Судова практика
Бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо приведення квартири у придатний для проживання стан порушує права осіб на належне житло
5 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 438/887/16-ц залишив без змін касаційну скаргу виконкому міськради, вказавши, що апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 110 ЖК УРСР, хоч позивачі про це не просили.
Особи звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету міської ради про зобов`язання вчинення дій щодо надання житла.
Позовна заява мотивована тим, що позивачі є інвалідами II групи з дитинства. Крім них та матері, яка є опікуном одного з позивачів, в однокімнатній квартирі зареєстровано батька. Загальна площа квартири становить 34,2 кв. м, жила площа – 15,1 кв. м. Жила площа на одного члена сім’ї становить 3,77 кв. м, що є порушенням положень ст. 47 ЖК УРСР.
Після пожежі, що сталася в цій квартирі, позивачі змушені шукати інше жиле приміщення для проживання. Вони неодноразово звертались до органів місцевого самоврядування, органів державної влади, правоохоронних органів з вимогами захисту їхнього права на належні умови проживання, проте питання лишилося не вирішеним.
Нині сім’я перебуває на квартирному обліку за № 205 загальної черги та за № 68 у списку першочерговості.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши що особи, включені до списку пільговиків, користуються однаковими правами, тому надання одній сім’ї жилого приміщення позачергово перед громадянами такої ж категорії порушуватиме права цих громадян.
Апеляційний суд рішення скасував та зобов’язав відповідача привести квартиру, в якій раніше проживала родина, до стану, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК УРСР, а до того часу надати сім’ї жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідає санітарним і технічним вимогам за нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 110 ЖК УРСР, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що спірна квартира (будинок) підлягає знесенню, загрожує обвалом, будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню у нежилий. Також відсутні докази на підтвердження того, що будинок визнано аварійним. Ухваливши нове рішення у справі про часткове задоволення позову апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивачі таких позовних вимог не заявляли.
Верховний Суд вказав, що бездіяльність органу влади та неналежне виконання ним своїх прямих обов’язків, передбачених законом, зокрема щодо приведення будинку (квартири) у стан, придатний для проживання, призвели до позбавлення сім’ї позивачів права на належне житло, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, ухвалення судом рішення про відмову у позові ставить під загрозу гарантовані як національним, так і міжнародним законом принципи ефективного засобу юридичного захисту.
Апеляційний суд застосував передбачений законом ефективний спосіб захисту порушеного права сім’ї позивачів, які погодилися з таким рішенням суду апеляційної інстанції та не оскаржили його у касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги про відсутність доказів аварійного стану спірної квартири колегія суддів відхилила, оскільки саме виконавчий комітет міської ради відповідно до своїх повноважень зобов’язаний був вжити заходів щодо встановлення чи спростування цієї обставини, оскільки у Положенні про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання чітко визначено підстави для прийняття виконавчим комітетом місцевої ради рішення про проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення) чи визнання такого житла непридатним для проживання.
Підготував Леонід Лазебний
