Без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника майна іпотечний договір не дійсний

Леонід Лазебний

Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків ВСУ про те, що згода другого з подружжя на вчинення правочинів щодо майна не потрібна, а досить того, аби сторони діяли добросовісно.

На забезпечення виконання кредитних зобов’язань укладено договір іпотеки квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя.

Після розлучення дружина (далі – позивачка) звернулась з позовом до свого чоловіка (далі – відповідач) та приватного нотаріуса про визнання договору іпотеки недійсним та зобов’язання нотаріуса виключити записи про обтяження з Державного реєстру іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Позивач наполягала, що квартира набута подружжям за час шлюбу, а своєї згоди на передачу майна в іпотеку вона не надавала.

Районним судом у позові відмовлено з посиланням на правову позицію, висловлену у рішенні Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 р. у справі № 6-1622цс15, що договір про розпорядження спільним майном подружжя, укладений без згоди другого з подружжя, може бути визнаним недійсним лише якщо сторони договору діяли недобросовісно. Тим більше, що за Реєстром речових прав спірне майно належить на праві приватної власності відповідачу.

Апеляційний суд залишив рішення районного суду, зазначивши, що сама по собі відсутність згоди другого з подружжя на укладення оспорюваного договору не може бути підставою для визнання його недійсним, і пославшись при цьому на постанову ВСУ від 30 березня 2016 р. у справі № 6-533цс16. Також суд звернув увагу, що під час укладення договору іпотеки сторони вже не перебували у зареєстрованому шлюбі, правовий статус спірного майна не змінений на спільну сумісну власність, а відтак не потрібна була згода позивачки на укладення договору іпотеки.

У касаційні скарзі позивачка наполягала, що укладення спірного договору порушує її права як одного із співвласників майна. Про існування договору іпотеки їй стало відомо під час розгляду справи про поділ майна подружжя, а саме лише розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно. Також звернула увагу на правовий висновок ВСУ від 23 травня 2012 р. у справі № 6-37цс12, яким врегулювано подібні правовідносини, що відповідає її позиції: «якщо майно, яке є спільною сумісною власністю, передано в іпотеку без згоди інших співвласників, то наявність таких обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до частини першої статті 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК».

Оскільки Верховний Суд убачив підстави для відступу від висновків в раніше ухвалених рішеннях ВСУ, справу було передано на розгляд Великої Палати ВС.

Під час розгляду Суд з’ясував, що відповідач склав і нотаріально посвідчив заяву, що квартира перебувала виключно в його особистій власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК, для укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна, чи такого, що потребує нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути подана письмово та нотаріально засвідчена.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу та не тягне зміни правового статусу майна подружжя, а саме майно залишається спільною сумісною власністю.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновки ВСУ у постановах від 7 жовтня 2015 р. (справа № 6-1622цс15), від 27 січня 2016 р.(справа №6-1912цс15) та від 30 березня 2016 р. (справа № 6-533цс16) суперечать принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток.

Однак, Верховний Суд України, дійшовши згаданих висновків у вищевказаних справах, не відступав від раніше викладеного правового висновку від 23 травня 2012 р. у справі № 6-37цс12: «…відповідно до ст. 578 Цивільного кодексу України, а також спеціальної норми – ч. 2 ст. 6 Закону «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. За нормами ч. 4 ст. 203 ЦК правочин має вчинятись у формі, встановленій законом і недодержання вимог цієї норми відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ є підставою недійсності правочину».

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і надає іншому зі співвласників відповідно до ст.ст. 369, 215 ЦК право оскаржити договір з підстав його недійсності.

При цьому закон не пов’язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи – контрагента за таким договором, і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Оскільки договір іпотеки укладений без нотаріально посвідченої згоди позивача, яка є співвласником майна і така обставина, не спростована, то оскаржуваний договір відповідно має бути визнаний судом недійсним.

Отже 21 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду скасувала у справі № 372/504/17 рішення судів попередніх інстанцій, визнала недійсним договір іпотеки та зобов’язала нотаріуса виключити записи про обтяження та заборону відчуження з відповідних реєстрів.

Рішення в ЄДР СР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78215412

Поділитися

Твітнути