Судова практика
3 місяці арешту за колабораційну діяльність в освітній сфері – надто м’яке покарання
29 січня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 183/184/23 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який стверджував про невідповідність призначеного основного покарання внаслідок його надмірної м’якості.
Вироком міськрайонного суду особу засуджено за ч. 3 ст. 111-1 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, на строк 10 років.
Згідно з вироком засуджена у період тимчасової окупації міста тимчасово виконувала обов’язки начальника відділу освіти, створеного окупаційною владою, та запровадила російську програму навчання, а також закликала інших осіб до співпраці з державою-агресором.
Апеляційним судом вирок місцевого суду в частині призначеного додаткового покарання було скасовано. Новим вироком призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти на строк 10 років.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в частині призначення засудженій основного покарання у виді позбавлення волі, не врахував, що вона вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить особливо велику суспільну небезпеку для держави; здійснювала дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти у період воєнного стану.
Верховний Суд вказав, що згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За висновком Верховного Суду поза належною увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджена вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку; здійснювала дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти у період воєнного стану, а тому призначене їй основне покарання у виді арешту не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання й не сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
За вказаних вище обставин призначення засудженій основного покарання у виді арешту є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м’якості призначеного покарання та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам ст. 370, 420 КПК України.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вирок апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
