Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Події

Не фейк! НАБУ вже порушило кримінальне провадження щодо В. Парубія

Опубліковано

on

Леонід Лазебний, журналіст, головний редактор інформаційно-правової платформи ActiveLex

У вівторок 16 квітня 2019 р. інформаційні онлайн-ресурси зарясніли повідомленнями, що суд зобов’язав НАБУ порушити кримінальне провадження щодо Голови Верховної Ради  В. Прубія. Наступного дня вони ж повідомили, що то був “фейк”. Як і годиться в сьогоднішніх медіа – всі одночасно повідомили і про саму подію, і про те, що вона виявилася фейковою.

Приміром “Делова столица” 16 квітня о 12:22 помістила повідомлення “Суд обязал НАБУ открыть уголовное дело против Парубия“, в вже 17 квітня о 10:10, що «Дело против Парубия оказалось фейком».

В останньому повідомленні джерелом «викривальної» і «фейкорозвінчувальної» інформації вказано FB-сторінку Андрія Ковальова – прес-секретаря Голови ВР, та поміщено посилання на його пост, оздоблений червоними знаками оклику.

Хоча на згаданій FB -сторінці ніщо не вказує, що її володар є прес-секретарем, однак у «ДС», імовірно, вирішили, що джерело надійне і спростували те, що майже добу було сенсаційною правдою для читачів.

На обґрунтування «фейковості» А. Ковальов (а точніше – особа, якій належить його аккаунт на ФБ під іменем Andriy Kovalov) пише:

«Насамперед зазначу, що ця справа не має нічого спільного з Андрієм Парубієм. По-друге немає нічого спільного з корупцією. Це звичайнісінький інформаційний фейк.

Колишній працівник одного з підрозділів Апарату Верховної Ради, який не згодний із своїм звільненням звернувся із заявою до НАБУ, яку бюро відмовилося реєструвати. Тоді він звернувся із позовною заявою до суду, щоб змусити НАБУ зареєструвати цю заяву» (авторську пунктуацію збережено – авт.).

Не спиняючись на тому, з якого доброго дива в НАБУ «відмовилися реєструвати» заяву, тоді як ч. 4 ст. 214 КПК чітко встановлює, що «відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається» (тут і далі курсив – авт.), зазначимо про головне: справа щодо В. Парубія виявилася не фейком (як мінімум).

І це вже третій етап життя юридичного факту в сучасних медіа-умовах: сенсація – фейк – не фейк.

Насправді у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2019 р. у справа № 760/7799/19, якою частково задоволено скаргу особи на бездіяльність службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме – зобов’язано службову особу Національного антикорупційного бюро України, до компетенції якої входить внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві від 22.02.2019 р., поданій заявником до Національного антикорупційного бюро України та отриманій уповноваженою особою НАБУ 25.02.2019 р.

Звернутися зі згаданою скаргою її ініціатора спонукало те, що 22.02.2019 р. він поштою направив до НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, вчиненні Головою Верховної Ради України ОСОБА_3 за ст.ст. 210364 КК України. Проте відомості про вчиненні кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Звичайний здоровий глузд підказує, що попри всі сумлінно застосовані судом засоби знеособлення інформації, можна зрозуміти хто саме є тією загадковою ОСОБОЮ_3, що обіймає посаду Голови Верховної Ради.

Правду написав А. Ковальов – що поки що, за витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, про корупцію не йдеться. І правду, що заявник – колишній працівник, який не погодився зі звільненням.

Тільки не написав, що цей працівник є учасником антитерористичної операції на сході України, учасником бойових дій в Афганістані, і не погодився він через те, що його права були цинічно порушені, бо він насмілився письмово звернутися до посадових осіб ВР з квартирного питання, а тепер майже рік намагається відновити права.

Гадаю, цю недомовленість треба виправити, аби читачі краще зрозуміли що саме відбулося і подія не обростала справжніми фейками, що це «під вибори», «намагається вплутати В. Парубія» і таке інше.

