Судова практика
Допомога при народженні дитини є допомогою самій дитині, а не її батькам
16 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 265/4175/16-а відмовив у задоволенні касаційної скарги управління соціального захисту, яким було відмовлено у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини з підстав пропущення заявницею строку на звернення за допомогою.
Особа звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання призначити та виплатити допомогу при народженні дитини. Позов обґрунтовувала тим, що в лютому 2014 р. в зв`язку з проведенням бойових дій на території Маріуполя змушена була виїхати із сім’єю до АР Крим до його окупації РФ, де народила сина. По факту народження сина їй було видано російське свідоцтво про народження дитини. У серпні 2015 р. вона із сім`єю повернулася до міста Маріуполя і звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Відповідач їй поштою направив рішення про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини через відсутність свідоцтва про народження дитини. На підставі судового рішення вона отримала українське свідоцтво про народження дитини і знову звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народження дитини. Однак відповідач знову відмовив їй, вмотивувавши своє рішення тим, що на час звернення не має законних підстав для призначення такої допомоги, оскільки сплив дванадцятимісячний строк з дня народження дитини.
Районний суд частково задовольнив позовні вимоги: визнав незаконним та скасував оскаржувані рішення щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов’язав Управління соцзахисту призначити та виплатити допомогу при народженні дитини.
Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове – про відмову в задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що станом на час отримання свідоцтва про народження сплинув строк для звернення позивача з відповідною заявою, встановлений ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811-XII і п. 44 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751. Вказані нормативно-праві акти не передбачають можливості поновлення зазначеного строку.
Касаційну скаргу позивачка обґрунтувала тим, що вона звернулась за допомогою при народженні дитини в межах 12-місячного строку, а ненадання повного пакету документів в розумінні Закону № 2811-XIІ не свідчить про те, що нею такий строк попущено.
Верховний Суд вказав, що позивачка заявила позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 р. у справі № 591/610/16-а, від 12 березня 2019р. у справі № 760/183158/16-а.
На виконання ст. 1 Закону № 2811-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1751, який визначає умови призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, передбачених указаним Законом.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Позивачка з об’єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з повним пакетом документів щодо надання копії свідоцтва про народження дитини, виданого Державою Україною, оскільки спочатку знаходилася на тимчасово окупованій території АРК. Рішення суду про встановлення факту народження дитини набрало законної сили 24 квітня 2016 р., свідоцтво про народження дитини позивачка отримала тільки 20 квітня 2016 р., тобто вже після спливу дванадцятимісячного строку після народження дитини.
На основі аналізу практики ЄСПЛ Верховний Суд дійшов висновку, що документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.
Підготував Леонід Лазебний
