Судова практика
Коли попередній вирок, яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням, та новий, яким призначено реальне покарання, виконуються самостійно?
15 лютого 2021 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 760/26543/17 надала висновок щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК.
Вироком районного суду від 21 грудня 2019 р., залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК – до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що особа раніше була судима, але, призначаючи покарання за злочини, вчинені нею до постановлення попередніх вироків, суд безпідставно не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК та не зарахував частину відбутого засудженим покарання за попередніми вироками.
Об`єднана палата ККС ВС вказала, що особливістю цього кримінального провадження є те, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 185 КК, за вчинення яких особу засуджено вироком місцевого суду від 21 грудня 2019 р., що оскаржувався, були скоєні ним до ухвалення судами ще трьох попередніх вироків щодо нього (від 14 червня 2018 р., від 18 лютого 2019 р. та від 1 квітня 2019 р.).
Якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, а кожний вирок виконується самостійно.
Проте, переглядаючи вирок місцевого суду від 21 грудня 2019 р., апеляційний суд не виправив помилки, допущеної судом першої інстанції, також не застосував передбачений законом порядок призначення покарання, обґрунтовуючи своє рішення тим, що за матеріалами кримінального провадження на час ухвалення вироку місцевого суду від 21 грудня 2019 р. особа вже відбула покарання, призначені їй вироками від 14 червня 2018 р. та від 18 лютого 2019 р.
Однак для призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів мають значення саме призначені попередніми вироками засудженому покарання, а не їх відбуття, натомість відбуття покарання є визначальним при застосуванні судом положень ст. 71 КК та призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Виконуючи приписи ст. 442 КПК, Об`єднана палата зробила висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК.
Так, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок – попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, – виконується самостійно.
У разі якщо встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчиненні особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими частинами 1–3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками.
Отже, ВС змінив вирок місцевого суду – на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань, призначених вироками місцевих судів від 14 червня 2018 р. та від 18 лютого 2019 р., більш суворим, призначеним вироком місцевого суду від 21 грудня 2019 р., призначив особі остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 72 КК зарахував у строк остаточного покарання покарання, відбуте за вироками від 14 червня 2018 р. та від 18 лютого 2019 р., а вирок від 1 квітня 2019 р., яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, постановив виконувати самостійно.
Підготував Леонід Лазебний
