Судова практика
Інформація про вчинення злочину особою, поширена за відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили, не є оціночним судженням
23 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 484/2781/19-ц залишив без задоволення касаційну скаргу представника відповідача, який поширив інформацію про вчинення злочину позивачем.
Депутат міської ради звернувся до суду із позовом до іншого депутата про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідач у своєму виступі поширив інформацію, що він здійснив замах на його життя з власною помстою у зв`язку із викриттям корупційних діянь у засобах масової інформації. Наполягав, що інформація є недостовірною і поширена з метою опорочити його честь, гідність та ділову репутацію як публічної особи.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з того, що суду не надано доказів про те, що позивач скоїв замах на життя відповідача, у тому числі з власної помсти з метою ліквідації доказів своїх корупційних діянь, хоча за ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування покладено саме на відповідача. Висловлювання відповідача щодо дій позивача, які в силу ст. 129 КК України є кримінальним правопорушенням, за відсутності факту скоєння такого правопорушення позивачем необхідно вважати саме твердженнями, а не оцінюючими судженнями.
Верховний Суд з посиланням на принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, дійшов висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що особа, яка не перебуває у статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується.
Досудове розслідування злочинів здійснюється відповідно до положень КПК України (ст.ст. 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.
Отже, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв’язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Установивши, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Тому Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що поширена відповідачем інформація про позивача не є оціночним судженням.
Підготував Леонід Лазебний