Садівник проти Верховної Ради України

Після того, як 30 жовтня 2018 р. отримав наказ про своє звільнення, колишній завідувач сектору зеленого господарства Апарату Верховної Ради України Сергій Анатолійович Півень (він же – заявник у кримінальному провадження, яке 11 квітня 2019 р. порушило НАБУ) звернувся з адміністративним позовом на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.19 та ст.ст.160, 168 КАС України про визнання дій суб’єкта владних повноважень, начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату ВР протиправними та про скасування наказу «про звільнення», у якому наполягав, що:

  • висновок про порушення ним посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку був надуманим, упередженим та неправдивим,
  • профспілковий комітет, у якого відсутні правові підстави діяльності, неправомірно надав згоду на розірвання трудового договору з членом профспілкової організації, одноособовим рішенням і  за підписом не голови, а заступника голови профкому,
  • керівник, який видав наказ про звільнення не мав законних повноважень на прийняття будь-яких рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 3 грудня 2018 р. відмовив заявнику у відкритті провадження, мотивуючи рішення тим, що заявник «не перебуває на публічній службі, отже спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства».

Доводи про те, що подання декларацій особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадовими особами юридичних осіб публічного права прирівнює останніх автоматично до державних службовців та є підставою поширення на них Закону України “Про державну службу”, суд не сприйняв.

З таким висновком не погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, який  постановою від 27.02.2019 скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018, а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції, звернувши увагу на те, що «… позивач був прийнятий на роботу в порядку Закону України «Про державну службу» у редакції, чинній станом на 2007 рік, прийняв присягу державного службовця, йому неодноразово було встановлено відповідні ранги і фінансування Управління, у складі якого він працював, здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що даний позов стосується звільнення позивача саме з публічної служби, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства».

Головне в цій ситуації, яку по-різному бачать суди, зрозуміти наскільки складно  розібратися в ній звичайній людині, яка, намагаючись захистити свої права, наражається щокроку на неоднакове потрактування повноважень посадових осіб, належності посади до «публічної служби» чи «державної служби» і подібне.

Чи існує така юридична особа, як «Апарат Верховної Ради України»?

Але, розбираючи хитросплетіння правових норм, сформульованих доволі незрозуміло, наш заявник дійшов висновків, які й лягли в основу заяви про кримінальне правопорушення від 22.02.2019, а саме:

– Апарат Верховної Ради України без статусу юридичної особи не може забезпечувати функціонування законодавчого органу, а саме такий предмет діяльності апарату закріплений Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно, від імені цього органу (на думку заявника) не можна наймати на роботу і звільняти працівників та розпоряджатися бюджетними коштами в інший спосіб, брати на баланс приміщення і т. ін.

Щоб розібратися чому так, треба трохи зануритися в історію цього фінансово могутнього суб’єкта.

5 грудня 1991 р. без згоди самої Верховної Ради було зареєстровано юрособу  “Управління справами Верховної Ради України”. Власне поняття “Апарат Верховної Ради” у вітчизняному законодавстві з’явилося лише 28 червня 1996 р., коли було прийнято Конституцію України, яка в п. 35 ч. 1 ст. 85 встановлювала, що “до повноважень Верховної Ради належить: призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради; затвердження кошторису Верховної Ради України та її апарату“.

Лише через 4 роки, а саме 20 квітня 2000 р. було прийнято постанову ВР № 1678-ІІІ, якою визначено структуру апарату ВР, серед підрозділів якого опинилося й “Управління справами”.

Через 6 років постановою Верховної Ради від 16 березня 2006 р. № 3547-IV було визначено: “Організаційне,     правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності  Верховної Ради,  її органів, народних депутатів,  депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді здійснює апарат Верховної Ради” (ч. 1 ст. 7).

Отже, Верховна Рада, на виконання двох згаданих вище своїх власних постанов та Перехідних положень Конституції (ч. 2 ст. 19, п.п. 1, 2 розд. XV) принаймні через десятиліття після її прийняття, мала зареєструвати “Апарат Верховної Ради” як юридичну особу замість “Управління справами…”

Натомість апарат Верховної Ради України і дотепер не зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, а отже, не може бути суб’єктом господарювання, наймати і звільніти працівників і т.д., а Управління справами, яке і далі є в Реєстрі, – може, але за Конституцією і нормативними актами ВР не має права, бо ними визначено для здійснення цих функцій іншого суб’єкта – апарат ВР.

Після прийняття Конституції одразу Законом “Про Державний бюджет України на 1997 рік” було затверджено видатки з Держбюджету в обсязі 58 600 000 грн не на Управління справами, а на “Здійснення повноважень Верховної Ради України”. Вони мали б надійти на рахунок апарату ВР, але його не було зареєстровано, і досі не зареєстровано. Вони не мали б надходити ні на чий інший рахунок, адже функцію забезпечення і фінансування ВР віднесено до компетенції апарату…

У державному бюджеті на 2019 рік виділено 1 964 043 100 грн на «Апарат Верховної Ради України» – юридичну особу, якої не існує, якщо вірити Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Можна припустити, що такі кошти виділено не на юридичну особу, але як тоді вона ними розпоряджається?

