Судова практика
Колишнє подружжя несе солідарну відповідальність за зобов’язаннями, вчиненими в інтересах сім’ї під час перебування у шлюбі
30 червня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 638/18231/15-ц вказала, що якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав спільні зобов’язання, то він у порядку ч. 1 ст. 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частини.
Чоловіком в інтересах подружжя було укладено договір позики. Згодом чоловік і дружина розірвали шлюб, проте, жодний з них зобов’язання за договором позики не виконав. Позикодавець після відкриття виконавчого провадження отримав постанову від державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу із вказанням про відсутність відповідного майна у боржника. Після цього позикодавець звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути солідарно із колишнього подружжя суму основного боргу разом із неустойкою.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено частково. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення за рахунок квартири відповідачів решти коштів, суд зазначив, що договори іпотеки та майнового поручительства між сторонами не укладалися.
Судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду було скасовано в частині стягнення пені. Оскільки умовами договору позики не було передбачене стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, апеляційний суд вважав що підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає. В решті апеляційний суд погодився із висновком першої інстанції, що дружина не змогла довести, що договір, укладений чоловіком, не був укладений в інтересах сім’ї, адже вона сама дала на нього згоду.
В касаційній скарзі дружина стверджувала, що договором позики не покладається обов`язок його виконання, а надання нею як дружиною згоди на укладення договору не покладає на неї солідарного обов`язку з боржником. Вказувала, що вона може відповідати лише своєю часткою майна у спільній сумісній власності подружжя, проте, жодна з квартир, на які позивач просив звернути стягнення, не є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, а були особистою приватною власністю дружини.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). Той факт, що чоловік і дружина не врахували відповідних боргових зобов’язань при укладенні договору про поділ майна подружжя, не може доводити відсутність цих спільних боргових зобов’язань у колишнього подружжя.
Колегія підтримала висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 27 квітня 2016 р. у справі № 537/6639/13-ц та від 14 вересня 2016 р. у справі № 334/5907/14-ц про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов’язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.
Велика Палата вказала, що при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов’язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, якщо питання про поділ цих зобов’язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов’язаннями солідарно усім своїм майном. Якщо ж один із подружжя самостійно виконав зобов’язання, то він має право на регрес до іншого з подружжя у порядку ч. 1 ст. 544 ЦК.
Підготував Леонід Лазебний
