Черкаський «Азот» проти НАБУ. Адвокати Фірташа намагалися завести справу в процесуальні нетрі

Тринадцятого серпня Верховний Суд відновив провадження в одній пов’язаній з Національним антикорупційним бюро справі, рішення в якій може стати прецедентним, а ще — історичним. Поштовхом для неї стало рішення Конституційного Суду України від 5.06.2019 р., яким НАБУ було позбавлене права займатися судово-позовною роботою, яка полягала в тому, щоби оскаржувати невигідні для держави договори, укладені державними підприємствами з різноманітними комерційними структурами. Тепер останні вважають, що за нових правових обставин у них з’явився шанс повернути назад колесо історії.

Сумнівне рішення КСУ

За офіційними даними Управління зовнішніх комунікацій Національного антикорупційного бюро, з січня 2016 року по червень 2019-го цим відомством було подано до господарських судів 44 позови про визнання недійсними договорів, які були укладені керівниками державних підприємств. Таке право йому було надано пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про НАБУ», який згаданим рішенням КСУ визнаний неконституційним і втратив чинність. Загалом станом на 15 серпня 2019 р. із названої кількості позовів господарськими судами України було задоволено 36. За ухваленими ними рішеннями було визнано недійсними 102 правочини, що створило передумови для повернення на користь держави 6,39 мільярдів гривень.

У рішенні КСУ від 5.06.2019 р. чітко написано, що воно набирає сили з моменту ухвалення, тобто, як і будьякий інший нормативний акт, зворотної сили не має, тобто за долю судових рішень, ухвалених за позовами НАБУ, що вже пройшли усі три інстанції, начебто переживати не варто. Але з будь-якого правила є виключення і, згідно з Конституцією України, закон усе ж таки іноді може мати зворотну силу, якщо це звільняє осіб від відповідальності або пом’якшує їх становище. Маючи таку зачіпку, керівники комерційних структур, які мали зиск від виконання вигідних для них, але невигідних державі договорів із державними підприємствами, масово подають заяви про перегляд судових рішень даної категорії за так званими виключними обставинами.

Одна з таких справ стосується відносин між Публічними акціонерними товариствами «Азот» і «Черкасиобленерго». Про перше з них відомо, що воно опосередковано належить «віденському в’язню» Дмитру Фірташу. Трохи відволікаючись від основної теми, нагадаємо, що цьому чоловікові також опосередковано належить ще низка гігантів хімічної промисловості України, які виробляють мінеральні добрива, а ще половина газорозподільних підприємств, що в народі іменуються облгазами. Такий інтерес із його боку до цих двох галузей аналітики пов’язують з тим, що головною сировиною для виробництва міндобрив є природний газ, а облгази, внаслідок маніпуляцій з дешевим газом, призначеним для соціальних потреб, мають можливість постачати цю сировину для хімпрому за цінами нижче ринкових. Однак у нашому випадку махінації були пов’язані не з газом, а з електроенергією.

Що ж стосується іншого учасника цієї історії — ПАТ «Черкасиобленерго», то в його статутному капіталі частка держави складає 71%, а її розпорядником є Фонд державного майна України, тож інтерес правоохоронних органів до його діяльності є цілком зрозумілим. Й немає нічого дивного в тому, що у 2017 році НАБУ, користуючись своїм законним правом, подало до господарських судів низку позовів про визнання недійсними тих договорів, укладених керівниками цього товариства, які, на думку детективів були укладені з метою розкрадання державних коштів.

Борги «вішали» на фіктивну фірму

Відправною точкою даного процесу слід вважати 11 липня 2016 р., коли працівниками вказаного відомства було відкрите кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України. В ході розслідування було встановлено, що керівництво «Черкасиоблнерго» платило багатомільйонні суми різноманітним, здебільшого фіктивним, комерційним структурам за поставку неіснуючих товарів і надання неіснуючих послуг.

Особливу увагу детективів привернули чотири договори цього ПАТ з Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» про надання останній поворотної фінансової допомоги, з якої на момент початку розслідування не було повернуто 14 мільйонів гривень. І саме з цією дуже цікавою й хитрою компанією був пов’язаний договір, про який ідеться в нашій розповіді.

З відкритих повідомлень засобів масової інформації можна дізнатися, що ХК «Енергомережа», у 2014—2016 роках проводила агресивну дисконтну скупку кредиторських зобов’язань промислових підприємств перед місцевими енергодистрибуційними компаніями і за півтора року роботи вивела з «Запоріжжя-», «Харків-» і «Черкасиобленерго» до двох мільярдів гривень.

