Для встановлення цивільного делікту не досить кримінальної преюдиції

Колегія суддів ВС наголосила, що для покладення на юридичну особу відповідальності, необхідна наявність як загальних умов делікту (протиправна поведінка працівника; причинний зв’язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов.

21 травня 2018 р. Верховний Суд постановою у справі № 914/1079/17 скасував рішення апеляційного суду з підстав недоведеності складу цивільного правопорушення.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Добротворець» отримав субвенцію на придбання парогенератору згідно з районною бюджетною програмою підтримки сільгоспвиробників у сумі 30 500 гривень. За фактом незаконного отримання цих коштів було порушено кримінальне провадження.

За клопотанням прокурора ухвалою  місцевого суду 14 липня 2014 р. голову кооперативу звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження. Своє рішення суд мотивував тим, що відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості минуло два роки.

Керівник міської прокуратури звернувся з позовом до господарського суду щодо відшкодування шкоди, спричиненої відповідачем. Рішенням місцевого суду у позовних вимогах відмовлено, оскільки прокурор не довів шкоди завданої районному бюджетові.

Постановою апеляційного попереднє рішення скасовано, позовні вимоги задоволено. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що ухвалою районного суду у кримінальному провадженні встановлено неправомірність дій голови кооперативу, а також встановлено причинно-наслідковий зв’язок між діями посадової особи кооперативу та заподіяною шкодою.

Верховний Суд зазначив, що місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги ухвалу суду про закриття кримінального провадження як  преюдиційний документ.

Однак суд апеляційної інстанції використав ухвалу про закриття кримінального провадження як преюдиційне рішення, та на її підставі зробив висновок про доведеність вини голови кооперативу та негативних наслідків його дій.

Колегія суддів наголошуючи на ч. 4 ст. 35 ГПК (в редакції до 15 грудня 2017 р.¹), зазначила, що преюдиційне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв’язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою – роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов’язків).

Верховний Суд вказав, що прокурор не надав доказів, які б свідчили про наявність у діях голови кооперативу всіх ознак делікту, а саме: протиправної поведінки працівника кооперативу; причинного зв’язку між такою поведінкою і шкодою; вини особи, яка завдала шкоду.

Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного, залишив у силі рішення місцевого суду.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення.

¹ В чинній редакції ГПК ч. 6 ст. 75 «Підстави звільнення від доказування»: Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. – Л. Л.

Поділитися

Твітнути