Судова практика
Для кваліфікації тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб – учасників бійки слід встановити, що вони діяли спільно задля єдиного злочинного результату
15 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/18956/18 задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши, що якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їхні дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв.
Місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 1 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження). Цим же вироком засуджено ще одну особу за ч. 2 ст. 121 КК (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого), судові рішення щодо якої у касаційному порядку не оскаржувалися.
Апеляційний суд скасував вирок і ухвалив у новий, яким першого обвинуваченого також визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджував, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про необхідність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 121 КК, натомість місцевий суд правильно встановив, що правопорушники під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому діяли кожен сам по собі (не спільно). З огляду на це сторона захисту стверджувала, що кожен із засуджених повинен нести відповідальність за спричинення тих тілесних ушкоджень, які він безпосередньо заподіяв, відтак протилежні висновки апеляційного суду є необґрунтованими.
Читайте також: Неконкретизований умисел на заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого виключає відповідальність за замах на умисне вбивство
Верховний Суд вказав, що підставою для перекваліфікації місцевим судом дій фігуранта із ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 125 КК стали досліджені цим судом висновок судово-медичної експертизи та показання експерта в суді першої інстанції, а саме, що при проведенні СМЕ в області голови потерпілого виявлено 3 (три) тілесні ушкодження, зокрема в лівій тім’яно-скроневій ділянці та в обох очних ділянках по синцю овальної форми, в м’яких покривах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в скронево-тім’яно-потиличній ділянці зліва крововилив у вигляді геморагічного просякнення розмірами 15х12 см. Таке велике ушкодження, яке і стало причиною смерті потерпілого, могло виникнути від декількох ударів (не виключається нанесення таких ударів ногами) в одне місце. Від ударів рук – малоймовірно, однак одного падіння потерпілого з положення стоячи і удару головою об тверду поверхню достатньо для утворення такого ушкодження.
Також місцевий суд дослідив відеозаписи із камер відеоспостереження та показання свідків – очевидців події та встановив, що під час нанесення потерпілому іншим фігурантом тих тілесних ушкоджень, що спричинили наслідок у вигляді закритої черепно-мозкової травми, він будь-якої участі не брав та будь-якими своїми діями не полегшував спричинення іншим фігурантом тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Хоча він і розпочав бійку першим та першим наніс тілесні ушкодження потерпілому, вони не вплинули на стан потерпілого та його здатність продовжувати свої активні дії.
Читайте також: Неконкретний умисел та необережне ставлення до настання наслідку у виді смерті потерпілого не утворюють складу умисного вбивства
Неналежне дослідження усіх обставин призвело до передчасних висновків апеляційного суду про те, що обидва правопорушники щодо потерпілого діяли групою осіб, тобто спільно без попередньої домовленості між собою. При цьому цим судом не наведено беззаперечних аргументів на спростування тверджень місцевого суду про те, що фігуранти під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому діяли кожен сам по собі, а не спільно.
Верховний Суд наголосив, що констатуючи спільність діянь співучасників необхідно встановити, що кримінальне правопорушення вчинюється їхніми об’єднаними, спільними зусиллями. Кожен із співучасників робить свій внесок у вчинення спільного кримінального правопорушення. Спільність такої діяльності полягає у тому, що вона має взаємодоповнюючий і взаємообумовлений характер. Співучасники діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.
Висновок про спільність дій осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, необхідно робити на підставі детального аналізу всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності. Однак для констатації спільності посягання необхідно чітко встановити факт усвідомлення кожним зі співучасників спільності вчинення діяння. Лише спільне вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння може тягнути за собою настання спільного наслідку, який спричинений таким діянням (діяннями).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції не здійснив належної судової перевірки в частині наявності в діях фігуранта складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та не обґрунтував своїх висновків з дотриманням стандарту доведення поза розумним сумнівом, скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