Пояснимо це більш зрозумілою мовою. Уявіть собі, що один з гігантів вітчизняної хімічної індустрії — черкаське ПАТ «Азот» заборгувало місцевому постачальнику електроструму — ПАТ «Черкасиобленерго» 100 мільйонів гривень. Аби не платити ці гроші «азотівці» (чи то за хабар, чи то «за спасибі») домовляються з «енергетиками» повісити борг на підставну фірму в особі ХК «Енергомережа». Для цього укладається тристоронній договір про переведення боргу, відповідно до якого «Азот» уже нічого не винен «Черкасиобленерго», зате «Енергомережа» виявляється йому винною ті 100 мільйонів гривень. І таких договорів ця холдингова компанія понаукладала з різними обленерго, як уже зазначалося, на суму близько двох мільярдів гривень.

Після того, як НАБУ почало розкручувати цю справу, генеральний директор «Енергомережі» і колишній народний депутат України Дмитро Крючков дременув за кордон, був оголошений в розшук, затриманий правоохоронними органами Німеччини та екстрадований в Україну, але 22 квітня 2019 року вийшов на волю під заставу 7 мільйонів гривень, які йому визначив Солом’янський районний суд Києва, хоча прокурор просив 346 мільйонів.

Але задовго до того НАБУ подало до Господарського суду Києва позов про визнання недійсним укладеного ще 23 січня 2015 року тристороннього договору про переведення боргу між «Азотом», «Черкасиобленерго» і «Енергомережею». Суд рішенням від 9 березня 2017 року позов задовольнив. Підставою для цього стала та обставина, що ця угода суперечила вимогам Закону України «Про електроенергетику». Не занурюючись надто глибоко, пояснимо, що електричний струм — це специфічний товар, поводження з яким, в тому числі й купівля-продаж якого, вимагає дотримання певних правил. Одне з них полягає в тому, що статус постачальника і споживача закріплений за конкретними суб’єктами господарювання і не може делегуватися іншим особам, зокрема й шляхом укладення договорів про переведення боргу. В народі у таких випадках кажуть «назвався грибом — лізь у кошик».

Дане рішення було залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 р. і Вищого господарського суду України від 22 серпня 2017 р. В такий же спосіб були задоволені позови НАБУ й стосовно ще шести аналогічних договорів між цими ж трьома підприємствами. Наслідком ухвалення цих рішень було те, що черкаський «Азот» мусить сплатити енергетикам усі свої борги.

Загалом за наслідками судово-позовної роботи НАБУ по справі «Енергомережі» станом на даний час на рахунки Публічних акціонерних товариств «Запоріжжяобленерго» і «Черкасиобленерго» вже зараховано 175 мільйонів гривень і ця робота триває. Але на початку липня до Касаційного господарського суду надійшла заява ПАТ «Азот» про перегляд попередніх судових рішень за виключними обставинами.

Провальна катавасія з відводом суддів

До остаточного завершення розгляду даної справи ще далеко, але вже явно видно, що сторона заявника намагається її завести у процесуальні нетрі. Так, 8 серпня представник «Азоту» адвокат Роман Мадригеля подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а коли йому в цьому було відмовлено, заявив відвід колегії суддів, яку складали Наталя Волковицька, Сергій Могил і Олексій Случ. Визнавши дану заяву необгрунтовано, ці судді все ж таки ухвалили передати її для вирішення іншим суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Цей жереб випав судді Віталію Зуєву, котрий проаналізував кожний довід заяви. Перший із них стосувався упередженості зазначеної колегії суддів у зв`язку з відмовою у задоволенні поданого ПАТ «Азот» клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати. Другий був пов’язаний із заінтересованістю цих суддів у прийнятті рішення на користь позивача. Щодо третього пункту, то в ньому адво кат Мадригеля послався на висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність суддів Наталі Волковицької та Сергія Могила критеріям доброчесності та професійної етики, як на додаткову обставину, що свідчить про залежність та упередженість колегії суддів.

Варто зазначити, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) відвід повинен бути заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про його підставу заявнику не могло бути відомо. Констатувавши той факт, що основною підставою подання зави про відвід стала відмова колегії суддів у задоволенні клопотання ПАТ «Азот» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суддя Зуєв зазначив, що це було процесуальне рішення, яке випливає з дискреційних повноважень суду, а незгода тієї чи іншої сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Слідом за цим автоматично був спростований довід про заінтересованість суддів у прийнятті рішення на користь НАБУ, оскільки він грунтувався виключно на факті їх відмови передати справу до Великої Палати. З третім пунктом в адвоката теж нічого не вийшло: суд критично оцінив довід, пов’язаний з висновками Громадської ради доброчесності, оскільки вони були предметом оцінки Вищої кваліфікаційної комісії суддів і не знайшли свого підтвердження. Крім того ці висновки не стосуються справи, що слухається і ніяк не свідчать про позитивне чи негативне ставлення Волковицької і Могила до НАБУ або черкаського «Азоту».

На підставі викладених висновків Віталій Зуєв відмовив у задоволення адвоката Мадригелі про відвід, а згадана колегія суддів 13 серпня ухвалила відновити провадження у справі. Отже, найцікавіше ще попереду.

Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути