Судова практика
Грошове забезпечення військовослужбовця, який був у полоні, виплачене його колишній дружині понад розмір аліментів, підлягає стягненню як безпідставно набуте майно
24 грудня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 131/191/25 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідачки та її представника, які посилалися на відсутність правових підстав для стягнення коштів.
Згідно з картками особового рахунку позивача за 2022-2024 роки з його грошового забезпечення утримувалися аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця. Після проведення обов’язкових відрахувань, грошове забезпечення у період його перебування в полоні виплачувалося відповідачці (його колишній дружині) як законному представнику дитини.
Військовослужбовець звернувся до суду з позовом про стягнення з неї безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що розмір аліментів на утримання його сина стягувався у максимальному розмірі, що забезпечувало потреби дитини. Водночас, відповідачка додатково отримала 2 334 819,86 грн, які суттєво перевищують реальні витрати на утримання неповнолітнього і які не були витрачені на дитину.
Наполягав, що отримані відповідачкою кошти є такими, що не належали їй, оскільки Порядок виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, передбачає виплату коштів сім’ям військовослужбовців на період їхнього перебування у полоні, а після повернення з полону його право на отримання власного грошового забезпечення відновлюється.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що грошові кошти відповідачці виплачувалися на відповідній правовій підставі, а саме згідно з наказом командира військової частини про виплату грошового забезпечення, відомості про скасування чи оскарження якого суду не надані, отже, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
Читайте також: Справедлива індексація розміру виплат: Верховний суд зобов’язав ПФ провести індексацію пенсії
Апеляційний суд рішення скасував і позовні вимоги задовольнив, враховуючи той факт, що з грошового забезпечення позивача утримувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина, а відповідачка не довела, що решта отриманих нею коштів були витрачені на потреби дитини та їхні спільні сімейні потреби (наприклад, комунальні платежі, харчування, одяг дитини тощо), що відповідало б меті, з якою ці кошти виплачувалися державою.
Розглянувши касаційну скаргу відповідачки та її представника, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка була чинною на час захоплення позивача у полоні, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виплата відповідачці грошового забезпечення військовослужбовця у період перебування його у полоні відбувалась на відповідній правовій підставі (як законному представнику неповнолітньої дитини військовослужбовця) та з дотриманням Порядку № 884.
Водночас, грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. А у разі перебування військовослужбовця у полоні грошове забезпечення могло бути виплачено законному представнику його дитини.
З грошового забезпечення позивача на користь відповідачки підлягали виплаті присуджені судовим рішенням аліменти на дитину (1/4 частина). Щодо відрахування аліментів з грошового забезпечення позивача спір між сторонами відсутній.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність – це стандарт поведінки, що означає чесність, відкритість та повагу до прав й інтересів іншої сторони, сумлінне виконання обов’язків та недопустимість зловживання правами.
Колегія суддів взяла до уваги поведінку відповідачки, яка отримувала протягом часу перебування військовослужбовця у полоні аліменти на утримання дитини, а також і залишок грошового утримання, який залишався після вирахування аліментів. Про понесення додаткових витрат на дитину відповідачка не заявляла.
Відповідачка отримала спірні грошові кошти у якості грошового забезпечення військовослужбовця. Підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону його грошового забезпечення, або підстав розпорядження отриманими грошовими коштами відповідачка не довела.
Отже, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вирішив, що наявні підстави для стягнення з відповідачки грошових коштів, отриманих від військової частини як грошове забезпечення військовослужбовця під час його перебування у полоні.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 20 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
