Судова практика
Для заявлення позову про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю виконавця, преюдиційне судове рішення про визнання її протиправною не є обов’язковим
22 лютого 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 203/798/20 задовольнив касаційну скаргу представника позивача у справі про протиправну бездіяльність виконавця.
Особа звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби, третя особа – Державна казначейська служба України, у якому просила стягнути на свою користь залишок коштів від реалізації на торгах її майна й відшкодувати завдану їй моральну шкоду.
За рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири позивача на торгах, були погашені його кредитний борг і судові витрати. Решту коштів (значну частину) за розпорядженням державного виконавця було перераховано на відкритий на ім’я позивача рахунок у банку, і за кілька днів вони були зняті в банкоматі.
Позивач вказував, що не отримував цих коштів. На підставі його заяви було розпочато розслідування за фактом заволодіння коштами з використанням персональних даних позивача для підробки заяви-анкети до банку та заяви до державної виконавчої служби.
Читайте також: Боржник під час примусового виконання судового рішення не може пред’являти позов про зняття арешту з майна
Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Апеляційний суд рішення районного суду скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив з тих мотивів, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме державним виконавцем йому було завдано шкоди. Позивач не довів, що перераховані кошти були зняті з рахунку не ним, а іншою особою, хоча згідно з висновком експертизи підпис на заяві про відкриття рахунку виконано не ним. Проте для оформлення цієї заяви було надано належним чином завірену копію паспорта саме позивача і він до правоохоронних органів про втрату паспорта не звертався.
Читайте також: Порушення виконавцем порядку надсилання копій документів боржнику обмежує право останнього на добровільне виконання рішення суду
Розглянувши касаційну скаргу представника позивача, Верховний Суд вказав, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов’язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Отже, безпідставними є доводи державного виконавця, викладеними як у запереченні на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі на рішення суду про те, що позивач не надав суду доказів протиправності дій державного виконавця, зокрема відповідного рішення суду і окремо не оскаржував дії державного виконавця.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Ураховуючи наведене та беручи до уваги принцип «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, Верховний Суд вважає, що у порушення наведених вище основних засад здійснення виконавчого провадження, у порушення своїх імперативних обов’язків, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем, про повернення коштів, які залишилися від реалізації на торгах майна, так і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана позивачем, державний виконавець зобов’язаний був пересвідчитися у тому, що така заява подана саме позивачем.
Державний виконавець зазначених дій не вчинив і у своїй апеляційній скарзі на рішення суду цього не заперечує, зазначаючи, що жодним законодавчим актом його не зобов’язано перевіряти, чи тією особою, яка подає заяву, подано цю заяву та її підпис.
Зазначене спростовується вказаними вище положеннями Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають, що державний виконавець мав відкласти вчинення виконавчої дії, тобто надання вказівки банку на перерахунок коштів, які залишилися від реалізації майна на торгах, до з’ясування обставин подання «незрозумілої» заяви від імені позивача, за відсутності його самого.
Ураховуючи, що державний виконавець не виконав обов’язку з повернення позивачу залишку коштів від реалізації на торгах майна, належного йому, Верховний Суд дійшов висновку, що він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належне йому майно (грошові кошти).
Підготував Леонід Лазебний
