Судова практика
Дії лікаря-хірурга, який неналежно надав медичну допомогу неповнолітньому, що призвело до смерті хворого, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 140 КК
11 квітня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 443/284/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника лікаря, який несвоєчасно встановив діагноз, що призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану неповнолітнього, розвитку незворотніх ускладнень, і врешті – його смерті.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, засуджено лікаря-хірурга за ч. 2 ст. 140 КК України за те, що він неналежно виконав свої професійні обов’язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті неповнолітнього хворого.
У касаційній скарзі захисник зазначав про відсутність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та про відсутність у його діях складу цього злочину.
Згідно з висновком Верховного Суду матеріали кримінального провадження вказують, що в ході судового провадження засуджений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, не визнав та, зокрема пояснював, що стався неординарний, атиповий та казуїстичний випадок. При цьому діагноз ним було виставлено вчасно, після перших проявів кишкової непрохідності.
Читайте також: Джерелом обізнаності лікаря про стан здоров’я вагітної пацієнтки є не лише її амбулаторна картка
Частиною 2 ст. 140 КК України передбачено кримінальна відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
Під невиконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов’язків – вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого).
Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду).
Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, несвоєчасне встановлення засудженим хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану неповнолітнього, розвитку незворотних ускладнень, що в свою чергу призвело до тяжких наслідків, а саме смерті неповнолітнього. У записах засудженого було виявлено виправлення та підтирання в записах та часу. Надана медична допомога засудженим не відповідала клінічним протоколам МОЗ України по наявній у хворого патології. Таким чином, мало місце неналежне виконання своїх професійних обов’язків засудженим.
Верховний Суд вирішив, що такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Отже, дії засудженого перебувають у причинному зв’язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього хворого.
Підготував Леонід Лазебний
