Судова практика
Безпідставна спроба поліцейського примусово зупинити водія мопеда шляхом фізичного насильства зі спричиненням тілесних ушкоджень є перевищенням повноважень
22 травня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 749/19/22 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який заперечував факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
Вироком районного суду поліцейського визнано невинуватим за ч. 2 ст. 365 КК та виправдано.
Вироком апеляційного суду поліцейського визнано винуватим за ч. 2 ст. 365 КК у тому, що він за відсутності в діях потерпілого правопорушення безпідставно намагався затримати останнього, застосовуючи фізичне насильство, спричинив йому тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що стороною обвинувачення не доведені об’єктивна та суб’єктивна сторони інкримінованого йому за ч. 2 ст. 365 КК кримінального правопорушення, на його переконання, він перебував у стані крайньої необхідності і діяв із дотриманням умов її правомірності.
Верховний Суд нагадав, що за висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 5 грудня 2018 р. (справа № 301/2178/13-к) об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, складається із вчинення дій, передбачених диспозицією кримінально-правової норми, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та відповідних наслідків. При цьому у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, наслідки, на які вказано в ч. 1 цієї статті в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК, заміщуються іншою ознакою – застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії.
У кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканість, здоров’я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у виді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже, поняття «насильство» поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, та на обумовлені його застосуванням наслідки.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Із суб’єктивної сторони злочин, інкримінований засудженому за ч. 2 ст. 365 КК, характеризується умисною формою вини. Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Поліцейський, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, із застосуванням насильства, не висуваючи вимоги зупинитися, раптово підбіг ззаду до потерпілого, який керуючи мопедом намагався проїхати через хвіртку воріт паркану, розміщеного біля залізничного вокзалу, та правим кулаком умисно вдарив його у праве плече, після цього тією ж рукою застосував прийом удушення шляхом захвату рукою шиї потерпілого. Далі, не висуваючи жодних законних вимог та не представившись, перевищуючи надану йому владу та свої службові повноваження, грубо порушуючи правила примусової зупинки двоколісного транспортного засобу, застрибнув на мопед позаду потерпілого та, застосовуючи до нього болісні дії, а саме прийом удушення шляхом захвату правою рукою його шиї, під час руху мопеда упродовж близько 400 метрів продовжив незаконне застосування насильства, завдавши лівим кулаком не менше п’яти ударів у ділянку лівої скроні та близько трьох – п’яти ударів у ділянку потилиці останнього, внаслідок чого той втратив рівновагу та впав з мопеда на ліву сторону на асфальтобетонне покриття дороги. Після того як потерпілий піднявся на ноги та підійшов до мопеда, щоб заглушити двигун, поліцейський наблизився до нього та вдарив правим кулаком у ліву скроню, у результаті чого потерпілий впав на землю і втратив свідомість.
Співставлення ознак, передбачених ст. 39 КК, із тими, що характеризують обстановку та характер дій засудженого, не дає підстав для висновку, що в діянні останнього є ознаки, притаманні крайній необхідності. Натомість дії засудженого відповідають ознакам злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
