Чорні дірки добового балансування ринку газу, або Укртрансгаз проти НКРЕКП

Юрій Котнюк,
ЮВУ

У першому кварталі поточного року в економічно-правовому житті країни сталися дві дуже пов’язані одна з одною події. Сьомого лютого Окружний адміністративний суд Києва в особі судді Віталія Катющенка після шестимісячних роздумів нарешті призначив до судового розгляду по суті справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про скасування останніх змін до Кодексу газотранспортних систем, які фактично унеможливлюють накладення стягнень за несанкціонований відбір газу. А 1 березня «урочисто» була запущена система добового балансування ринку природного газу. Але за тих правил гри, які встановлює Кодекс ГТС у його оспорюваній редакції, вказане нововведення нагадуватиме дорогу систему відеос постереження, яка точно фіксуватиме, де й коли сталася крадіжка, але при цьому не допоможе ні попередити злочин, ні покарати злочинця.

Звідки беруться небаланси?

Добове балансування, яке запроваджене в усіх розвинутих країнах Європи, є своєрідним індикатором зрілості ринку природного газу. Завдяки його функціонуванню підприємець може придбати для свого підприємства газ за порівняно дуже дешевою ціною, навіть якщо цього об’єму вистачить лише на кілька днів роботи, а придбаний газ знаходиться на іншому кінці континенту. Такому споживачеві, звичайно, не будуть гнати невеличку партію через усю Європу, а в найкоротший термін «штовхнуть» той самий обсяг палива й тої ж самої енергетичної цінності з найближчого газосховища. А спеціальна комп’ютерна програма, яку в даному випадку вузькі фахівці називають інформаційною платформою, сама порахує, яку саме дірку краще всього буде заткнути тим газом, який зберігає в тому чи іншому газосховищі продавець, котрий знаходиться на іншому кінці континенту.

Україна, в якій до 1 березня функціонувала система місячного балансування, взяла на себе обов’язок запровадити добове балансування ще у 2014 році, коли підписувала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Урядовці довго тягнули й попервах призначили цей урочистий день на 1 липня 2018 року, але тричі його переносили. Спочатку ніяк не могли створити чи придбати таку розумну програму, потім почалися перешкоди із наповненням бази даних для неї. Розпорядник інформаційної платформи в особі АТ «Укртрансгаз», яке по суті є стовідсотково дочірнім утворенням НАК «Наф тогаз України», нарікало на те, що оператори газорозподільних систем (облгази) неналежним чином надають реєстри своїх клієнтів. Ті у відповідь заявляли, що вони все дають вчасно і в належному вигляді, тільки Укртрансгаз зайве до них прискіпується, бо вбив собі в голову, ніби йому підсовують липу.

Слід зазначити що Нафтогаз і Укртрансгаз, який є оператором газотранспортної системи, із самого початку вважали, що головна мета заміни місячного балансування на добове полягає зовсім не в тому, щоб блискавично обслуговувати забаганки учасників ринку природного газу, а для того, аби вчасно виявляти небаланс газу (так називають, різницю між реально відібраним і задекларованим споживачем об’ємом газу). Тут слід зазначити, що газ у трубі — це дещо специфічний товар. То на автозаправній станції у бак автомобіля заллють рівно стільки бензину, за скільки заплатив водій, і якщо цей бензин закінчиться, машина далі не поїде. У випадку ж із газом покупець може заплатити наперед, може частково — у вигляді завдатку, а то й взагалі після надходження товару, але газ усе одно качатиметься йому по трубі. Постачальник поставить питання про те, щоб перекрити вентиль споживачеві лише тоді, коли в нього виникнуть дуже серйозні підстави сумніватися в тому, що клієнт взагалі з ним коли-небудь розрахується. А до того нехай бере блакитне паливо, але при цьому регулярно звітує, скільки взяв. Так от, дані про те, скільки було відпущено оператором газотранспортної системи і скільки було відібрано споживачем у наших українських реаліях доволі часто не сходяться. М’яко кажучи, це називається небалансом, грубо кажучи несанкціонованим відбором, а з точки зору Укртрансгазу — це взагалі крадіжка.

Оператор проти регулятора

Про найбільш вагомі причини небалансів, в яких оператор ГТС бачить винуватими облгази, вже докладно розповідалося в наших минулих публікаціях. У першу чергу — це занижені урядові норми споживання газу для домогосподарств, не обладнаних лічильниками газу. Кабмін написав, що споживачі від конфорки палять у середньому три метри на одну особу в місяць, і облгаз у своїх звітах про відбір газу з ГТС так і мусить писати. А люди-то споживають на порядок вище — якщо вірити міністру енергетики й вугільної промисловості Ігорю Насалику, в масштабах усієї країни щороку виходить різниця у 383 млн кубометрів. Це і є той небаланс, відповідальність за який покладається на операторів газорозподільних систем.

Друга причина — так звані морозні коефіцієнти. Облгази приймають із ГТС паливо, яке їм подає Укртрансгазу, в об’ємах, котрі приведені до стандартних умов. Тобто так, ніби воно передане при температурі плюс двадцять градусів за шкалою Цельсія. Зате домогосподарствам вони дають цей газ у тому об’ємі, в якому порахують їхні побутові лічильники. А оскільки в наших кліматичних умовах кількість днів, коли повітря холодніше за 20°С, значно перевищує кількість днів, коли воно тепліше за вказану позначку, то на повірку формально виявляється, що оператори ГРС передають населенню менше газу ніж узяли його з ГТС. За підрахунками Асоціації газового ринку України щорічна різниця становить від 300 до 500 мільйонів кубометрів газу.

Згідно Кодексу газотранспортної системи в тій редакції, що була до 27 грудня 2017 року, такий небаланс карався стягненням з винного облгазу вартості несанкціоновано відібраного палива за ринковою ціною та ще й зі штрафними коефіцієнтами. Але в названий вище день НКРЕКП ухвалила постанову № 1437, якою внесла зміни до Кодексу ГТС і які фактично знищили налагоджену систему переслідування порушників. Якщо раніше вся відповідальність за небаланси лягала на облгази, то тепер, образно кажучи, шанси знайти винного дорівнюватимуть шансам знайти вітра в полі.

Саме ця обставина спонукала Укртрансгаз влітку 2018-го подати до суду позовну заяву про скасування згаданої постанови НКРЕКП, оскільки нею «позивача було зобов’язано віддавати власний технологічний ресурс природного газу іншим особам, було суттєво обмежено право позивача на отримання достатнього розміру фінансового забезпечення, а також визначено як підставу для виникнення, зміни та припинення прав та обов’язків суб’єктів ринку природного газу не правочини таких суб’єктів, а лише наміри щодо їх вчинення». Юристи Укртрансгазу також написали, що цим самим енергорегулятор порушив низку законів України, зокрема положення статті 185 Кримінального кодексу України, яка називається «Крадіжка». Таким чином НКРЕКП фактично було обвинувачено чи то в пособництві крадіям, чи то у співучасті з ними.

Утім суд не розділив такого драматичного настрою позивача й заяву про зупинення дії постанови в порядку забезпечення позову не задовольнив, вказавши, що «надання правової оцінки протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту підлягає з’ясуванню виключно під час судового розгляду даної справи». Простіше кажучи, коли розглянемо позов по суті, тоді й вирішимо, скасовувати постанову, чи ні, а до того зупиняти її дію не станемо.

Навіщо Фірташу ця морока?

Якщо ж поглянути на цю ситуацію з точки здорового глузду, то маємо той випадок, коли держава однією рукою ставить підприємців у такі умови, коли в них немає іншого виходу, як порушувати закон шляхом крадіжки газу, а другою рукою дає їм можливість уникнути за це покарання. Очевидно, це робиться в рамках політичної доцільності: Нафтогаз на пару з Укртрансгазом гризеться з табором облгазів і спарених із ними газзбутів, а у виграші залишається населення, яке мало того що платить за газ ціну нижчу за ринкову, а ще й має можливість зекономити якусь дещицю на занижених нормах і морозних коефіцієнтах.

За таких обставин виникає логічне запитання: а навіщо власникам цих самих облгазів і газзбутів здалася ця морока з постачанням і розподілом пільгового газу населенню? Чи не простіше було би мати справу з більш дисциплінованим у цьому відношенні промислово-комерційним сегментом, а розбещений житлово-комунальний сектор віддати Нафтогазу з його «дочками», які вже давно того домагаються, і нехай вони розіб’ють собі лоба. Але видно щось спонукає Дмитра Фірташа і подібних йому олігархів, котрі свого часу скупили облгази, щосили триматися за можливість мати доступ до пільгового соціального газу.

Відповідь ми частково знаходимо в публічних заявах очільника Нафтогазу Андрія Коболєва, який поділився враженнями від перших підсумків запровадження добового балансування. За його словами, система з усією переконливістю показала очевидні факти, підтверджені електронним цифровим підписом відповідальних осіб газзбутів. І полягають вони у тому, що ці газопостачальні підприємства, отримуючи від Нафтогазу призначене для населення паливо за пільговими цінами, частково перепродували його комерційним компаніям за ринковою ціною. «Вважаю, що ця ситуація повинна стати приводом для детального розслідування», — додав очільник Нафтогазу.

У свою чергу оператори ГРС, об’єднані в так звану Регіональну газову компанію, написали полум’яне звернення до Кабміну, НКРЕКП і Європейського Союзу, в якому запевняли, що Укртрансгаз займається маніпуляціями і фальсифікаціями, крадькома вносячи від імені облгазів викривлені відомості до інформаційної платформи. Цікаво, що попри такі серйозні звинувачення, жодна зі сторін конфлікту не повідомила про те, що нею були подані відповідні заяви до правоохоронних органів про зловживання її опонентами службовими повноваженнями, перевищення ними влади, чи принаймні, службове підроблення. Зрозуміло, що нині органи прокуратури настільки заледащіли, що вже недалекий той час, коли суди взагалі перестануть виносити обвинувальні вироки по категорії посадових злочинів, але нашим героям все ж таки слід було хоча би для годиться запастися офіційним папірцем про те, що вказані ву їхніх заявах відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо ж вони цього не роблять, значить самі не вірять у серйозність своїх обвинувачень і грають на публіку.

Що ж стосується способів вирішення глобального тристороннього конфлікту між Нафтогазом, НКРЕКП і облгазами, то він, швидше, за все вирішиться не в суді, а тоді, коли уряд перестане розбещувати населення пільговими цінами на газ..

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути