Судова практика
Факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним із батьків у разі смерті іншого презюмується, а тому не потребує підтвердження рішенням суду
18 жовтня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/2736/24 задовольнив частково касаційну скаргу заявника, якому було відмовлено у відкритті провадження.
Батько звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та догляду малолітньої дочки без участі матері дитини.
Заяву мотивував тим, що мати дитини померла, а їх спільна дитина стала проживати разом з ним. Він самостійно та систематично здійснює виховання, догляд та матеріальне забезпечення дитини.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України з тих мотивів, що із заяви, з якою заявник звернувся до суду, вбачається спір про право, оскільки зазначені заявником обставини дають підстави вважати, що вимога фактично пов’язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України. При цьому жодних обставин існування перешкод у вирішенні ним питання щодо виховання, лікування чи навчання дитини без встановлення цього факту заявником суду не зазначено і доказів такого до заяви не додано.
Розглянувши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд нагадав, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, – позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб’єктністю, такі права та обов’язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
У ч. 1, 2 ст. 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що у цій справі вбачається спір про право, проте не звернув увагу на те, що мати дитини померла, що підтверджується поданими до заяви доказами, а тому батьківські права та обов’язки матері припинені. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану, зокрема свідоцтвом про смерть, та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб’єктністю, такі права та обов’язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. Тобто факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним з батьків у разі смерті іншого презюмується, у зв’язку з чим не потребує підтвердження рішенням суду.
За таких обставин суди не врахували, що подана заява про встановлення факту самостійного виховання та догляду дитини взагалі не підлягає судовому розгляду, а тому підставою для відмови у відкритті мав бути п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а не ч. 4 ст. 315 ЦПК України, як помилково вважали суди.
Тому Верховний Суд ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
