Судова практика
Факт державної реєстрації об’єкта нерухомості не виключає можливість його знесення в порядку, встановленому для самочинно побудованих об’єктів
7 квітня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/2791/13 скасувала рішення судів попередніх інстанцій, які вирішили, що державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Прокуратура звернулася в інтересах міської ради, архітектурно-будівельної інспекції з позовом до туристичної фірми про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач розпочав будівельні роботи без відповідного дозволу та оформлення документів на будівництво, а дозвіл виданий архітектурно-будівельною інспекцією є незаконним, оскільки стосується будівельних робіт з реконструкції двоповерхової частини готелю з надбудовою поверху, в той час як за цією адресою знаходиться двоповерховий житловий будинок з квартирами приватної власності, власники яких не надавали згоду на будь-яку реконструкцію. Однак, відповідач, закінчивши будівельні роботи, зареєстрував право власності на будівлю.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна виключає можливість знесення такого об`єкту нерухомості в порядку, установленому для самочинно побудованих об`єктів. Адже факт набуття права власності на нерухоме майно, навіть якщо будівництво такого майна було самочинним, дозволяє зробити висновок про втрату правового режиму такого майна як самочинного.
Постановою апеляційної інстанції провадження було закрите. Апеляційний суд доводи першої інстанції підтримав повною мірою, але водночас дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в інтересах держави в особі архітектурно-будівельної інспекції, адже спір у правовідносинах з органом, який діє в межах своїх владних повноважень, не належить до господарської юрисдикції.
Третя особа у даній справі – одна із мешканців будинку, звернулася із касаційною скаргою, посилаючись помилковість висновків судів. На думку скаржниці, факт реєстрації права власності не був предметом доказування в цьому спорі про знесення самочинного будівництва і не мав ніякого значення для вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що положення ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Таким чином, на думку колегії ВС, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 цієї статті.
Судами не були враховані порушення встановлених договором оренди земельної ділянки обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови, що виключає зміну режиму такого об’єкта та не виключає застосування правових наслідків щодо такого будівництва.
Підготував Леонід Лазебний
