Судова практика
Факт вирішення спору в суді не є фактом виконання роботодавцем обов’язку провести повний розрахунок із колишнім працівником
13 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 810/451/17 дійшла висновку, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, стягується у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Позивач звернувся із позовом до адміністративного суду, в якому зазначив, що постановою адміністративного суду від 20 липня 2016 р. зі змінами, внесеними апеляційним судом, було визнано протиправним наказ Міністерства доходів і зборів України у частині підстави звільнення (зобов’язано вказати в підставі звільнення замість «звільнення за власним бажанням» на «у зв`язку з невиконанням Міністерством доходів і зборів України законодавства про працю»). Цим же рішенням суд стягнув з Міністерства на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 26 112,12 грн. При цьому позивач зауважив, що зазначену вихідну допомогу йому виплатили лише 28 грудня 2016 р., а повинні були виплатити 25 березня того ж року. З огляду це вимагав стягнути з Міністерства на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 57 919,68 грн за період з 25 березня 2016 року по 28 грудня 2016 р.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що до спірних правовідносин положення ст.116, 117 КЗпП України не застосовуються. За описаних обставин, зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінено на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
У касаційній скарзі позивач наполягав, що право позивача на отримання вихідної допомоги при звільненні, що виникло у нього на підставі ст. 44 КЗпП України, було порушено. Окружний адміністративний суд України захистив вже наявне право та постановою від 20 липня 2016 р. у справі № 826/5898/16 стягнув з роботодавця на користь позивача належну йому за законом вихідну допомогу. За умови правомірної поведінки відповідач повинен був виплатити позивачу вихідну допомогу в день проведення розрахунку, тобто 24 березня 2016 р.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення ст. 117 КЗпП України, вказала, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов’язок роботодавця.
Отже, відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, стягується у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на це, Велика Палата рішення судів скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