Водночас В ЄДРЮОФОПГФ є така юридична особа, як “Управління справами Верховної Ради України”, органом управління якою значиться Голова Верховної Ради України, повноваження якого на управління нею після прийняття чинної конституції не визначені жодними нормативними актами.

Шляхом аналізу перелічених вище нормативних актів заявник дійшов висновку, що дії всіх голів ВР, включно з чинним, підпадають під кримінальну відповідальність, передбачену ст. 210 КК через нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Так це чи ні – мають розібратися компетентні органи.

Події

Lviv Legal Business Forum

Опубліковано

on

Асоціація правників України запрошує Вас взяти участь у Lviv Legal Business Forum (LBF), який відбудеться 31 травня 2019 року у м. Львів.

Lviv Legal Business Forum — це місце зустрічі друзів та колег, де за філіжанкою кави поговорять про тенденції розвитку юридичного ринку з представниками компаній-лідерів.

Теми до обговорення:

  • Розвиток ринку юридичних послуг.
  • Програми для систематизації юридичного ринку. ІТ рішення для бізнесу.
  • Нові/старі інструменти просування юридичних компаній на ринку.

Детальніше: https://uba.ua/ukr/events/3149/

Основна мета форуму — об’єднати правників регіону та зосередитися на трендах юридичної практики.

Місце проведення: Львів, пр. Свободи, 27, 4-й поверх, “Leopolis Hall”.

Увага! Для участі у заході попередня реєстрація обов’язкова.

За додатковою інформацією щодо заходу та можливостей партнерства звертайтесь, будь ласка, до Секретаріату АПУ за тел.: +38 063 438 77 66, e-mail: zakhid@uba.ua. Контактна особа – Ольга Лотоцька

Читати далі

Події

Адвокатура може оновитися, якщо видушить із себе радянщину

Опубліковано

on

Леонід Лазебний, журналіст, головний редактор інформаційно-правової платформи ActiveLex

22 травня 2019 р. у приміщенні Юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Асоціація правників України (АПУ)  разом з Американською асоціацією юристів (ABA) провели круглий стіл з питань регулювання юридичної професії та етики.

«Дотягнутися» до адвокатського співтовариства України, – так визначив мету візиту представницької делегації АВА модератор першої сесії, Почесний професор Міжнародних правничих Студій Південно-західної Школи права Роберт Лутц. – Віртуальний світ – об’єднуюча платформа для всіх  – як ніколи зблизила правників, незалежно від того хто в якій країні живе, і утворила велике спільне середовище.

Взаємодопомога в цьому середовищі є велінням часу, бо його внутрішня гармонія вимагає нового глобально вмотивованого чуття причетності і відповідного ставлення всіх учасників. Отже делегація АВА прибула аби з’ясувати наріжні проблеми українських адвокатів і визначитися з подальшою допомогою.

Адвокати віддаляються від НААУ

Серед найбільш пекучих проблем адвокатури президент АПУ (2013-2017), партнер VB Partners Денис Бугай відзначив ту, що адвокати відмежовуються від Національної асоціації адвокатів України – регулятора професії, і дедалі гостріше ставлять собі запитання щодо ролі єдиної професійної організації з обов’язковим членством, бо вона не стала згуртовуючим чинником і генератором політики всередині адвокатури, а лише контрольним органом, який пропускає в професію, позбавляє права на неї, збирає внески, продукує обов’язкові рішення.

Професійна організація і обов’язкове членство були першим етапом реформи адвокатури. Другий крок – зміни до Конституції, які унеможливили захист і представництво в судах не-адвокатами, після яких в адвокатуру «влилося»  не менше 10 000 юристів. Третім етапом мав стати новий закон по адвокатуру, але успіхом усі зусилля адвокатів і парламентарів не увінчалися. Попри тривалу й ретельну роботу з розробки тексту проекту, запеклі дискусії на різних рівнях, старт президентської виборчої кампанії поставив крапку на ініціативі, і третій етап реформи не був завершений.

Тепер її доля є незрозумілою, бо новий Президент України ще не артикулював своїх пріоритетів і місця адвокатури серед них.

