Судова практика
Юридичний факт загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України встановлюється в судовому порядку
5 грудня 2022 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/6057/19-ц задовольнив частково касаційну скаргу заявниці, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією рф.
Особа, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, російська федерація) про визначення статусу її чоловіка як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 3 липня 1954 р., просила встановити юридичний факт загибелі її чоловіка та батька її сина під час захисту Батьківщини у лютому 2015 р. на території Донецької та Луганської областей України внаслідок збройної агресії рф проти України.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством передбачено позасудову процедуру надання особам статусу сім`ї загиблого під час антитерористичної операції.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у позасудовому порядку встановлено, що військовослужбовець загинув та були видані відповідні висновки військово-лікарської комісії і встановлено причину травми, яка стала причиною смерті, а, отже, вказане не може бути встановлено у судовому порядку. Факт збройної агресії російської федерації проти України на Сході країни встановлено низкою нормативно-правових актів.
Читайте також: Факт визнання членом сім’ї загиблого військовослужбовця встановлюється за правилами цивільного судочинства
У касаційній скарзі заявниця зауважувала, що отримання нею від гуманітарних організацій допомоги залежить від наявності встановленого судом факту загибелі військовослужбовця внаслідок збройної агресії рф проти України. Водночас законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між пораненням, загибеллю військовослужбовців у зоні проведення бойових дій на сході України та військовою агресією рф.
Верховний Суд вказав, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву, не звернули уваги на суть та мету заяви, а саме: встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю її чоловіка та військовою агресією російської федерації проти України.
Розділивши її вимогу на встановлення факту смерті військовослужбовця та факту військової агресії російської федерації, суди, по суті, зробили висновок про те, що, у першому випадку, такі факти суди не встановлюють, а в другому, – про загальновідомість факту через закріплення його на державному рівні на підставі нормативно-правових актів.
Водночас, звернення заявниці в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу її чоловіка, як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р., Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України.
Відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявниці та її малолітньої дитини.
Отже, за висновком ВС, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у цій справі, не врахувавши, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини у лютому 2015 р. на території Донецької та Луганської областей України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.
Тому Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 р. у справі № 711/7922/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 р. у справі № 707/52/17, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Підготував Леонід Лазебний
