Судова практика
Для встановлення права спільної сумісної власності на збудоване житло важливим є період оплати, а не дата укладення договору інвестування
5 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/2493/16-ц дійшов висновку, що при вирішенні спору стосовно поділу нерухомого майна, набутого за договором інвестування в будівництво особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, визначальним є період сплати пайових внесків на об’єкт інвестування.
Жінка звернулася до суду з позовом до чоловіка про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на частину нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.
Позовна заява вмотивована тим, що з січня 2012 р. сторони почали проживати однією сім’єю без реєстрації шлюбу, були пов’язані спільним побутом, мали спільний бюджет та разом вели домашнє господарство, інвестували у будівництво житла. Вже після реєстрації шлюбу та народження дитини відповідач зареєстрував право власності на збудовану квартиру на себе, заперечує право власності позивачки на спірну квартиру та чинить їй із сином перешкоди у користуванні житлом.
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено. Апеляційним судом рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що позивачка не надала доказів на підтвердження її участі у придбанні спірної квартири та факту спільного проживання сторін до укладення шлюбу.
У касаційній скарзі позивачка зазначала, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги докази відповідача, надані ним на підтвердження придбання спірної квартири за власні кошти до укладення шлюбу, зокрема договір інвестування від 01 серпня 2011 р., укладений між ним як фізичною особою, та ним же як ФОП.
Верховний Суд вказав, що встановивши, що із січня 2012 р. до 9 червня 2012 р. сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов’язки, притаманні подружжю, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт проживання сторін у справі однією сім’єю без реєстрації шлюбу в зазначений період та правильно визнав придбану квартиру спільною сумісною власністю.
Суд першої інстанції також правильно визначив, що державна реєстрація права власності на новостворене майно відбулося вже у шлюбі, що відповідно до ст. 74 СК України надає підстави для висновку про виникнення права спільної сумісної власності на квартиру, кошти на будівництво якої витрачено саме у період проживання однією сім’єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України. Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя.
Апеляційний суд помилково взяв до уваги як доказ придбання спірної квартири за власні кошти до реєстрації шлюбу договір інвестування, укладений між відповідачем як фізичною особою та ним же як ФОП, укладений до початку спільного проживання сторін. оскільки матеріали справи не містять оригіналу договору і суди не досліджували його. Інших належних і допустимих доказів на спростування факту набуття майна під час спільного проживання із позивачкою та відповідно презумпції спільності права власності на майно, набуте під час спільного проживання, відповідач не надав.
Отже, Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення міськрайонного суду.
Підготував Леонід Лазебний
