Судова практика
Бездіяльність органів державної влади із захисту державних інтересів є достатньою підставою для захисту таких інтересів прокурором
Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 912/2385/18 від 26 травня 2020 р. скасувала постанову апеляційного суду та конкретизувала власний висновок, що якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокурора самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, та посилався на те, що угоди, укладені Відділом освіти районної державної адміністрації та приватним підприємством, суперечать п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вони укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що у свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в оспорюваній сумі.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено повністю. Зазначене рішення апеляційною інстанцією було скасовано з посиланням на відсутність обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання органами влади своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів.
В касаційній скарзі прокурор вказував, що чинним законодавством не встановлено переліку доказів, які прокурор повинен надатисуду на підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, а наявність повноважень в органу державної влади та свідоме ігнорування їх виконання може вважатися нездійсненням захисту інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме – подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Якщо ж компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов’язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з’ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином Велика Палата уточнила власний правовий висновок, викладений у постанові від 15 жовтня 2019 р. по справі № 903/129/18.
Підготував Леонід Лазебний