Обговорення законопроекту показало наскільки однобоко сприймають адвокати роль Національної асоціації – як суто корпоративну організацію. Натомість НААУ несе відповідальність перед суспільством за фаховість та етичність адвокатів, стандарти надання правничої допомоги, в тому числі й безоплатної, а тому має виходити не лише з інтересів адвокатів, а насамперед – суспільства.

Тому НААУ має займати більш активну просвітницьку позицію, перш за все, пояснюючи суспільству,  що адвокат і клієнт – не одне й те саме, і їх не можна ототожнювати. Має впливати на державні рішення в правовій сфері, бо від виваженості нормативних змін залежить реалізація прав людини.

Без принциповості в цих важливих питаннях маємо недостатній професійний та етичний рівень деяких наших колег, поблажливість до порушників етичних правил, замовчування негідних вчинків.

Все це бачать адвокати і не прагнуть вкладати свої сили у власну самоврядну організацію, здебільшого не переймаються кого обирають до керівних органів.

Невдача законопроекту 9055 не була поразкою

Але завдячуючи палкому обговоренню законопроекту 9055, вже більше року ці питання ролі НААУ, які раніше були поза інтересами юридичного соціуму,  почали обговорювати і з’ясували, що прагнення до вищих стандартів професії, до втілення кращих досягнень адвокатур світу в українських адвокатів є.

Провал законопроекту не слід вважати поразкою. Цей досвід стане початком перемоги. Адже до дискусії навколо законопроекту долучилася значна кількість адвокатів. І хоча Рада адвокатів України вирішила «по-радянському», що всі питання, які хвилюють спільноту, мають розглядатися тільки на майданчику НААУ, без врахування думки і наробітків інших юридичних спілок, через 5-10 років такий підхід сприйматиметься усіма адвокатами як давно віджилий.

Ми ж своїх зусиль не полишимо. З наступного тижня  АПУ розпочне роботу зі збирання оновленого списку потреб юридичної спільноти, з наступним його направленням до органів влади і лобіюванням.

Обов’язкове членство в НААУ – тільки нові платежі і обов’язки

«Те, що я передрікав 2009 року, стало реальністю», – без урочистості констатував адвокат Ігор Головань (Головань і Партнери). «З обов’язковим членством ми маємо багато платежів і обов’язків, а щодо реального захисту професійних прав і гарантій не отримуємо нічого. Зокрема вдосконалення Правил адвокатської етики спрямоване на те, щоб усе, що я тут говорю, я не міг би говорити».

Через це люди і дистанціюються від НААУ, бо бачать, що ця організація намагається тільки контролювати їх. Радянщина в ній укріплюється, розквітає і старається більше й більше встановлювати вимоги, вводити заборони.

Врешті, українське суспільство має ту адвокатуру, на яку воно заслуговує. Сама адвокатура неспроможна змінитися, тому саме суспільство має зробити кроки, щоб вона стала такою, яка йому потрібна – незалежною і професійною, бо вона існує не для себе, а для клієнтів. Отже клієнти мають зробити свій внесок у її реформування.

Нині для клієнта існує реальна небезпека втратити адвоката, бо органи позбавлять його права працювати навіть через якесь висловлювання в соцмережах. Адвокатське самоврядування, вносячи нові заборони до Правил адвокатської етики,  проводить лінію свободи висловлювань все ближче й ближче до адвокатської шиї.

Дійшло до того, що вираження поглядів вважають більшою небезпекою для престижу адвокатури, ніж недобросовісне виконання професійних обов’язків.

Ми не маємо жодних дисциплінарних проваджень щодо тих адвокатів, які зрадили Батьківщину, почали співпрацювати з ворогом на тимчасово непідконтрольних територіях, в тому числі в органах тамтешньої «влади» і «правопорядку». Досі не маємо й зрозумілого висновку НААУ щодо адвокатів,  які порушили Присягу адвоката України, зрадили Конституцію, співпрацюючи з ворогом. А за висловлювані в інтернеті – маємо дисциплінарні провадження.

Читайте також  «Адвокати» і прислужники Л/ДНР – в Реєстрі адвокатів України

Імовірно, необережні фрази на ФБ є тяжчими проступками, ніж державна зрада і пособництво сепаратистам.

Отже, з огляду на такий стан свободи всередині адвокатури ми менше обговорюємо  проблеми корпорації, бо кожне критичне висловлювання може бути розцінене як «замах» та престиж.

Чи варто «френдити» суддів?

