Судова практика
Компенсація судових витрат у разі закриття провадження у справах з розгляду скарг на дії, рішення, бездіяльність виконавця є можливою
17 лютого 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 308/9100/19-ц задовольнив касаційні скарги стягувачів, яким було відмовлено у задоволенні заяв про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу.
Представник боржника (заявника) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби, заінтересовані особи: ТОВ «Приватна експертна служба», ТОВ «Еталон», інша особа.
Ухвалою міськрайонного суду скаргу залишено без задоволення.
Апеляційний суд ухвалу скасував і закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заінтересовані особи (стягувачі) звернулися до апеляційного суду із заявами про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на правову допомогу та просили стягнути із заявника на свою користь відповідні витрати.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяв, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було ухвалено рішення про відмову в задоволенні його скарги. Проте у цій справі провадження за скаргою було закрито, суд не ухвалював рішення про відмову в задоволенні скарги.
У касаційній скарзі заінтересовані особи (стягувачі) зазначали, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано ст. 452 ЦПК України та не застосовано ст. 142 ЦПК України.
Верховний Суд вказав, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Проте спеціальна норма ст. 452 ЦПК стосується інших правових наслідків, а саме – розгляду скарги на дії державного виконавця по суті.
У цій справі апеляційним судом закрито провадження з підстав порушення правил юрисдикції. Отже, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме ст. 142 ЦПК України.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не врахував цих норм та вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення судових витрат на боржника, оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і направив справу до апеляційного суду, який не надав оцінки доводам і доказам, наданим заінтересованими особами (стягувачами), а з формальних і невірних процесуальних підстав відмовив у задоволенні їхніх заяв.
Підготував Леонід Лазебний
