Судова практика
Доведений факт участі в терористичній організації є закінченим складом злочину, безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчиняти конкретні злочини
13 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 296/806/21 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на неконкретність обвинувачення.
Фігурант справи, підтримуючи злочинні наміри діючої на території Донецької області терористичної організації «донецька народна республіка», будучи обізнаним про її протиправну діяльність, добровільно вступив до її підрозділів та брав активну участь в її діяльності.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, його засуджено за ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що пред’явлене його підзахисному обвинувачення неконкретне, оскільки не деталізовано, яким чином він вчинив інкриміновані йому дії.
Верховний Суд вказав, що фабула пред’явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 258-3, як участь у терористичній організації, та за ч. 2 ст. 260 КК України, як участь у діяльності непередбаченого законом збройного формування, викладена в обвинувальному акті, відповідає формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним поза розумним сумнівом.
В обвинувальному акті органом досудового розслідування були зазначені та в судовому засіданні судом встановлені всі передбачені ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і зазначені обставини відповідають складам вказаних кримінальних правопорушень. Диспозиція цих норм кримінального закону не вимагає доказування мотивів чи мети участі у терористичній організації та непередбаченому законом збройному формуванні, а також конкретних дій, вчинених особою в рамках діяльності відповідних формувань.
Участь у терористичній організації визнається закінченим злочином безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчинювати конкретні терористичні злочини. А тому визнання організації терористичною та доведений факт участі особи у цій організації є закінченим складом злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України, і не потребує доведення інших обставин.
Частиною 2 ст. 260 КК України встановлена відповідальність за участь у діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, виконання певних зобов’язань по здійсненню діяльності такого формування, при цьому обсяг та зміст виконуваних завдань на кваліфікацію дій особи за цією статтею не впливають. Деталізація вчинення особою конкретних дій, пов’язаних зі збройним опором чи участю в бойових діях може охоплюватись іншими складами кримінальних правопорушень.
Як убачається з матеріалів провадження та встановлено судами, фігурант, вступаючи до підрозділу незаконного збройного формування, розумів й усвідомлював мету його діяльності на території України, зокрема силовий опір армії та правоохоронним органам держави і створення умов для воєнного вторгнення рф на територію України, перебував у псевдовійськовому званні «майор», брав участь у його діяльності відповідно до визначених за ним обов’язків, зокрема: безпосередньо чинив збройний опір виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями ЗСУ шляхом участі у бойових діях, а також брав участь у заходах, направлених на популяризацію діяльності свого незаконного підрозділу серед цивільного населення.
Отже, у цій справі було встановлено дії, які вчиняв обвинувачений і які є ознакою складу інкримінованого йому злочину.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
