Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів або виключати його

24 червня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/6629/19 задовольнив касаційну скаргу позивачки, вказавши, що положення ч. 4 ст. 75 СК України не відповідають нормам ст.ст. 3, 8 та 48 Конституції України.

Дружина звернулася до суду з позовом до чоловіка про стягнення з нього на її утримання аліментів. Посилалася на важке матеріальне становище та потребу у постійному догляді й лікуванні.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Позивачці встановлено ІІ групу інвалідності довічно, внаслідок чого вона не працює та позбавлена можливості одержати будь-які додаткові джерела доходу, крім пенсії за інвалідністю.

Читайте також: Потерпілим від злочину «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» не може бути повнолітня працездатна особа, яка продовжує навчання

Суд першої інстанції задовольнив позов у зв’язку з тим, що позивачка отримує пенсію у розмірі одного прожиткового мінімуму, встановленого законом, однак ця пенсія має забезпечувати прожитковий мінімум. З огляду на тяжку онкологічну хворобу позивачка потребує коштовного лікування і пенсія покриває лише ці витрати.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у позові з мотивів, що позивачку не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 4 ст. 75 СК України.

Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що чинне законодавство у ч. 2 ст. 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. Йдеться про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов’язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

Читайте також: Право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі через встановлення вищої групи інвалідності визначається за законом, що діяв на день її встановлення

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати.

Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.

Аналіз норм СК України свідчить про те, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з його боку. Форми такого зловживання визначені у ч. 1 ст. 83 СК України.

Читайте також: Поєднання в одному провадженні вимог про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини не вимагає його розгляду за загальною підсудністю

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у ч. 1 ст. 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі ст. 75 СК України.

Один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності (онкологічного захворювання) така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.

Тобто, зміст ч. 4 ст. 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов’язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у цій справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги.

Призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв’язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що положення ч. 4 ст. 75 СК України, відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, не відповідають нормам ст.ст. 3, 8 та 48 Конституції України, тому суд її не застосовував.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути