Судова практика
ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства
6 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/1200/20 відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача, який доводив відсутність кровного споріднення із дитиною.
Чоловік звернувся до суду із позовом до жінки про виключення запису про батьківство, вказуючи, що під час перебування сторін у шлюбі в них народився син. В період 2010-2011 років мав непостійні відносини з відповідачкою, неодноразово на тривалий час виїжджав за межі України на роботу. Окрім того, позивачу стало відомо, що відповідачка в зазначений період мала близькі стосунки з іншим чоловіком, який і є справжнім батьком дитини.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що достатніх, належних та допустимих доказів відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік – батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини, відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (ст. 136 СК України).
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 7 травня 2009 р.).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, хоча і його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України.
Матеріали справи не містять клопотань її учасників про призначення судово-генетичної експертизи, право на звернення з якими їм суди роз`яснювали.
Оскільки достатніх належних та допустимих доказів відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, ВС погодився, що суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Підготував Леонід Лазебний
