Судова практика
До апеляційної скарги не обов’язково додавати клопотання про дослідження доказів, якщо не оскаржуються доведеність винуватості та кваліфікація
17 липня 2018 р. Верховний Суд у справі № 753/22203/16-к скасував ухвалу апеляційного суду, якою були визнані неусунутими недоліки апеляційної скарги прокурора.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки й покладено на неї обов’язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без руху та встановлено строк для усунення в ній недоліків. На виконання вказівок апеляційного суду прокурор подав скаргу з усуненими недоліками, яку було повернуто й визнано недоліки не усунутими. Апеляційний суд керувався п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК та зазначив про відсутність клопотання про дослідження доказів та відсутність вказівок на те, які саме докази необхідно дослідити.
Касаційній скаргу прокурор мотивував тим, що в апеляційній скарзі порушував питання щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість.
Крім того, прокурор зауважив, що у виправленій апеляційній скарзі він указував на те, що не вбачав необхідності у повторному дослідженні обставин, установлених судом першої інстанції, оскільки суд розглядав справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а тому, на його думку, таке рішення не може бути оскаржено на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися. Так ж самі доводи прокурор наводить і у своїй касаційній скарзі.
Розглянувши справу, Верховний Суд зазначив, що повертаючи прокурору апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що нова редакція скарги не містила клопотання про дослідження доказів, оскільки в ній звертається увага на дані, які характеризують особу, проте скаржник не просив їх дослідити і не вказував, які саме матеріали підлягають дослідженню в апеляційному суді.
Як убачається з апеляційних скарг прокурора, він визначив предмет оскарження вироку суду першої інстанції в частині призначеної форми відбування засудженим покарання, вважаючи, що районний суд недостатньо оцінив обставини, які впливають на вид призначеного покарання. Одночасно прокурор зазначав, що він не оспорює факту доведеності винуватості засудженого та кваліфікації його дій, а також звертав увагу на розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Суд першої інстанції у кримінальному провадженні визначив обсяг дослідження доказів на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, згідно з якою суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Прокурор в апеляційній скарзі не висловлював сумнівів щодо неповного дослідження доказів у кримінальному провадженні або з порушенням, не оспорював порядку дослідження доказів у ньому, а виключно вважав, що суд першої інстанції належним чином не оцінив обставин, які впливають на визначену форму відбування засудженим покарання.
Оскільки вимоги п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК, на які послався апеляційний суд, не є імперативною нормою права, тому висновки про невиконання вказівок суду апеляційної інстанції на цих підставах та за наведених вище обставин колегія суддів ВС визнала такими, що не дають достатніх підстав для повернення апеляційної скарги прокурора.
Таким чином, колегія суддів ВС дійшла висновку, що з урахуванням змісту апеляційної скарги прокурора та обґрунтування зазначених у ній вимог суд апеляційної інстанції мав достатньо підстав розглянути її та прийняти законне й обґрунтоване рішення в частині призначеного покарання.
Отже, Верховний Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора – скасував, а кримінальне провадження призначив на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
