Судова практика
ФОП не може бути одночасно притягнутий до відповідальності за КЗпП та КУпАП за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору
22 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1743/19 змінив рішення судів попередніх інстанцій в їх мотивувальній частині у зв’язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елемента принципу верховенства права, вказавши, що штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності.
ФОП звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень і постанови про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Вказував, що відповідач намагається двічі притягнути його до юридичної відповідальності за одне й те саме діяння за нормами ч. 2 ст. 265 КЗпП України та за ч. 3 ст. 41 КУпАП, оскільки районний суд визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, за що на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу, оскільки правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Таким чином, накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення є притягненням до того ж самого виду відповідальності за одне й те саме порушення вдруге, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України.
У касаційній скарзі Управління Держпраці, пославшись на постанову Верховного Суду від 6 березня 2019 р. у справі № 522/12566/18, звертало увагу на те, що відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП не є одним і тим самим видом відповідальності.
Верховний Суд вказав, що нормативне номінування штрафів за ст. 265 КЗпП України як фінансових санкцій та формальне відмежування їх законодавцем від адміністративно-господарських свідчить про здійснення формальної правової кваліфікації відповідно до національного законодавства в межах автономного виду відповідальності з тяжінням до означення фінансової відповідальності.
За цих умов, нормативних і фактичних підстав відносити штрафи за ст. 265 КЗпП України до заходів адміністративної відповідальності ВС не побачив.
Частина 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачають відповідальність для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому можуть збігатися суб’єкт відповідальності та вид порушення.
В умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи – підприємця за вказаними вище статтями провадження не є пов’язаними за своєю суттю, оскільки за цілями та застосовуваними санкціями не є взаємодоповнюючими, а передбачають подвійне застосування щодо однієї та тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним і надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення в діяльності юридичної особи та фізичної особи – підприємця не на користь останнього.
Правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України, ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України). Тому розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи – підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб’єкта права – фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус.
Отже, фізична особа – підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв’язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.
Підготував Леонід Лазебний
