Судова практика
Апеляційний суд спершу здійснює кваліфікацію діяння засудженого, а після приймає рішення щодо закриття кримінальної справи через закінчення строків давності
30 травня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 1-459/12 залишив без задоволення касаційні скарги захисників та засуджених, які наполягали на застосуванні ст. 49 КК.
Вироком районного суду визнано винуватими та засуджено: одного фігуранта за ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 368-2 КК; іншого – за ч. 5 ст. 27 – ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 368-2 КК.
Апеляційний суд вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій та призначення покарання скасував та постановив новий, яким визнав винуватими та засудив одного за ч. 4 ст. 368 КК; іншого – за ч. 5 ст. 27 – ч. 4 ст. 368 КК.
У касаційних скаргах захисники та засуджені, зокрема стверджували, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК.
Верховний Суд вказав, що це питання було вирішено судом апеляційної інстанції одночасно із вирішенням питання про кримінально правову оцінку дій обвинувачених.
Сторона обвинувачення послідовно інкримінувала у цьому провадженні фігурантам вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.
Той факт, що вироком місцевого суду діяння засуджених було кваліфіковано за менш тяжким кримінальним правопорушенням, не впливає на вирішення питання по суті заявленого клопотання, оскільки сторона обвинувачення впродовж усіх судових розглядів доводила винуватість засуджених у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Саме це питання першочергово мало бути вирішено апеляційним судом і лише за наслідками його розгляду суд мав прийняти рішення щодо наявності чи відсутності підстав для закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що у розглядуваній справі і було зроблено.
Твердження касаційних скарг про те, що ухвалами місцевого суду засуджених звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку, а тому вони відбули покарання, Верховний Суд визнав такими, що не заслуговують на увагу. Адже саме по собі посилання на рішення про звільнення особи від відбування покарання в порядку ст. 78 КК за наявності спору щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та справедливості призначення покарання не є належним обґрунтуванням незаконності рішення, постановленого по суті обвинувачення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.