Судова практика
Факт проживання однією сім’єю із військовослужбовцем до його загибелі має встановлюватися в порядку цивільного судочинства
18 січня 2024 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 р. у справі № 287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 р. у справі № 290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Особа звернулася до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби. Однак отримала відмову, в якій комісія Міністерства оборони України зазначила, що суд не встановив факту її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з загиблим військовослужбовцем, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов’язків.
Читайте також: Законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України
Таку відмову вважала протиправною, тому звернулася до окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім’єю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний адміністративний суд вказав, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім’єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначало, що справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу відносяться до юрисдикції судів загального судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову визначено ч. 2 ст. 245 КАС України. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
Водночас перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в ч. 4 ст. 172 КАС України про те, що не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначенні предметної юрисдикції спорів. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 р. у справі № 521/21255/13-ц).
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду постанову апеляційного адміністративного суду скасувала, а рішення окружного адміністративного суду змінила шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
