохи детальніше. Із 1 578-ми засуджених за корупційні злочини, суди призначили наступні міри покарання:
- 61-й особі – позбавлення волі на певний строк;
- 6-ти особам – обмеження волі;
- 4-м особам – арешт;
- 1 425-м особам – штраф;
- 9-ти особам – інші міри покарання;
- 73 особи – звільнені від покарання.
Таким чином, із 1 578-ми засуджених корупціонерів у 2023 році щодо 90,3% із них застосоване покарання у вигляді штрафу, а 4,6% осіб – взагалі звільнені від покарання, тобто, фактично майже 95% корупціонерів не отримали будь-якого адекватного й справедливого покарання за свої протиправні дії в сфері корупції. Що цікаво, додаткова міра покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю теж була застосована судами лише до 180 із 1 578-ми корупціонерів, що складає всього 11,4%. Про який тоді можна говорити профілактичний вплив судових рішень на боротьбу з корупцією?
Більше того, із тих же 1 578-ми засуджених корупціонерів у 2023 році лише 16-ть вчинили злочини в складі організованої злочинної групи (далі – ОЗГ) і жодна особа в складі злочинної організації (далі – ЗО), що свідчить про те, що адекватна протидія корупції, в першу чергу у вищих ешелонах влади, де вона існує саме в таких формах, практично не здійснюється, залишаючись поза увагою наших правоохоронців.
Аналогічне твердження стосується й минулих 6-ти років роботи «реформованих» органів, де ці показники ще гірші. Ви тільки вслухайтесь: у 2022 році засуджено всього 3 особи за корупцію, вчинену в складі організованої злочинної групи, та 1 – у складі злочинної організації; у 2021 році – 16 осіб у складі ОЗГ та 1 особу – у складі ЗО; у 2020 році – 10 осіб у складі ОЗГ та жодної особи у складі ЗО; у 2019 році – 2 особи в складі ОЗГ та жодної у складі ЗО; у 2018 році – 7 осіб у складі ОЗГ і жодної у складі ЗО; у 2017 році – 4 особи в складі ОЗГ та стільки ж – у складі ЗО.
Натомість у період 2013–2016 років, коли ще не були створені нові антикорупційні органи, робота за виявлення корупції, вчиненої в організованих формах, була набагато активнішою, подекуди в десять і навіть двадцять разів, хоча корупція в складі саме злочинних організацій, треба сказати об’єктивно, теж недостатньо виявлялася: у 2016 році – засуджено 16 осіб у складі ОЗГ та 2 особи – в складі ЗО; у 2015 році засуджено 28 осіб у складі ОЗГ та жодної – у складі ЗО; у 2014 році – 67 осіб у складі ОЗГ та жодної особи в складі ЗО; у 2013 році – 60 осіб у складі ОЗГ і знову жодної у складі ЗО. З викладеного чітко видно як ці показники притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних дій у складі організованої злочинної групи, починаючи з 2013 року, поступово понижувались від 60 засуджених осіб за корупцію в складі ОЗГ у 2013 році до 3-х – у 2022-му та 16 – у 2023 році. Усе це може свідчити лише про фактичне згортання боротьби з корупцією, вчиненою в організованих формах, а всі зусилля органів правопорядку нині зосереджуються на виявленні менш суспільно небезпечних проявів корупції, що явно не відповідає затратам на утримання цих органів та проведеним так званим «реформам», бо боротися з побутовою корупцією може, більш-менш, й Нацполіція.
Склад засуджених за корупцію
Окрім цього, якщо ж дослідити склад засуджених загальними судами за корупцію 1 578 осіб у 2023 році, то сам їхній склад виглядає ще критичніше, якщо не сказати гірше: робітники – 212; державні службовці – 52; судді – 0; прокурори – 1; інші службовці – 100; військовослужбовці – 95; лікарі та вчителі – 26; приватні підприємці – 44; працівники господарських товариств – 19; учні та студенти – 4; інші заняття – 117; пенсіонери та інваліди – 76; безробітні та працездатні, які не працювали і не навчалися – 830.
Тобто, виходить, що корінь (джерело) справжньої корупції в Україні криється, в першу чергу, в безробітних, які складають 52,6% від усіх засуджених за корупцію, звичайних робітниках та службовцях (19,7%), військовослужбовцях, (6,3%) та пенсіонерах (4,8%). Усі ці категорії осіб разом складають 83,4% засуджених, а натомість державні службовці – лише 3,3% засуджених або 52 особи! Оце і є справжній «вирок» діяльності нашої держави з протидії корупції в Україні за минулий рік.
