Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не має бути тотожним складу вчиненого злочину

Стан сп’яніння сам по собі не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 286 КК України (порушення ПДР), і може бути врахований при призначенні покарання, як обставина що його обтяжує. 

21 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 682/956/17 касаційні скарги на вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком місцевого суду громадянина визнано винуватим у тому, що він   без посвідчення водія, у стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем і, порушуючи п. 1.5, підп. «а» п. 2.1, підп. «б» п. 2.3, підп. «а» п. 2.9, п. 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху, діючи недбало, проявив неуважність, маючи можливість завчасно виявити та виявивши пішохода, який рухався по правому краю проїзної частини в попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки, а саме наявності пішохода та зустрічного транспортного засобу, а також дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, унаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого, що спричинило його смерть.

Крім того, після спричинення ДТП обвинувачений, діючи з прямим умислом та з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що внаслідок його дій потерпілий перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження через отримані тілесні ушкодження, маючи при цьому реальну можливість ужити заходів для надання медичної допомоги потерпілому, не вжив їх: першої медичної допомоги не надав, швидкої медичної допомоги не викликав, самостійно постраждалого до лікувального закладу не відвіз і зник із місця ДТП, залишивши його без допомоги.

У касаційній скарзі прокурор заперечував законність і обґрунтованість висновків суду щодо неврахування вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння як  обставини, що обтяжує покарання. На його думку, стан алкогольного сп`яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, натомість зазначений стан прямо передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК виключно як обставина, що обтяжує покарання.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи цю справу і вирішуючи виключну правову проблему, зазначила, що дії особи, яка керує транспортним засобом, вчиняючи порушення ПДР, можуть бути умовно поділені на дві групи:

а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо);

б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов’язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв’язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, тобто порушення підп. «а» п. 2.9 ПДР не є елементом об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, адже саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті.

Вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу підп. «а» п. 2.9 ПДР лише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб’єкта злочину, передбаченого ст. 286 КК України, але жодним чином не впливає на кваліфікацію (не є кваліфікуючою ознакою) злочину.

Щодо врахування стану алкогольного сп’яніння як обставини, що обтяжує покарання, Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК України, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вважається тотожним кваліфікуючим ознакам злочину, є ширшим, адже у цьому формулюванні згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто зазначаються й такі обставини кримінального правопорушення, які безпосередньо не входять до складу його об’єктивної сторони.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоч і становить порушення вимог пп. «а» п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп’яніння не охоплюється об’єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п.13 ч. 2 ст. 67 КК України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути