Судова практика
КПК не передбачає дослівного зачитування постанови прокурора про освідування особи як обов’язкової умови допустимості проведення цієї слідчої дії

15 жовтня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 303/1425/18 залишив без задоволення касаційні скарги сторони захисту, яка посилалася на порушення правил КПК під час освідування засудженого.
Вироком Вищого антикорупційного суду визнано винуватими та призначено покарання особі за ч. 3 ст. 368 КК, іншій – за ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 368 КК за те, що один з них за пособництва іншого в службовому кабінеті у приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області одержав неправомірну вигоду у розмірі 2000 грн за прийняття на користь певної особи судового рішення у справі за її позовом до Управління соціального захисту населення про стягнення грошової допомоги. Після цього неправомірні дії обох були припинені працівниками правоохоронних органів.
Ухвалою Апеляційної палати ВАКС вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням після повідомлення про підозру строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Постановою колегії суддів Першої судової палати ККС ВС ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційної палати ВАКС вирок місцевого суду змінено – дії одного співучасника перекваліфіковано з ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 368 КК на ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 369 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Призначене іншому покарання за ч. 3 ст. 368 КК пом`якшено до 5 років позбавлення волі.
У касаційних скаргах сторона захисту, зокрема зазначала, що протокол освідування засудженого складено не було, а постанова прокурора про освідування йому не зачитувалася.
Верховний Суд вказав, що в матеріалах кримінального провадження наявна постанова прокурора щодо проведення освідування засудженого з метою виявлення на його тілі слідів кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, Верховний Суд не знайшов підстав для визнання недопустимим висновку криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, а також результатів освідування.
Читайте також: Особистий обшук до внесення відомостей в ЄРДР: процесуальний закон vs судова практика
Частина 3 ст. 241 КПК не передбачає дослівного зачитування постанови прокурора на освідування особи як обов’язкову умову допустимості проведення цієї слідчої дії, а її наявність під час освідування засуджений у касаційній скарзі не заперечував, а лише висловлює незгоду із порядком проведення самої слідчої дії.
За змістом протоколу огляду місця події під час цієї слідчої дії було проведено освідування засудженого. Останній не висловлював будь-яких заперечень та добровільно надав згоду на відібрання у нього змивів з обох рук. Тобто сам факт проведення освідування мав місце і сторона захисту цього не заперечує.
Щодо доводів про визнання недопустимими результатів освідування засудженого та самого протоколу огляду місця події з мотивів проведення цих слідчих дій неуповноваженою особою, то Верховний Суд звернув увагу на те, що ВП ВС у постанові від 31 серпня 2022 р. під час розгляду справи № 756/10060/17, у якій судову експертизу було призначено слідчим, який не входив у групу слідчих, наголосила на тому, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.