Більше того, вдумайтеся, у чому ж визнані винними ці 52 державні службовці: 22 із них – у зловживанні впливом, 5 – у пропозиції неправомірної вигоди й лише 25 – у одержанні неправомірної вигоди (19 з яких – за частиною 1 ст. 368 КК). Жодного засудженого державного службовця за усіма іншими корупційними статтями, в тому числі й привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживанням службовим становищем та взагалі жодної засудженої особи за нецільове використання бюджетних коштів! Оце вам і справжні результати протидії корупції!
Аби ще об’єктивніше визначити відповідні тенденції, необхідно подивитися на аналогічні дані минулих 10-ти років та порівняти судову статистику за призначеними покараннями. Так от, за цей час в Україні засуджено за корупцію 10 561 особу, з яких 7 434 осіб, або 70,4%, відбулися штрафом, а 2 125 осіб (20,1%) – взагалі були звільнені від покарання з випробуванням. Таким чином, лише 848 корупціонерів, що складає всього 8%, отримали за останні 10 років реальне покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі та 88 осіб – у вигляді арешту! Ще красномовнішим показником фактичного, вибачте, імітування боротьби з корупцією в Україні є той факт, що за останні роки, починаючи з 2016-го по 2023 рік, до реального покарання у вигляді позбавлення волі щорічно засуджуються, в середньому, не дивуйтесь, лише 40–45 корупціонерів.
Найбільша кількість засуджених за корупцію за останнє десятиліття дійсно мала місце в 2023 році – 1 578 осіб, проте, виходячи із суворості призначених покарань за їх вчинення в минулому році, можна зробити висновок про те, що це були незначні корупційні злочини, адже до 1 425 осіб із них (або в 90% випадків) застосовний лише штраф, в той час, коли до позбавлення волі засуджено лише 61 особу (або 3,9%)! Натомість найвагомішим у засудженні корупціонерів був далекий 2013 рік, коли позбавлення волі було застосоване до 231-ї засудженої особи (тобто майже в 4 рази більше) з 1509-ти засуджених, що становило 15,3%, а штраф був застосований лише до 339-ти осіб, або в 22,4% випадків.
Тобто таке порівняння за останні 10 років дає змогу також відзначити, що з 2013 року суди все менше й менше почали засуджувати корупціонерів до позбавлення волі та все частіше застосовувати основним покаранням штраф, що, звичайно, свідчить про те, що з кожним роком до суду доходить усе менше обвинувальних актів про вчинення більш суспільно небезпечних корупційних діянь, а все більше було обвинувальних актів, які стосувалися незначних та відверто малозначних корупційних злочинів, в тому числі й усе менше в таких провадженнях обвинувачувалися саме топ-корупціонери.
Робота ВАКСу
Наостанок трохи хочу розповісти й про так звані «досягнення» Вищого антикорупційного суду, як відомо, його було створено в 2019 році як складову так званої нав’язаної нам ззовні «антикорупційної інфраструктури» і якого вже стільки років цей суд продовжують вихваляти представники іноземних держав та орієнтовані на них грантові організації з числа представників нашого так званого «громадянського суспільства». Так, за період майже в 4,5 років існування ВАКС із двох палат (небачена до цього форма здійснення судочинства) в першій інстанції було засуджено всього 147-м та виправдано 18 осіб. Із числа засуджених лише 4 народних депутатів ВРУ, 8 – депутатів місцевих рад, 5 прокурорів, 27 суддів, 1 держслужбовець категорії А, 23 керівники суб’єктів господарювання державного сектору економіки, 15 адвокатів та решта – інші категорії. А якщо ж розглянути результати роботи ВАКС за цей період (із 05.09.2019 по 31.12.2023 року) за вироками, які набрали законної сили, то тут картинка, вибачте, ще гірша, адже його, то показники на 30% виявилися ще меншими – засуджено всього 107 осіб та виправдано 8 осіб. Із числа засуджених 3 народні депутати ВРУ, 5 депутатів місцевих рад, 3 прокурори, 13 суддів, 1 держслужбовець категорії А, 13 керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, 12 адвокатів, решта – інші категорії. Зверніть увагу на ще одну особливість засуджених: усім цим особам призначені покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі з іспитовим строком (у близько 70% випадків), що свідчить теж про масове використання антикорупційними суддями угод про визнання винуватості та узгодження покарання з обвинуваченими.
Читайте також: Академічна доброчесність: чи будуть відраховувати за плагіат?
Таким чином, виходячи навіть із викладеного вище, можна з упевненістю сказати, що антикорупційна система України за 10 минулих років не дала бажаного та очікуваного результату. Проведення судового розгляду таких кримінальних проваджень затягується на роки, а більшість засуджених уникають реального покарання, сплачуючи незначні штрафи та відбуваючи умовний іспитовий строк, після чого знову можуть обиратися чи призначатися на впливові посади. Думаю, це не можна назвати боротьбою з корупцією у вищих ешелонах влади, адже основними «корупціонерами» в нас за вироками судів є безробітні та пенсіонери.
Джерело: Юридичний вісник України
