Оглянути житло можуть і без ухвали слідчого судді

Леонід Лазебний

Верховний Суд визнав, що слідчі дії, пов’язані з оглядом володіння особи можуть проводитися без  ухвали слідчого судді в разі дозволу володільця житла, висловленого у спосіб, передбачений законом, за відсутності обставин, які могли б поставити під сумнів добровільність дозволу.

Згідно з вироком обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проник до кількох будинків з метою викрадення майна та грошей. Одному з потерпілих погрожував застосуванням насильства, а на іншого напав та заподіяв легкі тілесні ушкодження.

Вироком райсуду обвинуваченого засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст.187 КК України  за сукупністю злочинів до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду вирок змінено – з мотивувальної частини вироку виключено зайве застосовану кваліфікуючу ознаку «повторність злочину» та в цілому вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений наполягав на недопустимості доказів у провадженні, неправильній кваліфікацію його дій та недостатності доказів для доведення винуватості за ст. 185 КК.

Верховний Суд у постанові від 1 листопада 2018 р. за справою № 536/1048/16-к визнав необґрунтованими доводи засудженого про недопустимість як доказів протоколів оглядів домоволодінь потерпілих через те, що проводилися такі слідчі дії за письмовою згодою володільців житла без подальшого отримання ухвали слідчого судді.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Водночас ч. 3 ст. 30 Основного Закону передбачає, що у невідкладних випадках, пов’язаних із рятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 ст. 233 КПК.

Тобто, законом передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме – можливість проникнути до житла чи іншого володіння за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Суд взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 7 листопада 2013 р. у справі «Бєлоусов проти України» де вказано, що будь-яке втручання згідно з п. 1 ст. 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні п. 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення законних цілей, що в ньому наводяться. Головною метою ст. 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів.

За матеріалами провадження Верховний Суд встановив, що потерпілі надавали згоду на проведення огляду житла та приміщення, якими вони володіють, із метою фіксації обставин вчинення кримінальних правопорушень. Тим більше, свідок підтвердив, що потерпілі писали дозвіл на проведення огляду їх домоволодіння, а після проведення оглядів місць подій були складені відповідні протоколи.

Верховний Суд зазначив, що обставини справи не дають підстав для сумнів у добровільності надання згоди на проведення слідчих дій, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які давали змогу потерпілим вільно виявити свою волю.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення.

Рішення в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77684989

Поділитися

Твітнути