Судова практика
Автомобіль, вилучений як речовий доказ, не можна витребувати за правилами цивільного судочинства
Вирішення питань щодо повернення речових доказів, вилучених у ході кримінального провадження, має відбуватися згідно з кримінальним процесуальним законом
12 вересня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом громадянина до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про витребування транспортного засобу та його повернення власнику за касаційною скаргою позивача на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова й ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області.
28 березня 2017 р. позивач звернувся до суду з вимогою витребувати у відповідача транспортний засіб і передати його позивачеві як власникові, обґрунтувавши свою вимогу тим, що 20 серпня 2016 р. за участю транспортного засобу трапилася дорожньо-транспортна пригода, того ж дня старший слідчий слідчого управління ГУ НП у Чернігівській області виніс постанову, якою визнав транспортний засіб речовим доказом, долучив його до матеріалів кримінального провадження і постановив зберігати на території Коропського відділення поліції Бахмацького відділу поліції ГУ НП у Чернігівській області зі строком зберігання «до минування потреби».
Позивач вказував, що звертався до Новозаводського районного суду м. Чернігова зі скаргою на бездіяльність слідчого стосовно неповернення тимчасово вилученого майна, і 20 березня 2017 р. слідчий суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова ухвалою відмовив у задоволенні цієї скарги. Крім того, позивач зазначав, що понад 6 місяців він як власник протиправно позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
4 квітня 2017 р. Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі за його позовом, мотивував тим, що у цій справі існує спір про повернення майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому вона не може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Суд вказав, що позивач має право на захист його прав за правилами кримінального судочинства.
Апеляційний суд Чернігівської області залишив ухвалу без змін.
2 червня 2017 р. позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, а 15 серпня 2018 р. Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивач оскаржував судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За результатами розгляду справи Велика Палата прийняла постанову, в якій зазначила, що спір виник з приводу повернення автомобіля позивача, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160–166, 170–174 КПК. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст. 171–174 КПК (ч. 9 ст. 100 КПК України). Отже, повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, здійснюється у порядку, встановленому КПК України.
Рішення в ЄДРСР
