Для визнання стягувача правонаступником у виконанні судового наказу не обов’язкове виконавче провадження

Верховний Суд вирішив замінити сторону в кредитному зобов’язанні, зазначивши, що в разі вибуття кредитора на підставі відступлення права вимоги, він замінюється правонаступником поза межами виконавчого провадження.

25 квітня 2018 р. Верховний Суд (колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду) у порядку спрощеного провадження задовольнила скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» на рішення судів попередніх інстанцій.

18 вересня 2009 р. Житомирський районний суд видав судовий наказ про стягнення коштів (заборгованості) за кредитним договором з 3-х осіб солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 26 травня 2016 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» (далі – ПАТ «Вектор Банк») укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

Того ж дня між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до заявника, у зв’язку з чим у листопаді 2017 р. ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до Житомирського районного суду з заявою про заміну стягувача з виконання судового наказу від 18 вересня 2009 р.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог з огляду на відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки заявник мав лише статус правонаступника і не був стороною у справі про видачу судового наказу. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» задоволено частково: суд погодився, що ТОВ «Українська факторингова компанія» як правонаступник має право стати стороною виконавчого провадження. Проте, оскільки виконавчого провадження на момент подання скарги не було,  апеляційну скаргу в повному обсязі не було задоволено.

Звертаючись до Верховного Суду, скаржник доводив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимог статей 512, 514 ЦК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України про те, що у разі вибуття кредитора у зобов’язанні на підставі відступлення права вимоги, він замінюється правонаступником поза межами виконавчого провадження.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія», вмотивувавши своє рішення тим, що, по-перше, під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов’язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» спочатку був замінений на ПАТ «Вектор Банк» на умовах договору про відступлення права вимоги, а потім на основі такого ж договору між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія», остання стала правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні.

Також Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли заміна кредитора відбувається шляхом відступлення права вимоги, така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження (аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 р. у справі № 6-122цс13).

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» задовольнити та замінити стягувача – публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»  у виконанні судового наказу, виданого  18 травня 2009 р. Житомирським районним судом.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути