Судова практика
Дії військовослужбовця, який спочатку погрожував побоями начальникові а потім умисно вбив його, підлягають кваліфікації як убивство у зв’язку з виконанням особою службового обов’язку
11 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 225/381/19 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який убив старшого по позиції.
Військовослужбовець погрожував заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові у зв’язку з виконанням ним обов’язків військової служби в умовах особливого періоду, а потім умисно вбив його.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, його було засуджено за ч. 3 ст. 405, п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що рішення судів є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки в їх основу покладено суперечливі докази.
Читайте також: Умисне вбивство командира його підлеглим утворює склад злочину умисного вбивства особи у зв’язку з виконанням нею службового обов’язку
Верховний Суд вказав, що з висновку судово-медичної експертизи убачається, що при дослідженні трупа потерпілого було виявлено одне вогнепальне кульове поранення грудної клітки. Це ушкодження утворилося незадовго до смерті внаслідок пострілу із вогнепальної стрілецької зброї, патрон якої був заряджений оболонковою кулею.
Також судом було досліджено інші докази, зокрема: протоколи тимчасового доступу до речей і документів, огляду предметів, витяг з кримінального провадження, лікарське свідоцтво про смерть потерпілого висновки судово-медичного обстеження, судово-психіатричної експертизи, судово-медичних імунологічних експертиз крові та інші.
Дослідивши висновки експертиз, проведених у кримінальному провадженні, суд зазначив, що вони не суперечать показанням свідків та навпаки з ними узгоджуються, а також з протоколами слідчих експериментів та з іншими доказами по справі, що свідчить про застосування військовослужбовцем насильства до начальника та умисного вбивства останнього. Зокрема, було встановлено, що між ним та потерпілим був конфлікт, засуджений був розлючений на потерпілого, оскільки він сховав пляшку горілки, щоб інші не вживали спиртні напої, а несли службу. Засуджений сказав, що вб`є потерпілого, хоча останній мав повноваження наказати не вживати спиртні напої, бо був старшим по позиції, намагався нанести тілесні ушкодження потерпілому, хотів вдарити у живіт і по обличчю, однак той відхилився і побіг на інше подвір`я, а засуджений погрожував потерпілому та побіг за ним.
Установивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого у погрозі заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові у зв’язку з виконанням ним обов’язків військової служби, вчиненої в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а також в умисному вбивстві особи у зв’язку з виконанням цією особою службового обов’язку, та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 405, п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
З такими висновками погодився і Верховний Суд та вказав, що суд апеляційної інстанції перевірив всі доводи апеляційної скарги засудженого та дав на них ґрунтовні відповіді.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