Відзначив стрімке зростання проблематики соцмереж в адвокатському житті  й Дмитро Остапенко, адвокат, член ГРД при ВККС. Зокрема те, що зараз навіть з’явилася специфічна адвокатська практика використання соцмереж для досягнення тактичних цілей в юридичних спорах, приміром створення певного іміджу опонента чи клієнта. Часом адвокати використовують свої ФБ сторінки для реклами самих себе, для висловлювань про чиюсь кваліфікацію чи справедливість судових розглядів і рішень…

Аби зорієнтувати американських адвокатів на предмет етичної поведінки в цьому порівняно новому для професії інформаційному просторі АВА випустила 300-сторінковий порадник з етичного поводження в інтернеті. Але це – рекомендації. НААУ обмежилася 30-сторінковим списком заборон без жодних роз’яснень, в який 2017 року просто додали нових заборон щодо соцмереж.

Але на численні запитання ці заборони жодним чином не відповідають:

  • чи варто до імені і прізвища в мережі додавати «адвокат»?
  • якщо це етично, то чи все написане на персональній сторінці є професійними висловлюваннями адвоката?
  • чи належать до таких і висловлювання з політичних питань, щодо мови, державного устрою, агресії, тощо?

Будь-яке висловлення поглядів може бути сприйняте нинішніми дисциплінарними органами адвокатури як зроблене «при виконанні» адвокатських обов’язків, не сподобатися їхнім очільникам і наразити адвоката на дисциплінарне стягнення.

Адвокат Мар’ян Мартинюк (старший партнер Moris Group) поділився власним досвідом шукань оптимальної етичної присутності у ФБ – залишив порожній аккаунт, що уможливлює читання постів інших, сам припинив поміщати пости, фото і решту, бо все, що є на сторінці профілю, потенційно несе загрозу адвокатові.

Та навіть без постів і фото на власній сторінці в ФБ можна вскочити в халепу, скажімо, «пофрендившись» не з тим, з ким треба.

Чи етично адвокату мати серед ФБ-друзів суддю?

Під час другої сесії круглого столу, присвяченої стану і викликам етичних правил, учасники присвятили цьому питанню доволі уваги. Дійшли думки, що й коли адвокат не знає, що один з його ФБ-друзів є суддею, зовні це може виглядати як позасудове спілкування, навіть якщо спілкування й не відбувається.

Хоча так само можна запідозрити в неетичній «близькості» адвоката, який у коридорі суду вітається із суддею, з яким знайомий по попередніх справах.

Водночас адвокат може і не вітатися, а тримати в кишені передоплачений телефон з номером судді й вирішувати питання позасудово скільки заманеться… При цьому щодо етичності у вартових адвокатської деонтологічної цноти питань не виникне.

Наприкінці дискусії таки проторувала собі дорогу думка, що забагато уваги органи адвокатського самоврядування приділяють адвокатським ФБ-сторінкам і шукають неетичні прояви не в тому місці.

Очевидно, одним з важливих пунктів реформи адвокатури в частині етики має стати або виключення згадки про соцмережі з Правил адвокатської етики або надання чинним регулятором (НААУ) розлогого і ґрунтовного коментаря щодо їх тлумачення й застосування.

Фото надане АПУ

Читати далі

Події

White collar crime: як захиснику обрати правильну тактику та розробити стратегію в кримінальному провадженні?

Опубліковано

on

Під час Літнього форуму з кримінального права та процесу “Золотий Дюк” Олександр Лисак поділиться досвідом судового захисту клієнтів, стратегіями захисту клієнтів в найгучніших судових провадженнях останніх років, практичними кейсами, що супроводжує команда EQUITY; елементами практики, запозиченими в американському кримінальному процесуальному праві.

Олександр Лисак – партнер EQUITY, провідний адвокат у кримінальному праві та процесі, а також у сфері White-Collar Crime. У своєму робочому арсеналі Олександр має: виправдувальні вироки суду, що набрали законної сили; процеси, де відбулася відмова від державного обвинувачення (у справах, що не пов’язанні із Майданом) та більш ніж семирічний доступ до державної таємниці.

Клієнтський портфель адвоката представлений відомими політичними та державними діячами та представниками бізнес-спільноти – Дмитро Крючков, Роман Насіров, Володимир Омелян, Олександр Аваков, Олександр Єфремов, Геннадій Корбан та інші. Виступає на стороні активіста Олексія Подольського у “справі Гонгадзе”.

Встигніть зареєструватись на захід

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.